Справа: № 2а-4669/11 

Головуючий у 1-й інстанції: Мальченко О.В.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

при секретарі - Горяіновій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 03 серпня 2011 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, третя особа: Прокуратура міста Києва про зобов'язання провести перерахунок пенсії,-

ОСОБА_2 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, третя особа: Прокуратура міста Києва про визнання дій неправомірними та зобовязання провести перерахунок пенсій.

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 03 серпня 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Деснянського районного суду міста Києва від 03 серпня 2011 року та прийняти нову, якою у задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є військовим пенсіонером та з 31.12.2008 року отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (2262-12) (а.с.8).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 позивач є учасником бойових дій (а.с.6 зворотній).

Згідно із ст. 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у п. «б»- «д»ст. 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом (2262-12) і які є ветеранами війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) , пенсії за вислугу років підвищуються в порядку і на умовах, передбаченим зазначеним Законом (3551-12) .

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне утримання, що виплачується замість пенсії підвищується в розмірі 150% мінімальної пенсії за віком.

Проте, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 05.10.2005 року (2939-15) було внесено зміни до ч. 4 ст. 12 та вказано, учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються в розмірі 25 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Даний Закон набрав чинності з 01.01.2006 року.

Відтак, Положення ч. 4 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у вищезазначеній редакції діють з 01 січня 2006 року та по даний час.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо того, що призначення позивачу підвищення у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком є такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону (3551-12) тому задоволенню не підлягають.

Посилання апелянта на ті обставини, що зміни від 05.10.2005р. внесені до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни,гарантії їх соціального захисту»- згідно з якими вказано, що учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються в розмірі 25 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність не відповідає вимогам Конституції України (254к/96-ВР) , колегія суддів не приймає до уваги,оскільки ці зміни не визнавались неконституційними в установленому законом порядку.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. У зв'язку з цим судова колегія вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду міста Києва від 03 серпня 2011 року без змін.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду міста Києва від 03 серпня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Ухвала складена та підписана в повному обсязі 20 серпня 2012 року.