Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С. Я.

Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою приватного підприємства "Массандра" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року у справі за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства "Массандра" про стягнення адміністративно-господаських санкцій,-

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з приватного підприємства "Массандра" на користь Львівського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції та пеню в розмірі 4 158,97 грн.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, ПП "Массандра" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, посилаючись на порушення судам норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, ПП "Массада" зареєстроване у Львівському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, якому звітує про зайнятість та працевлаштування інвалідів, на це підприємство поширюється дія Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , а також дія інших законів з питань трудовлаштування, реабілітації інвалідів.

Як вбачається з поданого звіту форми 10-ПІ за 2007 рік, середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві становить 18 осіб, з них 0 працюючих інвалідів при нормативі робочих місць для працевлаштування інвалідів 1 особа.

Встановлено, що відповідач про створені робочі місця для працевлаштування інвалідів в 2007 році не повідомляв державні органи зайнятості населення, зокрема, не надав доказів подання щомісячних звітів.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій вказали що в 2007 р. відповідач не створив робочого місця для працевлаштування інваліда, відповідно до встановленого законом нормативу, не інформував органи державної служби зайнятості про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, доказів створення місць для працевлаштування інвалідів та вжиття заходів для такого працевлаштування не подав, а отже позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, відповідач протягом 2007 року звітував до місцевого центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів. Однак, підприємство в звітах не зазначало про наявність вакансій для інвалідів, тобто фактично не виконувало обов'язок подання звітності про наявність вакантних робочих місць, передбачений чинним законодавством України.

Процедуру подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Цим Порядком передбачено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а також звітують Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. У зв'язку з цим, на думку позивача, до відповідача повинні бути нараховані суми несплачених адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 4 158,97. грн.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Згідно з п. 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 03.05.95 р. N 314 (314-95-п) , робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участі представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідно до Положення, державна служба зайнятості повинна вести облік інвалідів, які звернулися за допомогою у працевлаштуванні; сприяти працевлаштуванню інвалідів, які звернулися з проханням, з урахуванням рекомендацій МСЕК та щоквартально подавати місцевим органам соціального захисту населення інформацію про працевлаштування інвалідів.

Згідно п. 5 зазначеного Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

З урахуванням тієї обставини, що судами попередніх інстанцій було встановлено факт невиконання роботодавцем заходів щодо інформування про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, вірним є висновок судів про те, що ПП "Массандра" не було вжито всіх належних заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно з частиною першою статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу приватного підприємства "Массандра" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235- 244-2 КАС України.