Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2011

у справі № 2а-4308/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтан"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення, -

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2011, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000562302/0/37 від 21.05.2010 та № 0000562302/1/96 від 09.08.2010.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період вересень 2006 року - березень 2010 року, за результатами якої складено акт 2147/23-309/21056692 від 20.05.2010.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог п. 1.3, п. 1.8 ст.1, пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню загалом на 666187,10 грн.

На підставі акта перевірки 21.05.2010 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000562302/0/37, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 666187,10 грн.

За наслідками апеляційного узгодження скарга платника залишена без задоволення, прийнято податкове повідомлення-рішення з індексом 1.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій обґрунтували своє рішення дотриманням позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) при формуванні податкового кредиту, з огляду на те, що у відповідному звітному періоді позивачем здійснювались експортні операції, а саме міжнародні перевезення за " 0" ставкою ПДВ, відповідно до пп.6.2.8 п.6.2 ст.6 Закону, що документально підтверджено, та не спростовано відповідачем.

З аналізу норм пп.7.7.1 - 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в п. 1.8 ст. 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, необхідною умовою бюджетного відшкодування виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Однак, таких доказів відповідачем, всупереч положенням ч.2 ст. 71 КАС України суду не надано.

Достовірність нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за відповідні звітні періоди 2006-2010 років підтверджується складеними відповідачем довідками, достовірність яких ним не заперечується.

Заперечуючи право позивача на отримання бюджетного відшкодування, відповідач посилається на низьку податкову віддачу у позивача по податку на прибуток, так як податкове навантаження з податку на прибуток за період вересень 2006 року - березень 2010 року становить 0,26%, таким чином задекларована сума бюджетного відшкодування з ПДВ за цей період у 11,8 рази перевищує загальну нараховану суму податку на прибуток. Однак, доказів донарахування позивачу зобов?язань з податку на прибуток чи наявності у позивача заборгованості по сплаті податку за цей період суду не надано, крім того порядок погашення податкової заборгованості врегульовано положеннями Закону України "Про порядок погашення зобов?язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , наслідком якого не може бути позбавлення платника права на отримання бюджетного відшкодування з іншого виду податку.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій при постановці рішень у справі норм матеріального та процесуального права та не можуть бути підставою для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.