875/176/14 Про скасування постанови Центральної виборчої комісії - 05.10.2014 Прийняття

01 жовтня 2014 року ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до Центральної виборчої комісії, в якому просив скасувати постанову Центральної виборчої комісії № 1364 від 30.09.2014 "Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13" в частині відмови в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_3 в одномандатному виборчому окрузі № 170 на позачергових виборах народних депутатів України 26.10.2014 та зобов'язати Центральну виборчу комісію надати можливість позивачу виправити усі помилки та неточності у його заяві про самовисування та автобіографії, що були подані до Центральної виборчої комісії 25.09.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 25.09.2014, відповідно до вимог ст. 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" він подав до Центральної виборчої комісії заяву про самовисування для реєстрації його кандидатом в народні депутати України в одномандатному окрузі.

До заяви позивачем додано такі документи: автобіографію, документи про внесення грошової застави, фотокартки, ксерокопію першої та другої сторінки паспорту, передвиборну програму кандидата в народні депутати України.

За результатами розгляду поданих позивачем документів Центральна виборча комісія постановою № 1364 від 30.09.2014 відмовила у реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_3.

Підставою для відмови у реєстрації кандидатом у народні депутати України в оскаржуваній постанові відповідач зазначив невідповідність вимогам п. 2 ч.2 ст. 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" від 17.11.2011 № 4061-VI (далі - Закон № 4061) автобіографії позивача та заяви про самовисування.

Зокрема відповідач у оскаржуваній постанові вказував на відсутність в автобіографії відомостей щодо числа та місяця народження, громадянства із зазначенням часу проживання на території України, громадської роботи (у тому числі на виборних посадах), партійності, складу сім'ї, адреси місця проживання, контактного номеру телефону.

Крім того, заява позивача про самовисування не містила зобов'язання у разі обрання його депутатом припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та Законів України несумісна з мандатом народного депутата України.

Позивач вважає вказані у постанові підстави для відмови у його реєстрації кандидатом неправомірними, оскільки заява про самовисування ним написана відповідно до зразка такої заяви, що розміщений на офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії (ділі - ЦВК).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та скасування постанови № 1364 від 30.09.2014 відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач подав до Вищого адміністративного суду України апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції повністю та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, скасувати постанову Центральної виборчої комісії № 1364 від 30.09.2014 у частині відмови у реєстрації ОСОБА_3 кандидатом у народні депутати України по одномандатному округу № 170 та зобов'язати Центральну вибору комісію надати можливість ОСОБА_3 виправити усі помилки та неточності у його заяві про самовисування та автобіографії, що були подані до Центральної виборчої комісії 25.09.2014, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що зразкова заява про самовисування, опублікована відповідачем на офіційному веб-порталі як керівництво для кандидатів у народні депутати України, не містить зобов'язання припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України несумісна з мандатом народного депутата України.

Крім того вважає, що помилковим є висновок, що для виправлення недоліків в автобіографії позивача її необхідно подавати заново.

Виходячи з наведеного, вважає, що подана позивачем заява про самовисування містить саме рекомендоване відповідачем на офіційному веб-порталі відомості "Іншого представницького мандата, який відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України несумісний з мандатом народного депутата України, не маю".

У судовому засіданні позивач підтримав вимоги апеляційної скарги.

Відповідач у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" ЦВК є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.

Згідно із пунктом 6 статті 19 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" ЦВК реєструє кандидатів у народні депутати України в порядку, встановленому законом.

У відповідності до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про вибори народних депутатів України" № 4061 депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.

Частиною другою статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" встановлено, що Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред'явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею таких документів:

1) заяви про самовисування, датованої днем подання документів для реєстрації його кандидатом у депутати до Центральної виборчої комісії, із зобов'язанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв'язку з участю у виборах, а також із зобов'язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом (або зазначенням, що таких немає);

2) автобіографії кандидата в депутати, на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов'язково повинна містити: прізвище, власне ім'я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім'ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості;

3) декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру кандидата у депутати відповідно до статті 57 цього Закону;

4) документа про внесення грошової застави відповідно до статті 56 цього Закону;

5) 4 фотографії кандидата розміром 4 х 6 сантиметрів на паперових носіях та в електронному вигляді;

6) ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України кандидата.

Відповідно до частини четвертої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" ЦВК видає особі, яка подала документи, зазначені у частині першій або частині другій цієї статті, довідку про їх прийняття. Довідка має містити перелік прийнятих документів, число, місяць і рік, а також час їх прийняття, посаду і прізвище особи, яка прийняла документи.

Згідно із довідкою про прийняття документів, наявною у матеріалах справи, 25 вересня 2014 року для реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 170 відповідно до частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" ОСОБА_3 особисто пред'явлено паспорт та подано, а ЦВК прийнято, такі документи: заяву про самовисування кандидатом у народні депутати України; автобіографію кандидата в депутати на паперовому носії та в електронному вигляді; документ про внесення грошової застави; 4 фотографії кандидата у депутати розміром 4х6 сантиметрів на паперовому носії та в електронному вигляді; ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України кандидата у депутати; передвиборну програму кандидата у депутати на паперовому носії та в електронному вигляді.

Колегією суддів досліджено копії автобіографії і заяви позивача.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону № 4061 Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі:

1) порушення вимог частин четвертої, п'ятої статті 52 цього Закону;

2) відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону;

3) припинення громадянства України кандидата у депутати;

4) вибуття особи, висунутої кандидатом у депутати, за межі України для проживання чи з метою отримання політичного притулку;

5) визнання особи, висунутої кандидатом у депутати, недієздатною;

6) набрання щодо особи, висунутої кандидатом у депутати, законної сили обвинувальним вироком суду за вчинення умисного злочину;

7) виявлення обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до сатті 9 цього Закону.

Колегія суддів при прийнятті рішення керується імперативністю вказаної норми з огляду на вичерпність зазначеного переліку в якості підстави для відмови в реєстрації кандидатом в народні депутати України та необхідністю дотримання принципу верховенства права, закріпленою статтею 8 Конституції України та статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Визначальним для вирішення даної справи є встановлення колегією суддів ступеню недоліків у документах, поданих позивачем до Центральної виборчої комісії, з огляду на те, що відповідач вважає їх суттєвими настільки, що вказані документи з точки зору їх інформативності не можуть вважатися поданими взагалі, натомість позивач вважає такі недоліки формальними і, як наслідок, такими, що не можуть негативно вплинути на його право бути обраним.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що пункт 1 частини 2 статті 55 Закону № 4061 передбачає обов'язкове зазначення в заяві про самовисування зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України, не сумісні з мандатом народного депутата України.

Вказана норма носить ознаки імперативності.

В той же час, пункт 2 частини 2 статті 55 Закону № 4061 кореспондується з частиною 3 статті 60 цього Закону, відповідно до якої помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

В такому випадку колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до статті 78 Конституції України народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі. Народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата чи бути на державній службі. Вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності встановлюються законом.

Таким чином, зазначення в заяві про згоду балотуватися кандидатом у депутати про прийняття на себе обов'язку припинити несумісні зі статусом депутата діяльність та/або скласти представницький мандат є безумовним обов'язком особи.

Відсутність у особи відповідних мандатів або фактичне нездійснення несумісної діяльності не звільняють заявника від зазначеного зобов'язання.

Положення частини 3 статті 60 Закону № 4061 не дозволяє відмовляти у реєстрації кандидатом за умови наявності помилок або неточностей у поданій інформації.

Натомість, колегія суддів вважає, що за умови відсутності такої інформації взагалі зміни до такої інформації або виправлення внесені бути не можуть.

Зважаючи на те, що депутатський мандат є несумісним з рядом видів діяльностей, які визначені законодавством України, вчинення запису про припинення такого виду діяльності в разі обрання народним депутатом України прямо передбачено законом і є обов'язком кандидата на посаду депутата, висновок відповідача про наявність вважати заяву, що не містить такого обов'язку, неподаною в розрізі статті 78 Конституції України є законним.

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Цей принцип є непорушним і оскаржуване рішення Центральної виборчої комісії йому не суперечить в розрізі забезпечення рівності кандидатів у депутати між собою, закріплення на законодавчому рівні обов'язкових вимог до написання заяви кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування.

Таким чином, надавши оцінку встановленим у справі обставинам та доказам відповідно до статті 8 КАС України, згідно із якою суд застосовує принцип верховенства права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення ЦВК.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим і законним, підстав для його зміни чи скасування немає, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.