875/213/14 Про визнання протиправною та скасування постанови ЦВК про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України в частині відмови у реєстрації особи кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі, та зобов'язання ЦВК зареєструвати особу кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі - 15.10.2014 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Центральної виборчої комісії про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК) про визнання протиправною та скасування постанови в частині, зобов'язання вчинити дії,-

2 жовтня 2014 року ОСОБА_5 звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови ЦВК № 1382 від 30 вересня 2014 року "Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10" у частині відмови у реєстрації його кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 145 та зобов'язання ЦВК зареєструвати його кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 145.

На обґрунтування позову зазначив, що оскаржуваною постановою йому незаконно відмовлено у реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 145 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року з тих підстав, що його заява вважається неподаною, оскільки не містить зобов'язання у разі обрання народним депутатом України припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України несумісна з мандатом народного депутата України.

Вважає, що зазначена відмова є порушенням вимог пункту 1 частини 2 ст. 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України", оскільки у поданій до ЦВК заяві для самовисування та реєстрації громадянина України, як кандидата у народні депутати, викладена інформація, визначена пунктом 1 частини 2 ст. 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України".

Враховуючи те, що він не має іншого представницького мандату, який відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України несумісний з мандатом народного депутата України, вважає, що ним була зазначена у поданій заяві 25 вересня 2014 року достатня інформація для реєстрації його кандидатом у народні депутати.

3 жовтня 2014 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 7 жовтня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

9 жовтня 2014 року ОСОБА_5 звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2014 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2014 року у задоволенні вказаної заяви відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2014 року скасовано ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2014 року. Адміністративний позов ОСОБА_5 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та скасування постанови в частині зобов'язання вчинити дії задоволено. Скасовано постанову Центральної виборчої комісії № 1382 від 30 вересня 2014 року "Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10" у частині відмови у реєстрації ОСОБА_5 кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 145; зобов'язано Центральну виборчу комісію повторно розглянути заяву ОСОБА_5 про реєстрацію кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 145 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.

Відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2014 року за нововиявленими обставинами, у якій просив вказану постанову скасувати, як таку, що прийнята без урахування всіх істотних обставин, що мають значення для правильного її вирішення.

Вимоги обґрунтував тим, що Центральній виборчій комісії 13 жовтня 2014 року стали відомі нововиявлені обставини, які спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Вказане стало підставою для звернення до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2014 року.

Заявник в судовому засіданні заяву про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України за нововиявленими обставинами підтримав, просив зазначену постанову скасувати та задовольнити вимоги заяви.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечив, оскільки вважає постанову, про перегляд якої ставиться питання, законною та обґрунтованою.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у розгляді справи, з'ясувавши фактичні обставини та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України ( КАС України (2747-15) ) передбачено, що постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 245 КАС України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

До нововиявлених обставин відносяться правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність трьох умов: існування на час розгляду справи, ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, істотність даних для розгляду справи (коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому законом порядку спростовують факти, які покладені в основу судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені ЦВК в заяві обставини є нововиявленими з наступних підстав.

Як вбачається з досліджених судом матеріалів, постановою Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2014 року, зокрема, скасовано постанову Центральної виборчої комісії № 1382 від 30 вересня 2014 року "Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10" у частині відмови у реєстрації ОСОБА_5 кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №145.

При цьому, відповідно до постанови, що переглядається за нововиявленими обставинами, встановлено, що ОСОБА_5 24 вересня 2014 року був звільнений за власним бажанням з посади директора ТОВ "Полтавагазпром" на підставі наказу товариства № 21-к від 24 вересня 2014 року та протоколу зборів учасників товариства від 24 вересня 2014 року. ОСОБА_5 не обіймав станом на 25 вересня 2014 року посаду чи здійснював діяльність, яка відповідно до закону несумісна з депутатським мандатом, та передбачена пунктом 1 частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України", а відтак відповідна вимога до заяви про самовисування, за висновком суду, не є умовою його реєстрації кандидатом у народні депутати України.

Разом з тим встановлено, що на запит Центральної виборчої комісії Державна реєстраційна служба України надала витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається та підтверджується юридичний факт того, що станом на 13 жовтня 2014 року керівником та єдиним підписантом документації ТОВ "Полтавагазпром" з 01.09.2014 року є саме ОСОБА_5 (відповідний витяг додається до матеріалів).

Так, відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення без розгляду документів про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, зобов'язаний внести не пізніше наступного робочого дня з дати їх надходження запис про внесення змін і в той самий день подати відповідним органам статистики, доходів і зборів, Пенсійного фонду України, інформацію з реєстраційної картки про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису (частина 9 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Зазначене стосується також і ЦВК, зокрема і в частині обов'язку дотримання при прийнятті рішень вимог частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". А відтак оскаржуване у даній справі рішення, прийняте відповідачем, відповідає обставинам, які існували на момент такого рішення і підтверджені достовірними даними.

Отже, вказані обставини є істотними для правильного вирішення даного спору та спростовують факт, встановлений в судовому рішенні, яке переглядається за нововиявленими обставинами. Даними Єдиного державного реєстру не підтверджується, що ОСОБА_5 не обіймав станом на 25 вересня 2014 року посаду чи не здійснював діяльність, яка відповідно до закону несумісні з депутатським мандатом, передбачена пунктом 1 частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України".

