827/868/13-а Про визнання неправомірними дій Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції, яка незаконно зобов'язує отримати в установленому порядку дозволи та ліміти на утворення, розміщення та накопичення відходів, оскільки в результаті виробництва замороженої рибної продукції відходи не утворюються - 08.10.2014 Прийняття

за позовом Малого приватного підприємства "Дон-Комп" до Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції, Головного державного інспектора з охорони навколишнього середовища Азовського та Чорного морів Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Медведєва Олега Валерійовича про визнання дій неправомірними, визнання протиправним рішення та його скасування, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2013 року,

У березні 2013 року Мале приватне підприємство "Дон-Комп" (далі по тексту - МПП "Дон-Комп") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції, Головного державного інспектора з охорони навколишнього середовища Азовського та Чорного морів Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Медведєва Олега Валерійовича про визнання дій неправомірними, визнання протиправним рішення та його скасування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення винесено з порушенням законодавства України, принципів адміністративної процедури та з неповним з'ясуванням усіх обставин. Позивач вважає, що Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція протиправно зобов'язує його отримати в установленому порядку дозволи та ліміти на утворення, розміщення та накопичення відходів на 2013 рік, оскільки в результаті виробництва замороженої рибної продукції відходи не утворюються, тому господарська діяльність МПП "Дон-Комп" не пов'язана з утворенням відходів, а отже вимоги статті 32 Закону України "Про відходи" до позивача не повинні застосовуватися. Зазначив, що спірні правовідносини регулюються Міжнародною конвенцією по запобіганню забруднення з суден 1973 року (896_009) та Кодексом торгівельного мореплавства України (176/95-ВР) .

У зв'язку з чим, позивач просив позов задовольнити, визнати протиправними дії Головного Державного інспектора з охорони навколишнього середовища Азовського та Чорного морів Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Державної екологічної інспекції Медведєва О.В. при винесенні рішення № 12/791 від 14 березня 2013 року про тимчасову заборону (зупинення) господарської діяльності в частині утворення, розміщення та накопичення відходів при експлуатації риболовецьких суден МПП "Дон-Комп", визнати протиправним та скасувати рішення № 12/791 від 14 березня 2013 року про тимчасову заборону (зупинення) господарської діяльності в частині утворення, розміщення та накопичення відходів при експлуатації риболовецьких суден МПП "Дон-Комп".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 17 червня 2013 року, у задоволення позовних вимог відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2013 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 17 червня 2013 року скасовано, прийнято нове рішення, яким адміністративний позов МПП "Дон-Комп" задоволено.

Визнано неправомірними дії Головного державного інспектора з охорони навколишнього середовища Азовського та Чорного морів Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Медведєва Олега Валерійовича при винесенні їм рішення № 12/791 від 14 березня 2013 року про тимчасову заборону господарської діяльності Малого приватного підприємства "Дон-Комп" в частині створення, розміщення та накопичення відходів при експлуатації риболовних суден.

Визнано протиправним та скасовано рішення № 12/791 від 14 березня 2013 року про тимчасову заборону господарської діяльності Малого приватного підприємства "Дон-Комп" в частині створення, розміщення та накопичення відходів при експлуатації риболовних суден.

У касаційній скарзі представник Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 17 червня 2013 року.

МПП "Дон-Комп" у своїх запереченнях зазначає на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Державна Азово-Чорноморської екологічна інспекція надала суду вагомі докази та довела правомірність дій, які передували прийняттю оскаржуваного рішення, а отже рішення Головного державного інспектора з охорони навколишнього середовища Азовського та Чорного морів Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Медведева Олега Валерійовича № 12/791 від 14 березня 2013 року про тимчасову заборону господарської діяльності Малому приватному підприємству "Дон-Комп" не є протиправним.

