Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

при секретарі судового засідання Петриченко Ю.П.

з участю представників сторін :

позивача - ОСОБА_3

відповідача - Шкурат В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2014 р. у справі

за позовом ОСОБА_5

до відповідача Центральної виборчої комісії

про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії, -

2 жовтня 2014 р. ОСОБА_5 звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною і скасування постанови Центральної виборчої комісії № 1382 від 30 вересня 2014 р., та про зобов'язання відповідача повторно розглянути подані документи і прийняти законне та обґрунтоване рішення щодо реєстрації кандидатом у народні депутати України. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що постановою № 1382 Центральна виборча комісія відмовила в реєстрації кандидата у народні депутати ОСОБА_5, в зв'язку з відсутністю документів, зазначених у статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України". Такі висновки відповідача є помилковими, оскільки ОСОБА_5 надав всі необхідні для реєстрації кандидатом у депутати документи, а заява про самовисування містить всю передбачену чинним законодавством інформацію.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2014 р. у задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції послався на те, що в порушення вимог частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" (далі Закон № 4061-VІ (4061-17) ) заява позивача про самовисування не містить зобов'язання припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України несумісна з мандатом народного депутата України. З огляду на це, суд погодився з висновками Центральної виборчої комісії про те, що поданий позивачем документ не є заявою про самовисування кандидата у народні депутати в розумінні пункту 1 частини другої статті 55 Закону № 4061-VІ, що є підставою для прийняття рішення про відмову в реєстрації кандидата.

Не погодившись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування скарги вказує на помилковість висновків суду про те, що ОСОБА_5 не надав всі документи, необхідні для реєстрації його кандидатом у депутати, оскільки заява про самовисунення позивача містить всю передбачену законом інформацію, в тому числі і щодо зобов'язання припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України несумісна з мандатом народного депутата України. Крім того, наявність заяви про самовисування, незалежно від її змісту, не дає підстав вважати, що позивачем не подано всі передбачені статтею 55 Закону № 4061-VІ документи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

У своїх запереченнях відповідач зазначив, що постанова суду від 3 жовтня 2014 р. є законною та обґрунтованою, оскільки відсутність в заяві позивача про самовисування обов'язкової інформації не дозволяє сприймати її як документ, обумовлений статтею 55 Закону № 4061-VІ.

Заслухавши представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Матеріалами справи встановлено, що 25 вересня 2014 р. ОСОБА_5 надав відповідачу для реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному окрузі № 145 наступні документи : заяву про самовисування кандидатом у народні депутати; автобіографію; документ про внесення грошової застави; ксерокопії першої та другої сторінок паспорта; передвиборну програму кандидата в депутати та фотографії, що підтверджується довідкою, виданою позивачу Центральною виборчою комісією у відповідності до положень частини четвертої статті 55 Закону № 4061-VІ.

Постановою відповідача № 1382 від 30 вересня 2014 р. відмовлено в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11

В якості підстави для відмови у реєстрації позивача Центральна виборча комісія послалась на пункт 2 частини першої статті 60 Закону № 4061-VІ, тобто на відсутність документів, зазначених у частині 1 статті 55 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 55 Закону № 4061-VІ Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред'явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею, крім іншого, заяви про самовисування, датованої днем подання документів для реєстрації його кандидатом у депутати до Центральної виборчої комісії, із зобов'язанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв'язку з участю у виборах, а також із зобов'язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом (або зазначенням, що таких немає).

В заяві ОСОБА_5, датованій 25.09.2014 р., зазначено :

"У зв'язку з участю у виборах даю згоду на оприлюднення моїх біографічних відомостей.

Іншого представницького мандата, який відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України несумісний з мандатом народного депутата України, не маю.

Належних мені підприємств та корпоративних прав не маю".

Таким чином, заява про самовисування ОСОБА_5 не містить зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України несумісна з мандатом народного депутата України.

З тексту позовної заяви, апеляційної скарги та пояснень представника позивача під час апеляційного перегляду справи вбачається, що позивач не включив до заяви про самовисування зобов'язання припинити діяльність, несумісну з мандатом народного депутата України, оскільки вважає, що ОСОБА_5 не повинен давати таке зобов'язання через те, що він не має представницького мандату, несумісного з мандатом народного депутата України.

В той же час, з наданих позивачем до Центральної виборчої комісії документів вбачається, що на час подання документів для реєстрації кандидатом в народні депутати ОСОБА_5 здійснював діяльність, яка, відповідно до приписів статті 78 Конституції України, є несумісною із мандатом народного депутата України.

Пунктом 2 частини першої статті 60 Закону № 4061-VІ обумовлено, що Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата у депутати в разі відсутності документів, зазначених у частинах першій або другій статті 55 цього Закону.

Зі змісту адміністративного позову, доводів апеляційної скарги та пояснень представника позивача у судовому засіданні під час апеляційного перегляду справи, вбачається, що не внесення ОСОБА_5 до заяви про самовисування зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України несумісна з мандатом народного депутата України, відбулось не внаслідок помилки, а внаслідок свідомого ставлення позивача до змісту заяви про самовисування.

З огляду на це, неможливе приведення заяви позивача про самовисування у відповідність до вимог пункту 1 частини другої статті 55 Закону № 4061-VІ в порядку, передбаченому частиною 3 статті 60 цього Закону, тобто шляхом виправлення помилок і неточностей, виявлених в поданих кандидатом на реєстрацію документах.

Враховуючи наведене, Центральна виборча комісія обґрунтовано дійшла висновку про відсутність такого документу як заява про самовисування, що містить, крім іншого, зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України несумісна з мандатом народного депутата України.

Відтак, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що у спірних правовідносинах Центральна виборча комісія діяла на підставі закону та в межах своїх повноважень, що унеможливлює задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги правильність цих висновків не спростовують та не дають підстав для скасування судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, зважаючи на правильне застосування Київським апеляційним адміністративним судом норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування судового рішення.

Керуючись статтями 172, 177, 195, 196, 198, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2014 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.