875/126/14 Про визнання протиправними дії та рішення (постанови) Центральної виборчої комісії про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України - 04.10.2014 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку апеляційного провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 159 ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у справі за позовом кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 159 ОСОБА_2 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправними дій та постанови, скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,

30 вересня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду, як до суду першої інстанції, з позовом до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК) про визнання протиправними дії та рішення (постанови) Центральної виборчої комісії № 1323 від 29 вересня 2014 року (v1323359-14) "Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_2 та ОСОБА_5", скасування постанови Центральної виборчої комісії № 1323 від 29 вересня 2014 року (v1323359-14) "Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_2 та ОСОБА_5" в частині відмови в реєстрації кандидатів в народні депутати України ОСОБА_2 в одномандатному виборчому окрузі № 159 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року; зобов'язання Центральної виборчої комісії розглянути подану заяву ОСОБА_2 від 24 вересня 2014 року та зареєструвати його кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 159 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення Київським апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що при оформленні заяви про самовисування і автобіографії ним були допущені неточності . Закон України "Про вибори народних депутатів України" (4061-17) передбачає вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації кандидата у депутати. При цьому, прямо передбачаючи таку підставу для відмови у реєстрації, як відсутність документів, зазначених у частині другій статті 55, Закон не містить приписів щодо можливості відмови у реєстрації за наявності помилок і неточностей, виявлених у поданих кандидатом у депутати документах. Крім того, положення частини третьої статті 60 цього Закону прямо передбачають право особи виправити помилки і неточності, виявлені у поданих кандидатами на реєстрацію документах, зазначаючи, що наявність останніх не є підставою для відмови у реєстрації кандидата у депутати.

У судовому засіданні позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити її у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування Київським апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Київським апеляційним адміністративним судом встановлено, що підставами для відмови у реєстрації кандидатом у депутати України в оскаржуваній постанові відповідач зазначив невідповідність заяви про самовисування вимогам пункту 1 частини 2 статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України", а також невідповідність автобіографії ОСОБА_2 пункту 2 частини 2 статті 55 цього Закону.

Так, заява про самовисування ОСОБА_2 не містить зобов'язання у разі обрання його народним депутатом скласти представницький мандат, який відповідно до Конституції (254к/96-ВР) та законів України несумісний з мандатом народного депутата. Крім того, в автобіографії ОСОБА_2 не вказано відомостей про його партійність.

З огляду на такі недоліки відповідачем зроблено висновок, що подані позивачем документи не є заявою про самовисування кандидата в народні депутати України та не є автобіографією.

Не погоджуючись з вказаною постановою позивач звернувся до суду з даним позовом в порядку адміністративного судочинства.

Відмовляючи в задоволенні позову Київський апеляційний адміністративний суд вказав, що незазначення в заяві про самовисування таких обов'язкових реквізитів, як зобов'язання у разі обрання народним депутатом України скласти представницький мандат, який відповідно до Конституції та законів України несумісний з мандатом народного депутата, та відсутність в автобіографії відомостей про партійність не можуть вважатися помилкою чи неточністю в розумінні частини 3 статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України", оскільки вказані вимоги прямо передбачені законом і обов'язок їх внесення до заяви та автобіографії покладено саме на особу, яка подає документи щодо реєстрації кандидатом в народні депутати. Крім того, незазначення кандидатом в автобіографії відомостей щодо партійності унеможливлює виконання відповідачем положень частини 8 статті 59 Закону України "Про вибори народних депутатів України" щодо оприлюднення Центральною виборчою комісією в газетах "Голос України", "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті ЦВК обов'язкових відомостей щодо кандидатів, до яких відносяться і відомості про партійність.

Колегія суддів погоджується з висновками Київського апеляційного адміністративного суду з огляду на наступне.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно із частиною другою статті 76 Конституції України народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" ЦВК є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.

Згідно із пунктом шостим статті 19 цього Закону ЦВК реєструє кандидатів у народні депутати України в порядку, встановленому законом.

Відповідно частини першої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" № 4061 (далі - Закон № 4061) Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати у відповідному окрузі за умови отримання нею визначених документів.