Севастопольський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, та постановляючи нове про задоволення позовних вимог виходив з того, що представником відповідача не надано суду доказів, які б свідчили про включення Малого приватного підприємства "Дон-Комп" до переліку власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік, та доказів які підтверджують належне сповіщення Малого приватного підприємства "Дон-Комп" щодо необхідності отримання таких дозволів та лімітів на 2012 рік, тобто відповідними державними органами не було дотримано порядок розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, визначений Кабінетом Міністрів України, тобто відповідач не мав законних підстав вважати, що припис № 10 від 13 березня 2012 року не виконаний належним чином, тому застосування відповідачем адміністративно-господарської санкції у вигляді зупинення діяльності підприємства суд вважає протиправним.

Колегія судів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції виходячи з такого.

Вiдповiдно до частини 1 та 2 статтi 2 Кодексу адмiнiстративного судочинства України, завданням адмiнiстративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осiб, прав та iнтересiв юридичних осiб у сфері публiчно-правових відносин вiд порушень з боку органiв державної влади, органів мiсцевого самоврядування, їхнiх посадових i службових осiб, інших суб'єктів при здiйсненнi ними владних управлiнських функцiй на основi законодавства, в тому числi на виконання делегованих повноважень.

До адмiнiстративних судiв можуть бути оскаржені будь-якi рiшення, дiї чи бездiяльнiсть суб'єктів владних повноважень, крім випадкiв, коли щодо таких рiшень, дiй чи бездiяльностi Конституцiєю (254к/96-ВР) чи законами України встановлено iнший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Спірні правовідносини сторін регулюються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-16) , Законом України "Про відходи" (187/98-ВР) , Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) , Водним кодексом України (213/95-ВР) , Постановою КМ України "Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів" від 03.08.1998 (1218-98-п) , № 1218, Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 № 464 "Про затвердження Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства" (z0018-09) . Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (877-16) (далі - Закон № 877) встановлює правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Порядок проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства встановлений Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 N 464 "Про затвердження Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства" (z0018-09) (далі - Наказ № 464/2008).

Відповідно до статті 1 Закону № 877 державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до статті 4 Закону № 877, державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачений законом.

Планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб'єкта господарювання встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку та у присутності керівника або його заступника, або уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Відповідно до частини 12 статті 4 Закону № 877 перед початком здійснення державного нагляду посадова особа органу державного нагляду вносить запис до відповідного журналу суб'єкта господарювання.

Частина 1 статті 6 Закону України № 877 передбачає перелік підстав для здійснення позапланових заходів, до яких відносяться:

- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання;

- перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення;

- неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 877 проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону № 877 суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документа.

Пункт 8 статті 7 Закону № 877 передбачає, що припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання.

Стаття 11 Закону № 877 встановлює обов'язки суб'єкта господарювання, відповідно до яких він повинен виконувати вимоги органу державного нагляду щодо усунення виявлених порушень у встановлені строки. Невиконання приписів тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у встановленому законом порядку.

Згідно з п.11 Положення про Державну Азово-Чорноморську екологічну інспекцію, затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України від 12 грудня 2011 р. № 136 - начальник інспекції за посадою є Головним державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Азовського і Чорного морів.

Відповідно до пункту 13 цього Положення має право приймати рішення про обмеження та тимчасове зупинення діяльності підприємств установ, організацій та експлуатацію об'єктів у разі порушення ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища та приймати рішення про відновлення їх діяльності (експлуатації) після усунення допущених порушень. Закон України "Про відходи" від 05.03.1998 (187/98-ВР) , № 187/98-ВР (далі - Закон № 187/98-ВР (187/98-ВР) ) визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України.

Згідно зі статтею 1 Закону № 187/98-ВР відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Зазначена стаття визначає небезпечні відходи, як відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Основними завданнями законодавства про відходи є:

а) визначення основних принципів державної політики у сфері поводження з відходами;

б) правове регулювання відносин щодо діяльності у сфері поводження з відходами;

в) визначення основних умов, вимог і правил щодо екологічно безпечного поводження з відходами, а також системи заходів, пов'язаних з організаційно-економічним стимулюванням ресурсозбереження;

г) забезпечення мінімального утворення відходів, розширення їх використання у господарській діяльності, запобігання шкідливому впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини.

