Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В., суддів Черпака Ю.К., Швеця В.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги представника Державної виконавчої служби України, Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної виконавчої служби України, треті особи: Приватне підприємство "Спеціалізоване підприємство "Юстиція", Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" про скасування постанови, -

ОСОБА_4 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Начальника відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби України Калевич В.А. за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство Юстиція", Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", у якому просив: визнати протиправними дії державного виконавця щодо винесення постанови від 03.08.2011 року про скасування постанови про зупинення виконавчого провадження від 13.07.2011 року ВП № 18031122; скасувати постанову начальника Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Калевича В.А. від 03.08.2011 року про скасування постанови про зупинення виконавчого провадження від 13.07.2011 року ВП № 18031122.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.08.2011 року у справі було замінено первинного відповідача на належного Державну виконавчу службу України.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2012 року позов задоволено: визнано протиправними дії Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови від 03.08.2011 року про скасування постанови про зупинення виконавчого провадження від 13.07.2011 року ВП № 18031122; скасовано постанову начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Калевича В.А. від 03.08.2011 року про скасування постанови про зупинення виконавчого провадження від 13.07.2011 року ВП № 18031122.

Вважаючи, що рішення першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм процесуального права, відповідач та третя особа звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами, в яких просять їх скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Письмових заперечень на касаційну скаргу від позивача до суду касаційної інстанції не надходило.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 03.08.2011 року Начальник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Калевич В.А. виніс постанову, згідно якої скасував Постанову про зупинення виконавчого провадження від 13.07.2011 року, яку він же і затверджував, прийняту на підставі ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 року про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі № 2а/0370/161711, згідно якої Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заборонено вчиняти будь-які дії щодо реалізації арештованого нерухомого майна, а саме лот № 1- вбудоване приміщення магазину, заг. пл. - 278,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Суди попередніх інстанцій, з чим погоджується колегія суддів, виходили з того, що у начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС України не було законних на те підстав та повноважень виносити оскаржувану постанову.

Статтею 37 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV від 01.04. 1999 року передбачені обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження.

Серед таких, визначено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі зупинення судом реалізації арештованого майна (пункт 7 частини 1 вказаної статті).

Частиною 1 статті 39 Закону встановлено, що державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1 - 17 частини першої статті 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що постанова про зупинення виконавчого провадження від 13.07.2011 року була прийнята на підставі ухвали Волинського окружного адміністративного суду 15.06.2011 року про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі № 2а/0370/161711 (набрала законної сили від 16.06.2011 р.).

Вказане свідчить, про незаконність оскаржуваної постанови від 03.08.2011 року Начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Калевича В.А., який в порушення вимог перевищив свої повноваження щодо її прийняття.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційних скарг порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційні скарги слід відхилити, а оскаржувані рішення - залишити без змін.

Доводи, які містяться в касаційних скаргах, висновків судів першої та апеляційної інстанцій і обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційні скарги без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційні скарги представника Державної виконавчої служби України та Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" залишити без задоволення.

2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2012 року у справі № 2а/0370/2342/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.