Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Загороднього А.Ф., Рецебуринського Ю.Й.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2014 року по справі № 816/1227/14

за позовом ОСОБА_4

до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України)

третя особа Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській

області (далі - Управління МВС України в Полтавській області)

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,

У квітні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до МВС України, третя особа Управління МВС України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу від 2 жовтня 2013 року № 895 о/с в частині зарахування полковника міліції ОСОБА_4 (С-433026) в розпорядження Управління МВС України в Полтавській області, поновлення на посаді заступника начальника - начальника міліції громадської безпеки Управління МВС України в Полтавській області з 28 червня 2012 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року позов задоволено частково.

Скасовано наказ МВС України від 2 жовтня 2013 року № 895-о/с в частині зарахування полковника міліції ОСОБА_4 в розпорядження Управління МВС України в Полтавській області із звільненням з посади заступника начальника Управління МВС України в Полтавській області - начальника міліції громадської безпеки.

Поновлено ОСОБА_4 на посаді заступника начальника Управління МВС України в Полтавській області - начальника міліції громадської безпеки з 28 червня 2012 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 1 квітня 2014 року звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу від 2 жовтня 2013 року № 895 о/с в частині зарахування полковника міліції ОСОБА_4 (С-433026) в розпорядження Управління МВС України в Полтавській області, поновлення на посаді заступника начальника - начальника міліції громадської безпеки Управління МВС України в Полтавській області з 28 червня 2012 року.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення позову ОСОБА_4 без розгляду, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду.

Суд касаційної інстанції з таким висновком суду апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Статтями 99 та 100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) регламентовано та встановлено правила щодо строків звернення до суду та наслідків їх пропуску в адміністративному судочинстві.

Відповідно до частини 1 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно частини 3 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2014 року причини пропуску звернення до суду визнані поважними /а.с.45/.

Оскаржуючи ухвалу суду апеляційної інстанції від 31 липня 2014 року про залишення позову без розгляду, позивач вказував про те, що відповідач не повідомив його про прийняте рішення про звільнення з посади.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок в строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення.

Таким чином, обов'язок щодо повідомлення працівника щодо звільнення з посади законом покладено на в даному випадку на суб'єкта владних повноважень.

Як зазначає позивач, повідомлення щодо звільнення з посади офіційно він не отримував.

Крім того, залишаючи позов без розгляду, судом апеляційної інстанції не надано оцінки постанові суду першої інстанції відповідно до якої ОСОБА_4 поновлено на посаді з 28 червня 2012 року. Оскаржуваним наказом позивача було звільнено 2 жовтня 2013 року.

Відповідно до частини 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2014 року підлягає скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2014 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.