Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий)

Кравцова О.В.

Цуркана М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 2 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2014 року у справі за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві до ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити певні дії,

Ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва суду від 2 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2014 року, відмовлено у відкритті провадження у справі про зобов'язання вчинити певні дії.

Суди мотивували свої рішення тим, що спірні правовідносини мають приватно - правовий характер, тому спір не є публічним і повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку матеріалів справи та доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

За правилами частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Пунктом п'ятим частини другої цієї ж статті передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

За змістом частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень може звернутись з адміністративним позовом до фізичної особи у випадках, установлених законом.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 439 (439/2011) , Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Державна архітектурно-будівельна інспекція та її органи на місцях є суб'єктами владних повноважень в розумінні ст. 3 КАС України.

Згідно пункту 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" (v0006740-12) , притягнення особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності за самочинне будівництво не позбавляє відповідні державні органи, органи місцевого самоврядування або осіб, права яких порушено самочинним будівництвом нерухомого майна, можливості пред'явити позов про перебудову чи знесення самовільно збудованого об'єкта нерухомості, а також про відшкодування витрат, пов'язаних із приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що вирішуваний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції у сфері житлово-комунального господарства.

Отже, спори, які виникають з приводу самочинного будівництва, є публічно-правовими, оскільки виникають за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних відносинах надані йому законодавством владні управлінські функції стосовно забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян. Справи за позовом такого суб'єкта належать до юрисдикції адміністративних судів.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про те, що цей спір не належить до адміністративної юрисдикції, не ґрунтується на положеннях чинного законодавства України, тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Частиною першою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 2 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2014 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.