Суб'єктами права власності на відходи є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи та організації усіх форм власності, територіальні громади, Автономна Республіка Крим і держава.

Відповідно до п. ї ч.1 ст. 17 Закону № 187/98-ВР суб'єкти господарської цільності у сфері поводження з відходами зобов'язані: надавати місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, уповноваженим органам виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища інформацію про відходи та пов'язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи. Крім того, відповідно до зазначеною статтею визначено обов'язки суб'єктів господарювання у сфері поводження з відходами, а саме: запобігати утворюванню та зменшувати обсяги утворення відходів

Згідно зі статтею 31 Закону №187/98-ВР Порядок розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів встановлює Кабінет Міністрів України.

Відповідно до п.10 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого Постановою КМ України, від 03.08.1998, № 1218 (1218-98-п) місцеві державні адміністрації за погодженням з органами Мінекоресурсів на місцях до 1 лютого поточного року визначають перелік власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік (крім власників, які звільняються від одержання таких лімітів), а в свою чергу органи Мінекоресурсів на місцях до 1 березня поточного року надсилають на адреси власників відходів повідомлення про необхідність подання на погодження проектвів лімітів на утворення та розміщення відходів на наступний рік.

Проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували належне направлення повідомлень про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на наступний рік в 2011 році на адресу позивача, що відповідно до вищевказаних норм, свідчить про звільнення позивача від обов'язку отримувати ліміти на утворення та розміщення відходів.

Крім того, згідно переліку власників відходів наданого Ленінською районною державною адміністрацією міста Севастополя, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на 2012 рік, серед суб'єктів господарювання - власників відходів, які зобов'язані отримати ліміти на розміщення відходів позивач не зазначений.

Відповідно до п. а ч.1 ст. 32 Закону № 187/98-ВР з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється а) вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища відповідно до статті 1 Закону УРСР "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991, № 1264-XII (далі - Закон № 1264-XII (1264-12) ) є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Згідно зі статтею 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Правові основи прийняття рішення у разі порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища визначені Порядком обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, який затверджений Постановою Верховної Ради України від 29.10.1992 № 2751-Х11 (2751-12) .

Відповідно до пп. "в" п.4 цього Порядку - діяльність підприємств обмежується або тимчасово забороняється (зупиняється) у разі перевищені ними лімітів використання природних ресурсів, порушення екологічних нормативів, екологічних стандартів, а також вимог екологічної безпеки, зокрема: використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, складування, захоронення, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів без відповідних дозволів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, згідно наказу Інспекції № 25 від 20.01.2012 р. "Про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства" та направлення за вих.№ 12/37 від 20.01.2012 р. 05.03.2012 р. співробітниками Інспекції проведена перевірка вимог природоохоронного законодавства МПП "Дон-Комп", за результатами якої складено Акт перевірки.

На підставі вказаної перевірки Інспекцією винесено Припис № 10 від 13.03.2012 р., який отримав до виконання директор МПП "Дон-Комп" Бірюков В.І., та листом від 29.03.2012р. за вих. № 34 проінформував Інспекцію про його виконання.

Відповідно до наказу Інспекції № 616 від 09.11.2012 р. "Про проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства" та направлення вих. № 12/846 від 09.11.2012 р. у термін з 20.12.2012 р. до 21.12.2012 р. проведена позапланова перевірка МПП "Дон-Комп", за наслідками якої складено Акт перевірки (арк. с. 29).

В ході позапланової перевірки встановлено, що вимоги Припису № 10 виконані не в повному обсязі. Зокрема, позивачем не були надані Дозвіл і ліміти на розміщення відходів у 2012 році, яке видається Державними управлінням охорони навколишнього природного середовища в м.Севастополі; первинний облік типу, кількості, складу відходів, які утворюються, збираються, транспортуються, утилізуються і видаляються за встановленою формою № 1-ВТ "Облік відходів пакувальних матеріалів і тари", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 342 від 07.07.2008 року (z0824-08) , не ведеться.

