2а-4833/11/1470 Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, якими визначені грошові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість - 13.10.2014 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.05.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013

у справі № 2а-4833/11/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮАлекс Дизайн Лтд"

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.05.2012, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013, позовні вимоги задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 24.06.2011 №0000602301 та №0000612301.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом документальної планової виїзної перевірки позивача з питань додержання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, складено акт від 24.05.2011 №1691/23-200/13872303, у висновках якого зафіксовано, зокрема, порушення вимог: п.3.1 ст.3, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.7.10.9 п.7.10 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 418428,00 грн.; пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.1, ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 чт.215, ст. 228 ЦК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 200266,00 грн.

На підставі даного акта перевірки, відповідачем 24.06.2011 були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: №0000602301, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 418428,00 грн. та штрафними санкціями на суму 104607,00 грн.; №№0000612301, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 200266,00 грн. та штрафними санкціями на суму 50066,50 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Євросонік" підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема: податковою накладною та видатковою накладною. Оплата за товар здійснена позивачем 29.12.2010 в повній сумі.

Також, судами встановлено, що у ТОВ "Євросонік" було придбано радіотехнічну продукцію, яка має невеликі габарити та вагу, і не потребує спеціального автотранспорту для її перевезення. В матеріалах справи наявні первинні документи, які свідчать про те, що товар придбаний у ТОВ "Євросонік", був частково реалізований позивачем своїм контрагентам, а частково використаний у власному виробництві.

Посилання податкового органу на акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 09.03.2011 №174/23-6/37240875, яким перевірялось ТОВ "Євросонік", правомірно відхилено судами, оскільки постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.09.2011 по справі № 2а-5558/11/2670, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано наказ ДПІ у Печерському районі м. Києва від 04.03.2011 №277 "Про проведення документальної невиїзної перевірки" та визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва, пов'язані з проведенням документальної невиїзної перевірки ТОВ "Євросонік", на підставі наказу від 04.03.2011 №277.

Крім того, слід зазначити, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 24.06.2011.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.05.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .