875/210/14 Про визнання протиправною та скасування Постанови Центральної виборчої комісії про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі - 06.10.2014 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку апеляційного провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року по справі № 875/210/14 за позовом ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та скасування постанови в частині, зобов'язання вчинити дії,

02 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з позовом до Центральної виборчої комісії, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати Постанову Центральної виборчої комісії №1283 від 28 вересня 2014 року "Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8.", у частині відмови в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_1 в одномандатному виборчому окрузі №67.

- зобов'язати Центральну виборчу комісію зареєструвати кандидата у народні депутати України ОСОБА_1 в одномандатному виборчому окрузі №67

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у ЦВК не було підстав, передбачених ч.1 ст. 60 Закону України 17 листопада 2011 року № 4061-VI "Про вибори народних депутатів України", для відмови в реєстрації його кандидатом у народні депутати України на позачергових виборах народних депутатів України 26.10.2014 року. Акцентував увагу на тому, що ним дотримано встановленої процедури подання заяви до ЦВК, наведене ним формулювання одного речення у заяві про самовисування слід розцінювати як неточність, яка відповідно до положень ч. 3 ст. 60 Закону № 4061-VI підлягає виправленню, та не може бути підставою для відмови у реєстрації кандидатом у народні депутати в одномандатному виборчому окрузі № 67 на позачергових виборах до Верховної Ради України 26 жовтня 2014 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить це рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Скарга обґрунтована невірним застосуванням судом норм матеріального права.

В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування Київським апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

23 вересня 2014 року до Центральної виборчої комісії України разом з іншими документами надійшла заява про самовисування ОСОБА_1 щодо реєстрації його кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 67 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.

28 вересня 2014 року Центральна виборча комісія прийняла постанову № 1283 "Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8.", якою, в тому числі позивачу, відмовлено в реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 67 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.

Рішення мотивоване тим, що в порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 55 Закону № 4061-VI у заяві позивача не зазначено зобов'язання у разі обрання його народним депутатом України припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України несумісна з мандатом народного депутата України, а тому не може вважатися заявою про самовисування в розумінні п.1 ч. 2 ст. 55 Закону 4061-IV.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем 23 вересня 2014 року до ЦВК було подано заяву про самовисування щодо реєстрації його кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 67 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року, автобіографію кандидата в депутати, документ про внесення грошової застави, 4 фотографії ОСОБА_1, ксерокопії першої та другої сторінок паспорта, передвиборну програму.

Факт отримання зазначених вище документів підтверджується довідкою Центральної виборчої комісії від 23 вересня 2014 року, виданою ОСОБА_1

Спірні правовідносини виникли у зв'язку із незазначенням ОСОБА_1 в заяві про самовисування зобов'язання припинити діяльність, яка не сумісна з мандатом народного депутата, на підставі чого відповідач прийшов до висновку, що поданий позивачем документ не є заявою про самовисування в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 55 Закону 4061-VI.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 про самовисування, копія якої міститься в матеріалах справи, вбачається, що позивачем вказано, що іншого представницького мандата, який відповідно Конституції та законів України несумісний з мандатом народного депутата України, він не має, належних йому підприємств та корпоративних прав не має.

В той же час у заяві позивачем не зазначено про зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України несумісна з мандатом народного депутата України.

Відмовляючи в задоволенні позову Київський апеляційний адміністративний суд вказав, що незазначення в заяві про самовисування таких обов'язкових реквізитів, як зобов'язання у разі обрання народним депутатом України скласти представницький мандат, який відповідно до Конституції (254к/96-ВР) та законів України несумісний з мандатом народного депутата, не можуть вважатися помилкою чи неточністю в розумінні частини 3 статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України", оскільки вказані вимоги прямо передбачені законом і обов'язок їх внесення до заяви та автобіографії покладено саме на особу, яка подає документи щодо реєстрації кандидатом в народні депутати.

Колегія суддів погоджується з висновками Київського апеляційного адміністративного суду з огляду на наступне.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною другою статті 76 Конституції України народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.

Відповідно частини першої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" № 4061 (далі - Закон № 4061) Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати у відповідному окрузі за умови отримання нею визначених документів.

У відповідності до частин першої, другої статті 9 Закону № 4061 депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.

Відповідно до частини першої статті 60 цього Закону Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі:

1) порушення вимог частин четвертої, п'ятої статті 52 цього Закону;

2) відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону;

3) припинення громадянства України кандидата у депутати;

4) вибуття особи, висунутої кандидатом у депутати, за межі України для проживання чи з метою отримання політичного притулку;

5) визнання особи, висунутої кандидатом у депутати, недієздатною;

6) набрання щодо особи, висунутої кандидатом у депутати, законної сили обвинувальним вироком суду за вчинення умисного злочину;

7) виявлення обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 цього Закону.

Колегія суддів при прийнятті рішення керується імперативністю вказаної норми з огляду на вичерпність зазначеного переліку в якості підстави для відмови в реєстрації кандидатом у народні депутати України та необхідністю дотримання принципу верховенства права, закріпленого статею 8 КАС України.

Так, визначальним для вирішення даної справи є встановлення судом ступеню недоліків у документах, поданих позивачем до Центральної виборчої комісії, з огляду на те, що відповідач вважає їх суттєвими настільки, що вказані документи з точки зору їх інформативності не можуть вважатися поданими взагалі, натомість, позивач вважає такі недоліки формальними і, як наслідок, такими, що не можуть негативно вплинути на його право бути обраним.

