875/239/14 Про визнання протиправною та скасування постанови ЦВК про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, які балотуються в одномандатних виборчих округах у порядку самовисування на позачергових виборах народних депутатів України - 07.10.2014 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку апеляційного провадження адміністративну справу за позовом кандидата у народні депутати України ОСОБА_8 до Центральної виборчої комісії, третя особа - ОСОБА_6, про визнання протиправною та скасування постанови Центральної виборчої комісії № 1249 від 27.09.2014 року в частині реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному окрузі № 16 ОСОБА_6,-

Позивач 2.10.2014 року звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду, як до суду першої інстанції, з позовом до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК) про визнання протиправною та скасування постанови ЦВК № 1249 від 27.09.2014 року "Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, які балотуються в одномандатних виборчих округах у порядку самовисування на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року." (далі - Постанова № 1249) в частині реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_6 в одномандатному виборчому окрузі № 16.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю постанови ЦВК № 1249 від 27.09.2014 року в частині реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_6

На думку позивача, ця постанова винесена відповідачем в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України" (далі - Закон № 4061-VІ (4061-17) ), оскільки автобіографія ОСОБА_6 є недостовірною і не містить відомостей про її громадянство Російської Федерації, а відтак не може вважатись автобіографією кандидата у народні депутати в розумінні п.2 ч.2 ст. 55 Закону № 4061-VІ.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2014 року у задоволенні даного позову відмовлено.

Не погоджуючись із цією постановою суду, позивач 5.10.2014 року звернувся до Вищого адміністративного суду України, як до суду апеляційної інстанції, із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та постановити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач зазначив, що ЦВК, приймаючи постанову № 1249 в частині реєстрації кандидатом у народні депутати України ОСОБА_6, порушила вимоги Закону № 4061-VІ (4061-17) , оскільки остання 28.03.2014 року отримала громадянство Російської Федерації, а тому подана нею автобіографія не може вважатись автобіографією кандидата у народні депутати України, є недостовірною і суперечить вимогам п.2 ч.2 ст. 55 Закону № 4061-VІ, але відповідач не здійснив перевірку відомостей, зазначених ОСОБА_6 у цій автобіографії.

У запереченнях на апеляційну скаргу представник ЦВК - Байдан С.М. та представник третьої особи кандидата у народні депутати ОСОБА_6 - ОСОБА_7 апеляційну скаргу не визнали та просили залишити оскаржене судове рішення без змін.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає зазначити наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.09.2014 року третьою особою ОСОБА_6 подано до ЦВК заяву про реєстрацію кандидатом у народні депутати України на позачергових виборах до Верховної Ради України, що призначені на 26.10.2014 року, в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 16.

Згідно із наявною у матеріалах справи довідкою про прийняття документів 22.09.2014 року для реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 16 відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону № 4061-VІ ОСОБА_6 пред'явлено паспорт громадянина України та подано, а ЦВК прийнято, такі документи: заява про самовисування кандидатом у народні депутати України; автобіографія кандидата в депутати на паперовому носії та в електронному вигляді; документ про внесення грошової застави; 4 фотографії кандидата розміром 4х6 сантиметрів на паперовому носії та в електронному вигляді; ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України кандидата; передвиборна програма кандидата у депутати на паперовому носії та в електронному вигляді.

ЦВК 27.09.2014 року прийнято постанову № 1249 "Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, які балотуються в одномандатних виборчих округах у порядку самовисування на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року."

У додатку 1 до цієї постанови викладено перелік кандидатів у народні депутати України, зареєстрованих в одномандатних виборчих округах, утворених у межах Вінницької області, де, зокрема, зазначено ОСОБА_6 кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 16 у порядку самовисування.

Дана постанова ЦВК в частині реєстрації третьої особи ОСОБА_6 кандидатом у народні депутати України мотивована тим, що подані документи про самовисування у народні депутати України не суперечить вимогам Закону № 4061-VІ (4061-17) .

Судом також встановлено, що кандидат у народні депутати України ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Хмільник Вінницької області, є громадянкою України згідно паспорту серії НОМЕР_1, виданого 5.04.2012 року Шевченківським РУГУ МВС України у м. Києві .

Відмовляючи у задоволенні позову, Київський апеляційний адміністративний суд виходив з недоведеності з боку позивача обставин, з якими п. 2 ч.1 ст. 60 Закону № 4061-VІ пов'язує наявність підстав для відмови в реєстрації кандидата у депутати.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно частини третьої статті 77 Конституції України порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" ЦВК є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.

