2а-16024/11/0170/3 Про стягнення витрат на виплату і доставку пенсійних виплат - 14.08.2012 Прийняття

представник відповідача- Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Сімферополь АР Крим- Шабайлов Микола Миколайович, довіреність № 06-2171 від 07.08.12,

розглянувши матеріали справи № 2а-16024/11/0170/3 за апеляційними скаргами Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Сімферополь АР Крим, Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Шкляр Т.О. ) від 27.02.12

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим (вул. Дм. Ульянова, 10,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95013)

до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Сімферополь АРК (вул. Крилова, б. 7,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95011)

про стягнення,

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.02.2012 позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим задоволені частково: стягнуто з Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Сімферополь АР Крим на користь Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим 1075,05 грн. заборгованості за вересень 2011 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.02.2012, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.02.2012.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав, що викладені в ній.

Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з актом № 1 від 09.02.1988 року ОСОБА_3 08.02.1988 року при роботі на Гулістанській ДСК (Узбекистанська РСР) отримав трудове каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві, в результаті чого останнім отримана 3 група інвалідності, про що свідчить витяг акту огляду у МСЕК до довідки серії А № 375619 від 24.10.1988 року.

Розпорядженням від 03.02.1995 року ОСОБА_3 призначена пенсія по інвалідності.

Позивачем заявлені позовні вимоги щодо відшкодування заборгованості з витрат за вересень 2011 року у розмірі 50666,05 грн., в тому числі: державна адресна допомога -47562,31 грн., витрати на виплату і доставку державної адресної допомоги -216,37 грн., загальний розмір пенсії -1260,26 грн., щомісячна цільова грошова допомога -83,57 грн., витрати на виплату і доставку пенсій -3,47 грн., допомога на поховання - 1528,00 грн., витрати на виплату і доставку допомоги на поховання - 12,07 грн.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003 непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.

Зазначена гарантія щодо пенсійного забезпечення непрацездатних громадян закріплена також у статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якою встановлений мінімальний розмір пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, який застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

З метою виконання норм, зазначених у Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (1058-15) Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 265 (265-2008-п) "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян", якою регулюється питання надання додаткових державних гарантій певному колу осіб у вигляді щомісячної державної адресної допомоги у сумі, що не вистачає до прожиткового мінімуму. Постановою КМУ від 26.03.2008 року №265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" (265-2008-п) у п. 2 встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Відповідно до ч.3 статті 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яка виплачується Пенсійним фондом України замість відповідача, призначається відповідно до Закону №1105 (1105-14) .

Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються виключно за їх прямим призначенням. До коштів на здійснення страхування від нещасного випадку застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України.

Повноваження органів Пенсійного фонду мають відношення лише до призначення та виплати пенсій, які є гарантією з боку держави на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум

Таким чином, будь-які страхові виплати, що здійснюються Фондом ССНВП, який проводить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування, складаються на підставі страхових внесків роботодавців, як страхувальників, які і є основним джерелом надходжень до фонду і мають використовуватися виключно за їх цільовим призначенням.

При цьому до страхових виплат, передбачених Законом №1105 (1105-14) , адресна допомога, визначена Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265 (265-2008-п) не включається.

Таким чином, дія Постанови КМУ від 26.03.2008 №265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" (265-2008-п) не розповсюджується на відповідача та на правовідносини між органами Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в частині відшкодування витрат з виплати адресної допомоги, оскільки такі додаткові державні гарантії громадянам передбачені лише Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , який визначає обов'язки саме органів Пенсійного фонду України.

Пунктом 4 Порядку № 5-4/4 (z0376-03) визначений виключний перелік сум, які приймаються до заліку для відшкодування витрат Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, а саме: сума основного розміру пенсії; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття; допомога на поховання; сума витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку вищезазначених пенсій.

Даний перелік є вичерпним, до нього не внесено державну адресну допомогу до пенсії, яка призначена і виплачена позивачем згідно Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" (265-2008-п) , вона відсутня й у переліку сум, що підлягають виплаті за статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Також зазначений перелік не має норм посилання чи розширених норм, що, також, враховуючи вищенаведені доводи, не дозволяє суду застосувати його за аналогією закону.

Адресна державна допомога не включається до основного розміру пенсії, так як безпосередньо Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265 (265-2008-п) визначено, що вона є додатковою допомогою до пенсії. Не відноситься адресна державна допомога також і до щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття.

Тобто, щомісячна державна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується пенсіонеру окремо від інших видів виплат з урахуванням приписів Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265 (265-2008-п) .

Стосовно позовних вимог щодо відшкодування допомоги на поховання та витрат на її виплату і доставку за вересень 2011 року по особі ОСОБА_4 у загальній сумі 1540,07 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.8 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Так, зокрема згідно з пунктом 2 Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 р. N 826 (826-2001-п) , витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

При цьому причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися належними доказами.

Згідно з положеннями Інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15 листопада 2005 р. N 606 (z1455-05) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 грудня 2005 р. за N 1455/11735 (z1455-05) , причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом - зв'язок, який можна встановити між перебігом професійних захворювань (отруєнь) або наслідками трудового каліцтва з урахуванням форми, стадії, тяжкості функціональних порушень, розвитку ускладнень за життя, патоморфологічними та гістологічними змінами в органах та системах організму, що виявлені під час розтину, та настанням смерті.

Пунктом 3 Постанови Правління Фонду від 06.03.2006 р. № 13 (v0013583-06) "Про витрати на поховання у разі смерті застрахованої особи від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" зазначено, що витрати на поховання проводяться робочими органами виконавчої дирекції Фонду страхувальнику або сім'ї застрахованого чи іншій особі, яка здійснювала поховання, у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову є правомірним.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

1. Апеляційні скарги Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Сімферополь АР Крим, Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.02.12 у справі № 2а-16024/11/0170/3 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.02.12 у справі № 2а-16024/11/0170/3 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.