Постановою Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції № 02/002456/12 від 21.01.2013 року директора Малого приватного підприємства "Дон-Комп" було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

На підставі зазначеного Інспекцією прийняте Рішення № 12/791 від 14.03.2013 про тимчасову заборону (зупинення) господарської діяльності в частині утворення, розміщення та накопичення відходів при експлуатації риболовецьких суден МПП "Дон-Комп", яке розташоване за адресою: 99008, м. Севастополь, вул. Частника 96-А.

З наведеного вбачається, що оскаржуване рішення прийнято Головним державним інспектором з охорони навколишнього середовища Азовського та Чорного морів Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Медведєвим О.В. на підставі акту позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 20-21.12.2012 по виконанню припису № 10 від 13.03.2012 та постанови № 02/002456/12 від 21.01.2013 щодо притягнення директора відповідача до адміністративної відповідальності.

Як вбачається з оскаржуваного Рішення в результаті господарської діяльності МПП "Дон-Комп" утворює наступні види відходів: лляльні води, відпрацьовані масла, тверді побутові відходи. Однак утворення відходів здійснюється при відсутності дозволу та лімітів на утворення, розміщення та накопичення відходів.

В ході судового розгляду встановлено, що МПП "Дон-Комп" здійснює видобуток риби в Чорному морі рибальськими судами (МРРТ "Квант", бригади прибережного лову - маломірні судна). Основний вид діяльності позивача за КВЕД 05.01.0 - рибальство, надання послуг в рибальстві.

Крім того, в ході апеляційного перегляду безперечно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем отримано Ліцензію серії АВ № 520069 від 20.03.2010, в якій засвідчено право позивача на провадження діяльності, пов'язаної з промисловим виловом риби на промислових ділянках рибогосподарських водойм, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств та основним видом діяльності позивача за КВЕД є 05.01.0 - рибальство, надання послуг в рибальстві.

Виробничою потужністю позивача є малий риболовецький рефрижераторний траулер (далі - МРРТ) "Квант", який підлягає нагляду класифікаційного товариства Регістр Судноплавства України та має документи, оформлені відповідно до вимог міжнародних та державних нормативно-правових актів про запобігання забруднення з суден нафтою, сміттям, стічними водами, атмосфери.

Також слід звернути увагу, на те, що наказом Міністерства транспорту України № 205 від 10.04.2011 (z0452-01) "Про затвердження Правил реєстрації операцій зі шкідливими речовинами на суднах, морських установках і в портах України" встановлено порядок проведення реєстрації операцій зі шкідливими речовинами, в тому числі і вилучення нафтовмісних лляльних і баластних вод, операції із стічними і господарсько-побутовими водами, сміттям, на суднах, що плавають під прапором України для прийняття і обробки суднових відходів у портах України.

Вказаними Правилами передбачено реєстрацію операцій зі шкідливими речовинами у відповідних журналах реєстрації операцій зі шкідливими речовинами, які є офіційними судновими документами та внесені до суднового реєстру обов'язкових документів, закріплено перелік відходів, які виникають при експлуатації судна, та не встановлено обов'язок отримувати будь-які дозволи та ліміти.

Правові основи прийняття рішень про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів незалежно від форм власності у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища визначені Порядком обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 року № 2751-XII (2751-12) (далі - Порядок).