У відповідності до частин першої, другої статті 9 Закону № 4061 депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.

Відповідно до частини першої статті 60 цього Закону Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі:

1) порушення вимог частин четвертої, п'ятої статті 52 цього Закону;

2) відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону;

3) припинення громадянства України кандидата у депутати;

4) вибуття особи, висунутої кандидатом у депутати, за межі України для проживання чи з метою отримання політичного притулку;

5) визнання особи, висунутої кандидатом у депутати, недієздатною;

6) набрання щодо особи, висунутої кандидатом у депутати, законної сили обвинувальним вироком суду за вчинення умисного злочину;

7) виявлення обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 цього Закону.

Колегія суддів при прийнятті рішення керується імперативністю вказаної норми з огляду на вичерпність зазначеного переліку в якості підстави для відмови в реєстрації кандидатом у народні депутати України та необхідністю дотримання принципу верховенства права, закріпленого статею 8 КАС України.

Так визначальним для вирішення даної справи є встановлення судом ступеню недоліків у документах, поданих позивачем до Центральної виборчої комісії, з огляду на те, що відповідач вважає їх суттєвими настільки, що вказані документи з точки зору їх інформативності не можуть вважатися поданими взагалі, натомість, позивач вважає такі недоліки формальними і, як наслідок, такими, що не можуть негативно вплинути на його право бути обраним.

Пунктами першим, другим частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" встановлено, що Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред'явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею таких документів:

1) заяви про самовисування, датованої днем подання документів для реєстрації його кандидатом у депутати до Центральної виборчої комісії, із зобов'язанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв'язку з участю у виборах, а також із зобов'язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом (або зазначенням, що таких немає);

2) автобіографії кандидата в депутати, на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов'язково повинна містити: прізвище, власне ім'я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім'ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості;

3) декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру кандидата у депутати відповідно до статті 57 цього Закону;

4) документа про внесення грошової застави відповідно до статті 56 цього Закону;

5) 4 фотографії кандидата розміром 4 х 6 сантиметрів на паперових носіях та в електронному вигляді;

6) ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України кандидата.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що пункти 1, 2 частини 2 ст. 55 Закону № 4061 передбачають обов'язкові відомості, що повинні бути зазначені в заяві про самовисування із зобов'язанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв'язку з участю у виборах, а також із зобов'язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом (або зазначенням, що таких немає), і автобіографії, що обов'язково повинна містити: прізвище, власне ім'я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім'ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості.

Вказані норми носять ознаки імперативності.

В той же час, пункт другий частини другої статті 55 Закону № 4061 кореспондується з частиною третьою статті 60 цього Закону, відповідно до якої помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

В такому випадку колегія суддів звертає увагу на те, що за своєю суттю автобіографія - це документ, у якому особа, що скла дає його, подає опис свого життя та діяльності в хронологічній послідовності.

Автобіографія складається у довільній формі, проте, у зв'язку зі специфікою мети її написання може мати направленість на висвітлення тих чи інших конкретних обставин.

Обов'язковість висвітлення певних подій свого життя в автобіографії зазвичай пов'язана з розкриттям особистих якостей автора, що можуть сприяти або суперечити меті її написання.

Так у відповідності до частини восьмої ст. 59 Закону № 4061 перелік кандидатів у депутати, зареєстрованих в одномандатному окрузі, із зазначенням прізвища, власного імені (всіх власних імен), по батькові (за наявності), числа, місяця, року і місця народження, громадянства із зазначенням часу проживання на території України, відомостей про освіту, посаду (заняття), місце роботи, партійність, місця проживання, відомостей про наявність чи відсутність судимості, суб'єкта висування у семиденний строк після закінчення реєстрації кандидатів у депутати в одномандатному окрузі оприлюднюється Центральною виборчою комісією в газетах "Голос України", "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії.

Статтею 63 Закону № 4061 закріплено забезпечення можливості доступу виборця до різнобічної, об'єктивної та неупередженої інформації, потрібної для здійснення усвідомленого, поінформованого, вільного вибору.

