875/114/14 Про часткове скасування постанови Центральної виборчої комісії про відмову зареєструвати кандидата у народні депутати України та зобов'язання ЦВК повторно розглянути подані документи щодо реєстрації особи кандидатом у народні депутати України та прийняти рішення - 05.10.2014 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центральної виборчої комісії на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року у справі № 875/114/14 за позовом ОСОБА_2 до Центральної виборчої комісії про скасування постанови від 29 вересня 2014 року № 1318 в частині та зобов'язання вчинити певні дії, -

30 вересня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до Київського апеляційного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної виборчої комісії, в якому, з урахуванням уточнення до адміністративного позову від 01 жовтня 2014 року, просила частково скасувати постанову від 29 вересня 2014 року № 1318 "Про відмову в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8" в частині відмови у реєстрації кандидата у народні депутати ОСОБА_2 та зобов'язати відповідача повторно розглянути подані ОСОБА_2 документи щодо реєстрації її кандидатом у народні депутати України та прийняти рішення.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що оскаржувана постанова відповідача в частині відмови в реєстрації кандидата у народні депутати ОСОБА_2 є безпідставною, незаконною, винесеною з порушенням Закону України "Про вибори народних депутатів України" (4061-17) . Вказує, що нею подано всі документи, зазначені у ч.2 ст. 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України", а наявність помилок і неточностей у поданих документах не є правовою підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати відповідно до ст. 60 вказаного Закону.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправною та скасовано постанову Центральної виборчої комісії від 29 вересня 2014 року № 1318 "Про відмову в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. ОСОБА_7, ОСОБА_8" в частині відмови в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_2 в одномандатному виборчому окрузі №33; зобов'язано Центральну виборчу комісію повторно розглянути подані ОСОБА_2 документи щодо реєстрації її кандидатом у народні депутати України та прийняти рішення.

При винесенні рішення про скасування постанови Центральної виборчої комісії від 29 вересня 2014 року № 1318 в оспорюваній частині, суд першої інстанції виходив із подання позивачем до ЦВК всіх документів за переліком, визначеним ч.2 ст. 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України", та відсутності правових підстав для відмови ОСОБА_2 в реєстрації кандидата у народні депутати України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Центральна виборча комісія звернулася до Вищого адміністративного суду України з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 у повному обсязі.

У апеляційній скарзі відповідач зазначає, що подана позивачем до Центральної виборчої комісії заява про самовисування не відповідає законодавчо встановленим вимогам до її змісту, а тому не може вважатись заявою про самовисування в розумінні Закону України "Про вибори народних депутатів України" (4061-17) . Вважає, що оспорювану постанову в частині відмови ОСОБА_2 в реєстрації її кандидатом у народні депутати України прийнято в межах повноважень ЦВК, в порядку та у спосіб, визначені Законами України "Про центральну виборчу комісію" (1932-15) та "Про вибори народних депутатів України" (4061-17) .

Позивач - ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

24 вересня 2014 року позивач - ОСОБА_2 подала до Центральної виборчої комісії України заяву про реєстрацію її кандидатом в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 33 на позачергових виборах до Верховної Ради України, що призначені на 26 жовтня 2014 року.

Постановою Центральної виборчої комісії України від 29 вересня 2014 року № 1318 "Про відмову в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8" позивачу відмовлено у реєстрації кандидатом у народні депутати України у виборчому окрузі № 33 на підставі п.2 ч.1 ст. 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України" у зв'язку з тим, що заява про самовисування на порушення вимог п.1 ч.2 ст. 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України", не містить зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України несумісна з мандатом народного депутата України, тому вона не є заявою про самовисування кандидатів у розумінні п.1 ч.2 ст.55 Закону.

Відповідно до ч.3 ст. 77 Конституції України порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.

Організація і порядок проведення виборів народних депутатів України визначені Законом України від 17 листопада 2011 року № 4061-VI "Про вибори народних депутатів України" (4061-17) .