Відповідно до п.3 Порядку рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) та припинення діяльності підприємств у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища приймають у межах своєї компетенції Кабінет Міністрів України, Верховна Рада Республіки Крим, місцеві органи державної виконавчої влади, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та його органи на місцях, органи державного санітарно-епідеміологічного нагляду, інші спеціально уповноважені державні органи та органи місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 4 Порядку діяльність підприємств обмежується або тимчасово забороняється (зупиняється) у разі перевищення ними лімітів використання природних ресурсів, порушення екологічних нормативів, екологічних стандартів, а також вимог екологічної безпеки, зокрема:

а) введення в дію підприємств, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання екологічних вимог і виконання заходів, передбачених проектами на їх будівництво (реконструкцію);

б) відсутності споруд, устаткування і пристроїв для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, а також приладів контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та характеристиками шкідливих факторів на підприємствах, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, або порушення правил експлуатації зазначених споруд, устаткування, пристроїв і приладів;

в) використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, складування, захоронення, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів без відповідних дозволів;

г) перевищення гранично допустимих чи тимчасово узгоджених викидів і скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище, рівнів акустичного, електромагнітного, іонізуючого та іншого шкідливого впливу фізичних факторів, біологічного впливу та радіоактивного забруднення;

д) порушення екологічних вимог при виробництві, зберіганні, транспортуванні, знешкодженні, захороненні токсичних та інших речовин, небезпечних для навколишнього природного середовища, здоров'я та життя людей;

е) відсутності або нездійснення заходів, спрямованих на запобігання залповим викидам і скидам, що створюють високі та екстремально високі рівні забруднення повітряного та водного басейнів і ґрунтів, становлять небезпеку для здоров'я та життя людей, тваринного і рослинного світу;

є) виробництва й експлуатації транспортних та інших пересувних засобів і установок, у викидах та скидах яких вміст забруднюючих речовин перевищує встановлені нормативи;

ж) впровадження відкриттів, винаходів, застосування нової техніки, імпортного устаткування, технологій і систем, що не відповідають екологічним вимогам;

з) порушення екологічних вимог при дислокації військових частин, проведенні ними військових навчань, маневрів, переміщенні військ і військової техніки (крім випадків надзвичайних ситуацій, що оголошуються відповідно до законодавства України);

и) порушення інших вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до п.2 Порядку діяльність підприємств, що здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, може бути тимчасово заборонена (зупинена) - до виконання необхідних природоохоронних заходів зупиняється експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання.

При тимчасовій забороні (зупиненні) чи припиненні діяльності підприємств забороняються всі викиди і скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів по підприємствах в цілому чи окремих їх цехах (дільницях) і одиницях обладнання.

Тобто, підставою для тимчасової заборони (зупинення) діяльності підприємств є не будь-які порушення природоохоронного законодавства, а лише ті, наслідком яких є порушення екологічних нормативів, стандартів, перевищення лімітів щодо викидів і скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів. Крім того, такий захід впливу, як заборона (зупинення) діяльності, застосовується до виконання необхідних природоохоронних заходів.

Разом з тим, тимчасове зупинення діяльності підприємства за своєю суттю є заходом відповідальності за допущене підприємством правопорушення, у даному випадку - в сфері охорони навколишнього природного середовища. Даний висновок підтверджується аналізом п. 1 Порядку.

Відповідно до частини 1 статті 238 Господарського Кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно з частиною 1 статті 239 Господарського Кодексу України одним з видів адміністративно-господарських санкцій є обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання.

Відповідно до частини 2 статті 246 Господарського кодексу України у разі здійснення господарської діяльності з порушенням екологічних вимог діяльність суб'єкта господарювання може бути обмежена або зупинена Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, а також іншими уповноваженими органами в порядку, встановленому законом.

Таким чином, вжите відповідачем обмеження у вигляді зупинення діяльності позивача за своєю правовою природою є видом адміністративно-господарської санкції.

Згідно з частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

При цьому, для застосування такої санкції потрібна наявність повного складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, щодо задоволення позовних вимог, оскільки Державною Азово-Чорноморською екологічною інспекцією не надано жодних допустимих доказів шкідливого результату порушення природоохоронного законодавства позивачем, а тому застосування відповідачем адміністративно-господарської санкції у вигляді зупинення діяльності підприємства є необґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.