Пунктами першим, другим частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" встановлено, що Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред'явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею таких документів:

1) заяви про самовисування, датованої днем подання документів для реєстрації його кандидатом у депутати до Центральної виборчої комісії, із зобов'язанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв'язку з участю у виборах, а також із зобов'язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом (або зазначенням, що таких немає);

2) автобіографії кандидата в депутати, на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов'язково повинна містити: прізвище, власне ім'я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім'ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості;

3) декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру кандидата у депутати відповідно до статті 57 цього Закону;

4) документа про внесення грошової застави відповідно до статті 56 цього Закону;

5) 4 фотографії кандидата розміром 4 х 6 сантиметрів на паперових носіях та в електронному вигляді;

6) ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України кандидата.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що пункти 1, 2 частини 2 ст. 55 Закону № 4061 передбачають обов'язкові відомості, що повинні бути зазначені в заяві про самовисування із зобов'язанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв'язку з участю у виборах. Вказані норми носять ознаки імперативності.

В той же час, пункт другий частини другої статті 55 Закону № 4061 кореспондується з частиною третьою статті 60 цього Закону, відповідно до якої помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

Так, у відповідності до частини восьмої ст. 59 Закону № 4061 перелік кандидатів у депутати, зареєстрованих в одномандатному окрузі, із зазначенням прізвища, власного імені (всіх власних імен), по батькові (за наявності), числа, місяця, року і місця народження, громадянства із зазначенням часу проживання на території України, відомостей про освіту, посаду (заняття), місце роботи, партійність, місця проживання, відомостей про наявність чи відсутність судимості, суб'єкта висування у семиденний строк після закінчення реєстрації кандидатів у депутати в одномандатному окрузі оприлюднюється Центральною виборчою комісією в газетах "Голос України", "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії.

Статтею 63 Закону № 4061 закріплено забезпечення можливості доступу виборця до різнобічної, об'єктивної та неупередженої інформації, потрібної для здійснення усвідомленого, поінформованого, вільного вибору.

Приховування чи неусвідомлене незазначення позивачем повного переліку обов'язкових відомостей може мати вплив на усвідомленість та поінформованість такого вибору виборцем, що, на думку колегії суддів, є неприпустимим.

Європейським Судом з прав людини була висловлена позиція з даного приводу у справі "Краснов та Скуратов проти Російської Федерації" (Страсбург, 19 липня 2007 року), розглядаючи яку Суд дійшов наступного висновку.

"Істинність інформації, що вимагається про кандидата дозволяла виборцям зробити обдуманий вибір на підставі повної та точної інформації, зазначеній в виборчому бюлетені. Ці вимоги були пропорційні обмеженням права брати участь у виборах в якості кандидата та були необхідні в демократичному суспільстві для забезпечення вільного волевиявлення виборців. Законність виборів підсилюється санкціями за порушення закону про вибори, такими як відмова в реєстрації кандидата чи скасування реєстрації. У випадку з заявниками даної скарги їх дискваліфікація не порушила їх право брати участь у виборах в якості кандидатів, оскільки є результатом невиконання самими заявниками вимог законодавства про вибори…".

"Європейський Суд вважає, що вимога надавати інформацію про роботу кандидата та його членство в політичній партії слугує для того, щоб надати можливість виборцям зробити аргументований вибір з врахуванням професійного та політичного минулого кандидата на виборчу посаду. Також безспірним є законність прохання кандидатів на виборчу посаду, щоб надана ними інформація максимально відповідала дійсності, щоб виборці не вводились в оману неправдивими заявами. Таким чином, Європейський Суд приходить до висновку, що висунута кандидату в члени державного законодавчого органу вимога надати відповідну дійсності інформацію про свою зайнятість і партійну приналежність є законною ціллю за змістом ст. 3 Протокола № 1 до Конвенції".

Положення частини третьої статті 60 Закону № 4061 не дозволяє відмовляти у реєстрації кандидатом за умови наявності помилок або неточностей у поданій інформації.

Натомість, колегія суддів вважає, що за умови відсутності такої інформації взагалі зміни до такої інформації або виправлення внесені бути не можуть.

Відповідно до статті 78 Конституції України народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі. Народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата чи бути на державній службі. Вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності встановлюються законом.

Таким чином, зазначення в заяві про згоду балотуватися кандидатом у депутати обов'язку припинити несумісні зі статусом депутата діяльність та/або скласти представницький мандат є безумовним обов'язком особи.

Відсутність у особи відповідних мандатів або фактичне нездійснення несумісної діяльності не звільняють заявника від зазначеного зобов'язання.

У відповідності до статті 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Цей принцип є непорушним і оскаржуване рішення йому не суперечить в розрізі забезпечення рівності кандидатів у депутати між собою, донесення до виборця інформації, що може вплинути на його вибір, закріплення на законодавчому рівні обов'язкових вимог до написання автобіографії і заяви про самовисування.

Зважаючи на те, що заява має містити зобов'язання у разі обрання його народним депутатом України припинити діяльність, яка у відповідності до Конституції України (254к/96-ВР) та Законів України не сумісна з мандатом народного депутата України, а тому Київський апеляційний адміністративний суд обґрунтовано дійшов думки, що подана позивачем заява не може вважатися заявою про самовисування в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 55 Закону № 4061-VI.

Також, Київський апеляційний адміністративний суд, вирішуючи позов в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії, правильно відмовив в його задоволенні, зважаючи на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації.

За вказаних обставин, враховуючи правильне застосування Київським апеляційним адміністративним судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги.