Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В., суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 січня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на службі, виплату грошового утримання за час вимушеного прогулу, -

ОСОБА_4 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області в якому просив: визнати неправомірними та скасувати п.1 Наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області від 18.10.2011 року № 1962 "Про надзвичайну подію, яка мала місце в Олександрійському МВ УМВС, та покарання винних" в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни та Наказ начальника УМВС України в Кіровоградській області від 25.11.2011 року № 490 о/с про його звільнення; поновити сержанта міліції ОСОБА_4 на службі в ОВС на посаді інспектора патрульної служби взводу патрульної служби при Олександрійському міському відділі УМВС України в Кіровоградській області; зобов'язати УМВС України в Кіровоградській області виплати грошове утримання за час вимушеного прогулу.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2012 року у задоволені позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, задовольнивши первісні позовні вимоги.

До Вищого адміністративного суду України надійшли письмові заперечення відповідача на касаційну скаргу, в яких просить її залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів перших інстанцій - без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України з 2008 року, а 2010 року призначений на посаду інспектора патрульної служби взводу патрульної служби при Олександрійському МВ УМВС України в Кіровоградській області з 6 березня 2010 року (Наказ від 05.03.2010 року № 88 о/с).

Наказом начальника УМВС України в Кіровоградській області від 25.10.2011 року № 490 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Підставою звільнення став Наказ УМВС України в Кіровоградській області від 18.10.2011 року № 1962 "Про надзвичайну подію, яка мала місце в Олександрійському МВ УМВС, та покарання винних", який прийнятий у зв'язку із проведеним службовим розслідуванням за фактом втечі затриманого ОСОБА_5 з Олександрійської міської лікарні № 1, з якого вбачається, що позивач допустив порушення, що виразились у відволіканні від несення служби, залишенні ув'язнених без постійного нагляду, допуску до затриманого сторонніх осіб, не проведенні обшуків утримуваних та оглядів в палаті, послабленні складу конвойного наряду та несвоєчасному інформуванні керівництва міськвідділу про допущену надзвичайну подію.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди перших інстанцій, з чим погоджується колегія суддів, виходили з того, що, звільняючи позивача з органів внутрішніх справ, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про міліцію"порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту "є" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в органах внутрішніх справ в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Сутність службової дисципліни визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (3460-15) .

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається, зокрема, повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей.

Частиною 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (3460-15) передбачено, що за порушення службової дисципліни може бути накладено такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ.

З врахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що на позивача було правомірно накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з займаної посади, у зв'язку із наявністю належних та допустимих доказів по вчинюваному ним діяння.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційні скарги без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 січня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2012 року у справі № 1170/2а-4833/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.