Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Малиніна В.В. (доповідач), Ситникова О.Ф., Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року у справі за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Україна" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Україна" (далі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 9603,34 грн. та пені в сумі 480,96 грн., разом до сплати 10084,30 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідач повинен у разі невиконання встановленого статтею 19 цього Закону нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів сплатити відділенню Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.

До Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення на касаційну скаргу від Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Україна", в якому воно просить залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 223 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що відповідачем вживались необхідні заходи по створенню робочих місць та працевлаштуванню інвалідів, він створив такі робочі місця, повідомив про вільну вакансію Ратнівський районний центр зайнятості, тобто СВК "Україна" виконано вимоги, щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Із зазначеним висновком колегія суддів погоджується і вважає необхідним зауважити на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що як вбачається із матеріалів справи, зокрема зі звіту форми № 10-ПІ, середньооблікова чисельність працюючих за 2010 рік у відповідача фактично складала 120 чоловік, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складала 3 чоловіка. Відповідно до вимог вище вказаного закону, норматив для працевлаштування відповідачем інвалідів складає 5 особи, який відповідачем виконаний згідно з звітом форми № 10-ПІ, оскільки, згідно ч. 5 ст. 19 Закону, виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Згідно листа Ратнівського районного центру зайнятості № 869/05-4 від 5 жовтня 2011 року вбачається, що протягом 2010 року на обліку в центрі зайнятості перебувало 26 осіб з обмеженими фізичними можливостями, які потребували працевлаштування. СВК "Україна" звіти за формою З-ПН "Про наявність вакансій", щодо наявності робочих місць для інвалідів у 2010 році до Ратнівського районного центру зайнятості подавало 3 червня 2010 року. Інваліди, які перебували на обліку в службі зайнятості, на заявлену вакансію до даного кооперативу не направлялись.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Згідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших, передбачених законодавством, документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

З урахуванням викладеного суд прийшов до висновку, про відсутність підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, оскільки відповідачем у повному обсязі виконано покладені на нього законодавством обов'язки щодо працевлаштування інвалідів, дотримано існуючі правила здійснення господарської діяльності щодо забезпечення працевлаштування інвалідів та вжито всіх можливих заходів, спрямованих на забезпечення працевлаштування інвалідів на власне підприємство.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.