Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В., суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 27 липня 2012 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Євминської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Євминський сільський голова Шурига Григорій Степанович про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ОСОБА_4 звернулась до Козелецького районного суду Чернігівської області з позовом до Євминської сільської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Євминський сільський голова Шурига Григорій Степанович, в якому просила поновити її на посаді землевпорядника Євминської сільської ради, стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 1 березня 2012 року по день поновлення її на роботі та стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень.

Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 27.07.2012 р., залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року та від 06 грудня 2012 року у задоволені позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм процесуального права, позивач звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, задовольнивши первісні позовні вимоги.

Письмових заперечень на касаційну скаргу від відповідача та третьої особи до суду касаційної інстанції не надходило.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що розпорядженням Євминського сільського голови № 32 від 01 листопада 2011 року "Про призначення землевпорядника Євминської сільської ради" ОСОБА_4 було призначено землевпорядником Євминської сільської ради з 01 листопада 2011 року, встановлено посадовий оклад згідно штатного розпису та встановлено випробувальний термін на посаді чотири місяці.

Розпорядженням Євминського сільського голови № 08 від 29 лютого 2012 року ОСОБА_4 було звільнено з посади землевпорядника Євминської сільської ради, як таку, що не пройшла випробувального терміну, з 01 березня 2012 року, яке було вручене позивачці 29.02.2012 року о 18 год. 10 хв., про що свідчить відповідний запис на ньому.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій, з чим погоджується колегія суддів, виходили з того, що вирішення питання відповідності працівника займаній посаді є правом роботодавця, який приймає рішення за наслідками роботи працівника в період строку випробовування. В даному випадку роботодавцем зроблено висновок про неналежне виконання працівником (позивачем) покладених на неї завдань.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Тобто під час випробування працівник вважається прийнятим на роботу, але з умовою, що укладений з ним трудовий договір буде розірвано, якщо він не витримає випробування.

Статтю 28 КЗпП України визначено, що розірвання трудового договору з працівником під час терміну випробування не можна визнати таким, що провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, оскільки працівник при прийнятті на роботу, даючи згоду на випробування, фактично дає згоду і на можливість розірвання з ним трудового договору, якщо протягом строку випробування буде встановлено невідповідність його роботі, на яку його прийнято.

Як вбачається з матеріалів справи позивача було призначено на посаду землевпорядника Євминської сільської ради та встановлено, зокрема, випробувальний термін - чотири місяці, про що було зазначено у розпорядженні Євминського сільського голови № 32 від 01 листопада 2011 року. Згідно з розпорядження Євминського сільського голови № 08 від 29 лютого 2012 року її було звільнено із займаної посади з 01 березня 2012 року як таку, що не пройшла випробувального терміну. Підставами для звільнення послугувало те, що позивач не справлялась зі своїми посадовими обов'язками та систематично була відсутня на робочому місті, що підтверджується актом від 29 лютого 2012 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій вірно дійшли до висновку про недопущення відповідачем порушення вимог трудового законодавства під час прийняття розпорядження про звільнення позивача, яка перебувала на випробувальному терміні, як такої, що належно не виконувала покладені на неї роботодавцем обов'язки, оскільки саме випробувальний термін дає змогу це виявити.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційних скарг порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційні скарги без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 27 липня 2012 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року у справі № 2508/4285/2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.