Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів Гончар Л.Я., Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року

у справі № 2а-4/12

за позовом заступника прокурора Києво-Святошинського району в інтересах держави в особі Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Держкомзему у Київській області

до Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

третя особа ОСОБА_2

про визнання протиправним та скасування рішення

У липні 2010 року заступник прокурора Києво-Святошинського району Київської області звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Держкомзему у Київській області до Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа: ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення Лісниківської сільської ради від 30.08.2008 № 65/38.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.06.2012 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про задоволення позову.

Визнано протиправним та скасовано рішення Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 30.08.2008 № 65/38 "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га в АДРЕСА_1, ОСОБА_2".

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, Лісниківська сільська рада оскаржила його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказаний судовий акт суду апеляційної інстанції з мотивів порушення названим судом норм матеріального та процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неприбуттям належним чином повідомлених про час і місце судового засідання осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, рішенням сесії Лісниківської сільської ради від 30.08.2008 № 65/38 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га в АДРЕСА_1, ОСОБА_2

Згідно з Розпорядженням голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації Пашинського М.В. від 02.11.2006 № 854 затверджено проект землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП "Боярська лісова дослідна станція" та передано її до земель запасу (землі комунальної власності) в межах с. Лісники Києво-Святошинського району Київської області. На підставі цього розпорядження припинено право постійного користування земельною ділянкою Боярської ЛДС площею 9,7999 га (ліси 1 групи, вкриті лісом) у зв'язку з добровільною відмовою, без зміни цільового призначення.

Згідно з рішенням Господарського суду м. Києва від 04.02.2010 у справі № 21/111 за позовом міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету міністрів України, Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Київській області до Києво-Святошинської районної державної адміністрації, треті особи: Національний університет біоресурсів і природокористування України, відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів та природокористування України "Боярська лісова дослідна станція", про визнання недійсним розпорядження, позов задоволений повністю. Визнано недійсним розпорядження голови Києво-Святошинської РДА Пашинського М.В. від 02.11.2006 № 854 "Про затвердження проекту землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП "Боярська лісова дослідна станція" (відокремлений підрозділ національного аграрного університету) та передачі її до земель запасу (землі комунальної власності) в межах с. Лісники Києво-Святошинського району Київської області".

Як встановлено судом першої інстанції, спірна земельна ділянка є складовою частиною земельної ділянки площею 9,7999 га, яка передана в комунальну власність територіальної громади с. Лісники на підставі зазначеного Розпорядження.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2010 у справі № 21/111 рішення Господарського суду м. Києва від 04.02.2010 скасовано, провадження у справі припинено відповідно до пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України.

У той же час, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2011 у справі № 2а-10762/10/2670, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012, міжрайонному природоохоронному прокурору Київської області відмовлено у задоволенні позовних вимог про скасування розпорядження голови Києво-Святошинської РДА Пашинського М.В. від 02.11.2006 № 854. Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.09.2012 у справі № 2а-10762/10/2670 (№ К/9991/29145/12) скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012, а справу № 2а-10762/10 направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час прийняття оспорюваного рішення від 30.08.2008 № 65/38 та рішення у справі було чинним розпорядження голови Києво-Святошинської РДА Пашинського М.В. від 02.11.2006 № 854, правомірність якого було установлено ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012 у справі № 2а-10762/10/2670. У свою чергу відповідач діяв у порядку та в межах повноважень, що передбачені законодавством України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оспорюване рішення від 30.08.2008 № 65/38 прийняте з порушенням законодавчих норм, зокрема, розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 № 610-р (610-2008-р) . У той же час, законність розпорядження голови Києво-Святошинської РДА Пашинського М.В. від 02.11.2006 № 854 у судовому порядку не підтверджено.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись зі вказаним висновком суду апеляційної інстанції та вважає його передчасним з огляду на таке.

Згідно з частиною дев'ятою статті 118 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення) проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з частиною першою статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення суду апеляційної інстанції названим вимогам процесуального закону відповідає не в повній мірі з огляду на таке.

Зважаючи на наявність невирішеного судового спору в адміністративній справі № 2а-10762/10/2670 щодо правомірності розпорядження голови Києво-Святошинської РДА Пашинського М.В. від 02.11.2006 № 854, яке стало передумовою для прийняття рішення Лісниківської сільської ради від 30.08.2008 № 65/38, колегія суддів вказує на передчасність висновку суду апеляційної інстанції щодо достатності встановлених обставин справи для правильного вирішення цього спору.

Відповідно до частини третьої статті 159 КАС України суд апеляційної інстанції повинен був повно і всебічно з'ясувати обставини, які мають значення для правильного вирішення цього спору, зокрема, щодо встановлення законності чи протиправності розпорядження голови Києво-Святошинської РДА Пашинського М.В. від 02.11.2006 № 854.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги частково заслуговують на увагу, підтверджуються викладеними нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, оскільки не відповідає приписам статті 159 КАС України.

Частиною першою статті 220 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною другою статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції під час прийняття рішень по суті спору у цій справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року в цій справі скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239-1 КАС України.