Згідно пункту 6 статті 19 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" ЦВК реєструє кандидатів у народні депутати України в порядку, встановленому законом.

У відповідності з пунктом 2 частини першої статті 60 Закону № 4061-VІ, ЦВК відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону.

Частиною другою статті 55 Закону № 4061-VІ встановлено, що ЦВК реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред'явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання комісією таких документів:

1) заяви про самовисування, датованої днем подання документів для реєстрації його кандидатом у депутати до Центральної виборчої комісії, із зобов'язанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв'язку з участю у виборах, а також із зобов'язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом (або зазначенням, що таких немає);

2) автобіографії кандидата в депутати, на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов'язково повинна містити: прізвище, власне ім'я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім'ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості;

3) декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру кандидата у депутати відповідно до статті 57 цього Закону;

4) документа про внесення грошової застави відповідно до статті 56 цього Закону;

5) 4 фотографії кандидата розміром 4 х 6 сантиметрів на паперових носіях та в електронному вигляді;

6) ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України кандидата.

Відповідно до частини четвертої статті 55 Закону № 4061-VІ, ЦВК видає особі, яка подала документи, зазначені у частині першій або частині другій цієї статті, довідку про їх прийняття. Довідка має містити перелік прийнятих документів, число, місяць і рік, а також час їх прийняття, посаду і прізвище особи, яка прийняла документи.

Як зазначалося, третьою особою ОСОБА_6 було подано до ЦВК в числі документів, передбачених ч. 2 ст. 55 Закону № 4061-VІ для реєстрації кандидатом у народні депутати України, автобіографію, яка безпосередньо містить відомості про постійне проживання на території України, а також ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України кандидата.

Таким чином, подані ОСОБА_6 документи для реєстрації, як кандидата у народні депутати України, у розумінні пункту 1 частини 2 статті 55 Закону № 4061-VІ відповідають визначеним Законом вимогам.

Стосовно посилання позивача на ту обставину, що ОСОБА_6 отримала громадянство Російської Федерації, а тому не може бути зареєстрована ЦВК кандидатом у народні депутати України, колегія суддів зазначає, що ця обставина свого підтвердження в судовому засіданні не знайшла.

Згідно із статтею 9 Закону № 4061-VI депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.

Статтею 4 Конституції України передбачено, що в Україні існує єдине громадянство, а підстави його набуття та припинення визначаються законом.

Питання, пов'язані з громадянством України, регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Законом України "Про громадянство України" (2235-14) , іншими нормативно-правовими актами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про громадянство України", громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Згідно ст. 18 Закону України "Про громадянство України", громадянин України, який відповідно до чинного законодавства України є таким, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за його клопотанням.

Вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України. Вихід дітей віком від 14 до 18 років з громадянства України може відбуватися лише за їхньою згодою.

Вихід із громадянства України не допускається, якщо особі, яка клопоче про вихід з громадянства України, в Україні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення або стосовно якої в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили і підлягає виконанню.

Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного Указу Президента України.

Згідно ст. 19 цього Закону, підставами для втрати громадянства України є:

1)добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття.

Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто.

Не вважаються добровільним набуттям іншого громадянства такі випадки:

а) одночасне набуття дитиною за народженням громадянства України та громадянства іншої держави чи держав;

б) набуття дитиною, яка є громадянином України, громадянства своїх усиновителів унаслідок усиновлення її іноземцями;

в) автоматичне набуття громадянином України іншого громадянства внаслідок одруження з іноземцем;

г) автоматичне набуття громадянином України, який досяг повноліття, іншого громадянства внаслідок застосування законодавства про громадянство іноземної держави, якщо такий громадянин України не отримав документ, що підтверджує наявність у нього громадянства іншої держави;

2) набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів.

3) добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є військовим обов'язком чи альтернативною.

Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного указу Президента України.

В матеріалах даної справи відсутні докази, які б підтверджували припинення, вихід або втрату громадянкою ОСОБА_6 громадянства України у встановленому Законом порядку.

Враховуючи викладене і встановлені на підставі доказів обставини, які досліджені під час судового розгляду справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обгрунтованості реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_6 з мотивів, викладених у постанові ЦВК № 1249 від 27.09.2014 року, та про правомірність цієї постанови в частині реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_6 в одномандатному виборчому окрузі № 16, як такої, що прийнята згідно з передбаченими законом підставами і з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни оскарженого судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 172, 177, 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

Апеляційну скаргу кандидата у народні депутати України ОСОБА_8 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2014 року залишити без змін.