0670/1591/12 Про визнання незаконними дій Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань щодо відмови в узгодженні з Управлінням Пенсійного фонду України загальної суми витрат, що підлягають відшкодуванню - 14.08.2012 Прийняття

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Баранівському районі Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "29" березня 2012 р. у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у Баранівському районі Житомирської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Баранівському районі Житомирської області про визнання дій незаконними та стягнення 127758,74 грн.,

Управління Пенсійного фонду України (далі УПФ) в Баранівському районі Житомирської області звернулося до суду з вказаним позовом та просило визнати незаконними дії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Баранівському районі Житомирської області щодо відмови в узгодженні з Управлінням Пенсійного фонду України в Баранівському районі загальної суми витрат, що підлягають відшкодуванню, в сумі 127758,74 грн. та стягнути вказану суму з відповідача, за період з серпня по грудень 2011 року включно.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі УПФ в Баранівському районі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову - про задоволення позовних вимог.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Баранівському районі Житомирської області в надісланих на адресу суду запереченнях від 07.08.2012р., вважаючи оскаржену постанову обгрунтованою та законною, просить останню залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні, незважаючи на їх повідомлення про час і місце розгляду справи, про що, зокрема свідчать повідомлення про вручення рекомендованою поштовою кореспонденцією судових повісток.

В надісланих клопотаннях відповідно від 07.08.2012р. та від 13.08.2012р. сторони просять розглядати справу без участі їх представників.

Згідно ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З врахуванням приписів вищевказаних статей КАС України (2747-15) , виходячи з тієї обставини, що неявка в судове засідання сторін не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового акту, розгляд апеляційної скарги здійснюється судовою колегією за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загальних захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. Відповідно до пункту четвертого цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення і профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померлі внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. які спричинили втрату працездатності" №1105-ХГУ Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі Фонд) зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 вказаного Закону. За змістом даної статті Фонд соціального страхування від нещасних випадків у разі настання страхового випадку зобов'язаний у встановленому законодавством порядку, крім іншого, своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, крім іншого, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

На виконання вказаного Закону (1105-14) , Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 04.03.2003 року за № 5-4/4 (z0376-03) затверджено "Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.05.03р. за № 376/7697 (z0376-03) (далі - Порядок).

Згідно із п.2 вказаного Порядку (z0376-03) , останній визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій.

Пунктом 4 Порядку (z0376-03) передбачено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) та інших нормативно-правових актів.

Пунктом 5 Порядку (z0376-03) встановлено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з (відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.

Згідно п.6 Порядку (z0376-03) Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі поданих актів узагальнюють і узгоджують Довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Пунктом 7 Порядку (z0376-03) встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі вищевказаної Довідки на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.

Виходячи з приписів вказаних правових норм, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що зазначеним Порядком встановлений обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснювати дії по підписанню акту щомісячної звірки по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії, у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Як встановлено судом та убачається з матеріалів справи, акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з серпня 2011 року по грудень 2011 року включно, підписані керівниками сторін, а отже, управління Пенсійного Фонду України в Баранівському районі та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Баранівському районі узгодили суми, що підлягають відшкодуванню Пенсійному фонду.

Разом з тим, при підписанні вказаних актів звірок начальник відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Баранівському районі не прийняв до заліку частину витрат Пенсійного фонду, що підлягають відшкодуванню в сумі 127758,74 грн., склавши відповідні таблиці розбіжностей.

Зазначена сума складається із суми витрат на виплату державної адресної допомоги в розмірі 124288,07 грн., суми витрат на доставку та виплату пенсій - 162,82 грн., суми виплачених пенсій (основний розмір) -1236,45 грн., суми виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття - 543,40 грн., суми виплати допомоги на поховання - 1528,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення витрат на виплату державної адресної допомоги, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 (265-2008-п) встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Також, є обґрунтованим висновок суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на виплату пенсій по інвалідності та щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття, яка наступила внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Так, судом встановлено, що позивачем призначено пенсії по інвалідності за трудовим каліцтвом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ОСОБА_9

Згідно ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" для розгляду справ про страхові виплати Фонду подається акт розслідування нещасного випадку або професійного захворювання за формою Н-1, проте, у справі ОСОБА_5, з огляду акту Н-1, виявлено порушення правил техніки безпеки потерпілим, вини підприємства не вбачається; у справі ОСОБА_6, з огляду на акт Н-1, вбачається, що сталося ДТП, а тому шкоду повинен відшкодувати, в даному випадку, власник джерела підвищеної небезпеки - автобуса; у акті Н-1 ОСОБА_8 є запис про те, що нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом; ОСОБА_7 отримав травму 12.09.1973 року на території Республіки Казахстан, а відповідно до акту Н-1 встановлено, що причиною нещасного випадку послужило порушення техніки безпеки потерпілим, тобто вини підприємства немає. З огляду на викладене, суд прийшов до правильного висновку, що відповідач не має обов'язку сплачувати витрати на виплату пенсій по інвалідності, яка наступила внаслідок нещасного випадку на виробництві, оскільки травми, на підставі яких призначалася пенсія не пов'язані з виробництвом. Що ж до справи ОСОБА_9, то така справа у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Баранівському районі Житомирської області відсутня.

Одночасно, суд вказує й на наступне.

Аналіз норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеного вище Порядку, затвердженого на виконання частини восьмої статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Виходячи з цього, допомога на поховання відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків тільки в разі настання смерті за наслідками отриманого нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що підтверджується висновками спеціальних медичних закладів. Разом з тим, позивачем не було представлено доказів, які б свідчили, що смерть ОСОБА_11 настала за наслідками отриманої травми нещасного випадку на виробництві, що виключає підстави для відшкодування допомоги на поховання.