Як встановлено ч.2 ст. 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України", Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред'явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею таких документів:

1) заяви про самовисування, датованої днем подання документів для реєстрації його кандидатом у депутати до Центральної виборчої комісії, із зобов'язанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв'язку з участю у виборах, а також із зобов'язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом (або зазначенням, що таких немає);

2) автобіографії кандидата в депутати, на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов'язково повинна містити: прізвище, власне ім'я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім'ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості;

3) декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру кандидата у депутати відповідно до статті 57 цього Закону;

4) документа про внесення грошової застави відповідно до статті 56 цього Закону;

5) фотографії кандидата розміром 4 x 6 сантиметрів на паперових носіях та в електронному вигляді;

6) ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України кандидата.

Згідно ч.4 ст. 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" Центральна виборча комісія видає особі, яка подала документи, зазначені у частині першій або частині другій цієї статті, довідку про їх прийняття. Довідка має містити перелік прийнятих документів, число, місяць і рік, а також час їх прийняття, посаду і прізвище особи, яка прийняла документи.

Як вбачається з довідки про прийняття документів, яка наявна у матеріалах справи, ОСОБА_2 24 вересня 2014 року для реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 33 відповідно до ч.2 ст. 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" особисто пред'явлено паспорт та подано, а Центральною виборчою комісією прийнято, такі документи: заява про самовисування кандидатом у народні депутати України; автобіографія кандидата в депутати на паперовому носії та в електронному вигляді; документ про внесення грошової застави; 4 фотографії кандидата розміром 4x6 сантиметрів на паперовому носії та в електронному вигляді; ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України кандидата; передвиборна програма кандидата у депутати на паперовому носії та в електронному вигляді.

Статтею 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України" встановлені підстави для відмови в реєстрації кандидата (кандидатів).

Згідно п.2 ч.1 ст.60 Закону, на підставі якої ЦВК було відмовлено оскаржуваною постановою в реєстрації позивача кандидатом в народні депутати, Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі відсутності документів, зазначених у частині першій чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем 24 вересня 2014 року подано до Центральної виборчої комісії разом з іншими документами, визначеними Законом, заяву про самовисування наступного змісту:

"Я, ОСОБА_2, заявляю про самовисування та прошу зареєструвати мене кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 33 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.

У зв'язку з участю у виборах даю згоду на оприлюднення моїх біографічних відомостей.

Іншого представницького мандата, який відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України несумісний з мандатом народного депутата України, не маю.

У разі обрання мене народним депутатом України зобов'язуюсь протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні мені підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом." /а.с.10, 22/.

При цьому позивач у позові посилався на те, що заяву про самовисування нею було оформлено з використанням зразка заяви, оприлюдненого на офіційному сайті Центральної виборчої комісії (www.cvk.gov.ua) /а.с.13/.

У примітці до абзацу щодо зобов'язання припинити діяльність (скласти представницький мандат) на зразку заяви про самовисування зазначено, що у разі відсутності іншого представницького мандата, який згідно з Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України несумісний з мандатом народного депутата України, зазначається "Іншого представницького мандата, який відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України несумісний з мандатом народного депутата України, не маю.".

Саме така фраза й була відображена ОСОБА_2 у її заяві про самовисування.

Відповідно до ч.3 ст. 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України" помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

З системного аналізу положень ч.2 ст.55, п.2 ч.1, ч.3 ст. 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України" вбачається, що однією з обставин, з якою закон пов'язує наявність підстав для відмови у реєстрації кандидатом у народні депутати України, є неподання визначених законом документів; у випадку ж наявності помилки і неточності у змісті поданого документа, зазначене може бути усунено шляхом внесення відповідних виправлень.

За вказаних обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про протиправність постанови Центральної виборчої комісії від 29 вересня 2014 року № 1318 в частині відмови у реєстрації ОСОБА_2 кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 33 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року, як такої, що прийнята за відсутності передбачених законом підстав та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому обґрунтовано скасував її, зобов'язавши відповідача повторно розглянути подані ОСОБА_2 документи щодо реєстрації кандидатом у народні депутати України і прийняти рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.