Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Малиніна В.В. (доповідач), Ситникова О.Ф., Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Луганського обласного військового комісаріату на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Луганського обласного військового комісаріату про скасування рішення про відмову у встановленні статусу учасника бойових дій, зобов'язання вчинити певні дії,-

В травні 2012 року ОСОБА_4 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Луганського обласного військового комісаріату (далі-відповідач), в якому просив визнати неправомірним та скасувати рішення Луганського обласного військового комісаріату від 22 березня 2012 року № 36С про відмову у встановленні статусу учасника бойових дій ОСОБА_4 та зобов'язати комісію Луганського обласного військового комісаріату з розгляду питань, пов'язаних з встановленням статусу ветеранів війни надати ОСОБА_4 статус учасника бойових дій.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у період з липня 1962 року по серпень 1963 року він проходив строкову військову службу у збройних силах Радянського Союзу у військовій частині № 77382 в якості старшого електроштурмана ракетного катера "РК-116", та мав військове звання "старший матрос".

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2012 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 223 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що позивач має право на отримання статусу учасника бойових дій, оскільки приймав участь у виконанні інтернаціонального обов'язку на території о.Куба у період, коли там велись бойові дії. Відмова відповідача у встановлені позивачеві статусу учасника бойових дій не ґрунтується на законі та є протиправною.

Із зазначеним висновком колегія суддів погоджується і вважає необхідним зауважити на наступне.

Як досліджено судами попередніх інстанцій, що з липня 1962 року по серпень 1963 року позивач проходив строкову військову службу у збройних силах Радянського Союзу у військовій частині № 77382 в якості старшого електроштурмана ракетного катера "РК-116", та мав військове звання "старший матрос".

Позивач звернувся із заявою до відповідача в якій просив надати йому статус учасника бойових дій, так як період з липня 1962 року по серпень 1963 року він у складі військової частині № 77382 знаходився на території о.Куба і, виконуючи інтернаціональний обов'язок, приймав участь у бойових діях.

Рішенням комісії Луганського обласного військового комісаріату з питань встановлення статусу ветеранів війни від 22 березня 2012 року, яке оформлено у вигляді протоколу № 36С, позивачу було відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій, на підставі того, що в архівній довідці № 20065 від 23 жовтня 2001 року, яку надав позивач на розгляд комісії, немає будь - яких відомостей про особисту участь позивача у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ.

Згідно архівної довідки № 20065 від 23 жовтня 2001 року, виданої Центральним військово - морським архівом Міністерства оборони Російської Федерації, позивач у період з липня 1962 року по серпень 1963 року проходив строкову військову службу у збройних силах Радянського Союзу у військовій частині № 77382 в якості старшого електроштурмана ракетного катера "РК-116", та мав військове звання "старший матрос". Зазначена військова частина в зазначений період дислокувалась на території о.Куба та у період з липня 1962 року по серпень 1963 року особистий склад військової частини приймав участь у наданні інтернаціональної допомоги на території о. Куби

Позивачем до матеріалів адміністративної справи були додані фотокартки, що підтверджують доводи позивача щодо участі у бойових діях на о.Куба у період з липня 1962 року по серпень 1963 року.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-12 від 22 жовтня 1993 року учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.

Як зазначено у пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (63-94-п) та в затвердженому нею Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, бойові дії на території о. Куба, під час яких їй надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ колишнього СРСР, проходили в період липня 1962 року по листопад 1963 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що військова частина № 77382 з липня 1962 року по листопад 1963 року була введена на територію о. Куба з СРСР.

Виходячи із того, що позивач проходив службу як старший матрос, тому його прізвище не вказано в списку осіб, які приймали участь в зазначених бойових діях, але відповідачем не заперечується, а матеріалами справи підтверджується, що військова частина № 77382, у якій проходив строкову службу позивач, з липня 1962 року по листопад 1963 року брала участь у бойових діях на території о. Куба.

Пунктами 8 та 9 Положення про комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 8 квітня 2009 року № 158, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 травня 2009 року за № 428/16444 (z0428-09) передбачено, що Комісії приймають рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій на підставі окремо вказаних документів у тому числі на підставі грамот, фотографій (оригіналів); за відсутності через незалежні від заявника причини необхідних документів, які підтверджують його право на отримання статусу учасника бойових дій, дозволяється брати до уваги показання свідків, які в період, що потребує підтвердження, проходили військову службу чи працювали разом із заявником та яких визнано учасниками бойових дій.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, в межах касаційної скарги, повністю погоджується із висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, тому вимоги касаційної скарги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Луганського обласного військового комісаріату - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.