Приховування чи неусвідомлене незазначення позивачем повного переліку обов'язкових відомостей може мати вплив на усвідомленість та поінформованість такого вибору виборцем, що, на думку колегії суддів, є неприпустимим.

Європейським Судом з прав людини була висловлена позиція з даного приводу у справі "Краснов та Скуратов проти Російської Федерації" (Страсбург, 19 липня 2007 року), розглядаючи яку Суд дійшов наступного висновку.

"Істинність інформації, що вимагається про кандидата дозволяла виборцям зробити обдуманий вибір на підставі повної та точної інформації, зазначеній в виборчому бюлетені. Ці вимоги були пропорційні обмеженням права брати участь у виборах в якості кандидата та були необхідні в демократичному суспільстві для забезпечення вільного волевиявлення виборців. Законність виборів підсилюється санкціями за порушення закону про вибори, такими як відмова в реєстрації кандидата чи скасування реєстрації. У випадку з заявниками даної скарги їх дискваліфікація не порушила їх право брати участь у виборах в якості кандидатів, оскільки є результатом невиконання самими заявниками вимог законодавства про вибори…".

"Європейський Суд вважає, що вимога надавати інформацію про роботу кандидата та його членство в політичній партії слугує для того, щоб надати можливість виборцям зробити аргументований вибір з врахуванням професійного та політичного минулого кандидата на виборчу посаду. Також безспірним є законність прохання кандидатів на виборчу посаду, щоб надана ними інформація максимально відповідала дійсності, щоб виборці не вводились в оману неправдивими заявами. Таким чином, Європейський Суд приходить до висновку, що висунута кандидату в члени державного законодавчого органу вимога надати відповідну дійсності інформацію про свою зайнятість і партійну приналежність є законною ціллю за змістом ст. 3 Протокола № 1 до Конвенції".

Положення частини третьої статті 60 Закону № 4061 не дозволяє відмовляти у реєстрації кандидатом за умови наявності помилок або неточностей у поданій інформації.

Натомість, колегія суддів вважає, що за умови відсутності такої інформації взагалі зміни до такої інформації або виправлення внесені бути не можуть.

Зважаючи на те, що особа має подавати в автобіографії опис свого життя та діяльності в хронологічній послідовності, дописування певної інформації шляхом уточнення є неможливим з огляду на порушення принципу хронологічності викладу.

Таким чином, висновок відповідача про наявність підстав вважати автобіографію, що не містить обвязкових вимог, неподаною, в розрізі статті 63 Закону № 4061 є справедливим.

З приводу невідповідності заяви про самовисування вимогам пункту 1 частини 2 статті 55 Закону № 4061 колегія суддів зазначає, таке.

Відповідно до статті 78 Конституції України народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі. Народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата чи бути на державній службі. Вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності встановлюються законом.

Таким чином, зазначення в заяві про згоду балотуватися кандидатом у депутати обов'язку припинити несумісні зі статусом депутата діяльність та/або скласти представницький мандат є безумовним обов'язком особи.

Відсутність у особи відповідних мандатів або фактичне нездійснення несумісної діяльності не звільняють заявника від зазначеного зобов'язання.

Зважаючи на те, що депутатський мандат є несумісним з іншим представницьким мандатом, то вчинення запису про складання такого мандату в разі обрання народним депутатом України, яке прямо передбачено законом, є обов'язком кандидата на посаду депутата. Отже висновок відповідача про наявність вважати заяву, що не містить такого обов'язку, неподаною в розрізі статті 78 Конституції України є законним.

У відповідності до статті 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Цей принцип є непорушним і оскаржуване рішення йому не суперечить в розрізі забезпечення рівності кандидатів у депутати між собою, донесення до виборця інформації, що може вплинути на його вибір, закріплення на законодавчому рівні обов'язкових вимог до написання автобіографії і заяви про самовисування.

Також Київський апеляційний адміністративний суд, вирішуючи позов в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії, правильно відмовив в його задоволенні, зважаючи на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації.

За вказаних обставин, враховуючи правильне застосування Київським апеляційним адміністративним судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги.