Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді -Мойсюка М.І.,

суддів:Іваненко Я.Л,

Тракало В.В., при секретарі: Буденку В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною і скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційними скаргами ОСОБА_4 і Центральної виборчої комісії на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2014 року,-

30 вересня 2014 року ОСОБА_4 звернувся із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправною і скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 29 вересня 2014 року № 1316 "Про відмову в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_4" та зобов'язати відповідача зареєструвати його кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 38.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що Центральна виборча комісія (далі - ЦВК) всупереч вимогам пункту 2 частини другої статті 55 та частини першої і третьої статті 60 Закону України від 17 листопада 2011 року № 4061-VI "Про вибори народних депутатів України" (далі - Закон № 4061-VI (4061-17) ) безпідставно відмовила в реєстрації його кандидатом у народні депутати України на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.

Вважаючи це порушенням своїх прав, ОСОБА_4 просив визнати протиправною і скасувати постанову ЦВК від 29 вересня 2014 року № 1316 (далі - спірна постанова), зобов'язати відповідача зареєструвати його кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 38 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправною і скасовано постанову ЦВК від 29 вересня 2014 року № 1316 "Про відмову в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_4" та зобов'язано відповідача повторно розглянути подані ОСОБА_4 24 вересня 2014 року документи для реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 38 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року, стягнуто з Державного бюджету України судові витрати. В решті позову відмовлено.

В апеляційних скаргах ОСОБА_4 і ЦВК, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції вимог Конституції України (254к/96-ВР) і Закону № 4061-VI (4061-17) , позивач - просить постанову суду, у частині зобов'язання повторно розглянути подані документи для реєстрації кандидатом у народні депутати України, змінити та зобов'язати ЦВК зареєструвати його кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 38 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року, відповідач - постанову суду скасувати та відмовити у позові.

Заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 24 вересня 2014 року ОСОБА_4 подав до ЦВК заяву про самовисування разом з іншими документами щодо реєстрації його кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 38 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.

Проте постановою ЦВК від 29 вересня 2014 року № 1316 позивачу відмовлено в реєстрації такої заяви з підстав порушення вимог пункту 1 частини 2 статті 55 Закону № 4061-VI.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що зазначення позивачем у заяві про самовисування іншої дати, ніж день її подання, не може бути безумовною підставою для відмови у реєстрації його кандидатом у народні депутати України за умови подання всіх документів.

Суд дійшов правильного висновку, що позивач подав до ЦВК всі документи, перелік яких визначено у пунктах 1-6 частини 2 статті 55 Закону № 4061-VI, а відтак у відповідача були відсутні підстави для відмови у реєстрації кандидатом у депутати.

Так, за приписами пункту 1 частини другої статті 55 Закону № 4061-VI Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред'явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею таких документів, зокрема заяви про самовисування, датованої днем подання документів для реєстрації його кандидатом у депутати до Центральної виборчої комісії, із зобов'язанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв'язку з участю у виборах, а також із зобов'язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом (або зазначенням, що таких немає).

Як вбачається з матеріалів справи, у поданій до ЦВК заяві щодо реєстрації кандидатом в депутати ОСОБА_4 дійсно значив дату її подання - 23 вересня 2014 року, позаяк подана така 24 вересня цього року.

Відповідно до частини третьої статті 60 Закону № 4061-УІ помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

Виходячи з буквального тлумачення положень частини третьої статті 60 Закону № 4061-VI при виявленні певних помилок чи неточностей, у тому числі невідповідність дати подання із датою вказаною в заяві, ЦВК повинна була запропонувати зацікавленій особі виправити виявлені неточності, а не відмовляти в реєстрації заяви.

Зазначене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у виборчих справах щодо інших країн (справи Краснова та Скуратова проти Російської Федерації від 19 липня 2007 року).

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

За таких обставин, ЦВК будучи суб'єктом владних повноважень діяла всупереч Конституції (254к/96-ВР) та Законів України, а прийнята нею спірна постанова не відповідала вимогам чинного законодавства.

Тому правильним є висновок суду першої інстанції щодо визнання протиправною та скасування постанови ЦВК від 29 вересня 2014 року № 1316 "Про відмову в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_4".

Правильними є також висновки суду першої інстанції і в частині зобов'язання ЦВК повторно розглянути подані ОСОБА_4 24 вересня 2014 року документи для реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 38 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року, оскільки повноваження суду при розгляді справи визначені статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

А вирішення питання щодо реєстрації кандидатів у народні депутатів України відноситься до виключної компетенції Центральної виборчої комісії, передбаченої розділом 7 "Висування і реєстрація кандидатів у депутати" Закону № 4061-УІ (4061-17) і суд не може перебирати на себе повноваження відповідного органу.

Керуючись статтями 172, 177, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Апеляційні скарги ОСОБА_4 і Центральної виборчої комісії залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2014 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.