При прийнятті заяви від кандидата, у ЦВК немає безумовного обов'язку перевіряти відомості у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Така необхідність може бути у разі виникнення сумнівів стосовно достовірності наданої інформації.

При цьому на час розгляду даної справи, заявникові не були відомі обставини щодо відомостей зазначених в Єдиному державному реєстрі Юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається та підтверджується юридичний факт того, що станом з 01 вересня 2014 року по 13 жовтня 2014 року керівником та єдиним підписантом документації ТОВ "Полтавагазпром" залишався виключно ОСОБА_5.

У зв'язку з цим вказані обставини є нововиявленими по даній справі та відповідно до вимог статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України є підставами для перегляду судового рішення від 11.10.2014 року.

Так відповідно до пункту 1 частини другої статті 55 Закону №4061-VІ Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред'явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею, крім іншого, заяви про самовисування, датованої днем подання документів для реєстрації його кандидатом у депутати до Центральної виборчої комісії, із зобов'язанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв'язку з участю у виборах, а також із зобов'язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом (або зазначенням, що таких немає).

В заяві ОСОБА_5, датованій 25.09.2014р., зазначено :

"У зв'язку з участю у виборах даю згоду на оприлюднення моїх біографічних відомостей.

Іншого представницького мандата, який відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України несумісний з мандатом народного депутата України, не маю.

Належних мені підприємств та корпоративних прав не маю".

Таким чином, заява про самовисування ОСОБА_5 не містить зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України несумісна з мандатом народного депутата України.

Встановлено, що позивач внаслідок свідомого ставлення до змісту заяви, а не внаслідок помилки не включив до заяви про самовисування зобов'язання припинити діяльність, несумісну з мандатом народного депутата України, оскільки вважає, що не повинен давати таке зобов'язання.

При цьому, з наданих позивачем до Центральної виборчої комісії документів вбачається, що на час подання документів для реєстрації кандидатом в народні депутати ОСОБА_5 здійснював діяльність, яка, відповідно до приписів статті 78 Конституції України, є несумісною із мандатом народного депутата України.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону № 4061 Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі:

1) порушення вимог частин четвертої, п'ятої статті 52 цього Закону;

2) відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону;

3) припинення громадянства України кандидата у депутати;

4) вибуття особи, висунутої кандидатом у депутати, за межі України для проживання чи з метою отримання політичного притулку;

5) визнання особи, висунутої кандидатом у депутати, недієздатною;

6) набрання щодо особи, висунутої кандидатом у депутати, законної сили обвинувальним вироком суду за вчинення умисного злочину;

7) виявлення обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 цього Закону.

Колегія суддів при прийнятті рішення керується імперативністю вказаної норми з огляду на вичерпність зазначеного переліку в якості підстави для відмови в реєстрації кандидатом в народні депутати України та необхідністю дотримання принципу верховенства права, закріпленою статтею 8 Конституції України та статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Визначальним для вирішення даної справи є встановлення колегією суддів ступеню недоліків у документах, поданих позивачем до Центральної виборчої комісії, з огляду на те, що відповідач вважає їх суттєвими настільки, що вказані документи з точки зору їх інформативності не можуть вважатися поданими взагалі, натомість позивач вважає такі недоліки формальними і, як наслідок, такими, що не можуть негативно вплинути на його право бути обраним.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що пункт 1 частини 2 статті 55 Закону №4061 передбачає обов'язкове зазначення в заяві про самовисування зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України, не сумісні з мандатом народного депутата України.

Вказана норма носить ознаки імперативності.

При цьому, пункт 2 частини 2 статті 55 Закону № 4061 кореспондується з частиною 3 статті 60 цього Закону, відповідно до якої помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

В такому випадку колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до статті 78 Конституції України народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі. Народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата чи бути на державній службі. Вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності встановлюються законом.

Таким чином, зазначення в заяві про згоду балотуватися кандидатом у депутати про прийняття на себе обов'язку припинити несумісні зі статусом депутата діяльність та скласти представницький мандат є безумовним обов'язком особи.

Положення частини 3 статті 60 Закону № 4061 не дозволяє відмовляти у реєстрації кандидатом за умови наявності помилок або неточностей у поданій інформації.

Натомість, колегія суддів вважає, що за умови відсутності такої інформації взагалі зміни до такої інформації або виправлення внесені бути не можуть.

Зважаючи на те, що депутатський мандат є несумісним з рядом видів діяльностей, які визначені законодавством України, вчинення запису про припинення такого виду діяльності в разі обрання народним депутатом України прямо передбачено законом і є обов'язком кандидата на посаду депутата, висновок відповідача про наявність вважати заяву, що не містить такого обов'язку, неподаною в розрізі статті 78 Конституції України є законним.

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Цей принцип є непорушним і оскаржуване рішення Центральної виборчої комісії йому не суперечить в розрізі забезпечення рівності кандидатів у депутати між собою, закріплення на законодавчому рівні обов'язкових вимог до написання заяви кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України" ЦВК відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість відмови у реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_5 з мотивів, викладених у постанові ЦВК № 1382 від 30 вересня 2014 року, та про правомірність цієї постанови в частині відмови в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_5 в одномандатному виборчому окрузі № 145 як такої, що прийнята згідно з передбаченими законом підставами і з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З урахуванням викладеного та зважаючи на наявність істотних для справи обставин, що в установленому законом порядку спростовують факти, які покладені в основу попереднього судового рішення, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 253 КАС України, дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2014 року із постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.