875/80/14 Про визнання протиправною та скасування постанови Центральної виборчої комісії України в частині реєстрації кандидатом у народні депутати України особу, включену до виборчого списку Партії, у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України - 03.10.2014 Прийняття

Кандидати у народні депутати України ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_10 звернулись з позовом до Центральної виборчої комісії за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - кандидата у народні депутати України ОСОБА_5 про визнання протиправною та скасування постанови Центральної виборчої комісії № 1093 від 23 вересня 2014 року (v1093359-14) в частині реєстрації кандидатом у народні депутати України ОСОБА_5, включеного до виборчого списку Партії Сергія Тігіпка "Сильна Україна", у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Центральна виборча комісія порушила вимоги ч. 2 ст. 76 Конституції України, відповідно до якої народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років. Позивачі зазначають, що ОСОБА_5 не проживав в Україні протягом останніх п'яти років, що, на їх думку, є загальновідомим фактом. На підтвердження вищезазначеного, позивачі посилаються на інтерв'ю ОСОБА_5, оприлюднені на веб-сайтах www.telekritika.ua від 28 лютого 2013 року, 01 березня 2013 року та www.forbes.ua від 03 вересня 2013 року та 04 вересня 2013 року, в яких він інформує журналістів про своє тривале проживання за межами України.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачі звернулися до Вищого адміністративного суду України з апеляційною скаргою, у якій просять суд скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивачі зазначають, що суд першої інстанції не надав належну оцінку суттєвим порушенням Центральної виборчої комісії при реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_5 у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року вимог виборчого законодавства у частині недотримання частини 2 статті 76 Конституції України та статті 9 Закону України "Про вибори народних депутатів України", якими встановлено обмежувальні умови для осіб, що балотуються у народні депутати, однією з яких є необхідність проживання особи в Україні протягом останніх п'яти років.

У запереченнях на апеляційну скаргу третя особа, посилаючись на те, що суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу кандидатів у народні депутати України ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_10 залишити без задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку щодо наступного.

Відповідно до вимог частиною 2 статті 76 Конституції України, частиною 1 статті 9 Закону України "Про вибори народних депутатів України" від 17.11.2011 року № 4061-VI, народним депутатом України може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про вибори народних депутатів України" передбачено, що проживання в Україні за цим Законом означає:

1) проживання на території в межах державного кордону України;

2) перебування на судні, що перебуває у плаванні під Державним Прапором України;

3) перебування громадян України у встановленому законодавством порядку у відрядженні за межами України в закордонних дипломатичних установах України, міжнародних організаціях та їх органах;

4) перебування на полярній станції України;

5) перебування у складі формування Збройних Сил України, дислокованого за межами України.

Фактичною підставою вважати особу такою, що проживає в Україні, є перебування такої особи в межах території України більше 183 днів протягом кожного річного періоду протягом 5 років до дня голосування (з урахуванням статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно з абзацом 10 частиною 1 статті 1 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 року № 2235-III безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 18.09.2014 року № 21-41-3902, ОСОБА_5 з 23.10.2009 року по 28.12.2012 року періодично перетинав державний кордон України, проте, жодного разу строк перебування за межами кордону України не перевищував 90 днів.

Наказом № 27-з від 27 грудня 2012 року "Про відрядження Голови Ради юристів Товариства" Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська правнича компанія" на підставі протокольного Рішення загальних зборів учасників Товариства від 27 грудня 2012 року, з метою представлення інтересів Товариства саме у країнах Європейського Союзу, Швейцарської Конфедерації та Держави Ізраїль, а також для встановлення взаємодії та подальшого співробітництва між Товариством та закордонними компаніями, міжнародними організаціями та їх органами, закордонними дипломатичними установами України тощо, ОСОБА_5, як Голову Ради юристів Товариства, відряджено до країн Європейського Союзу, Швейцарської Конфедерації та Держави Ізраїль строком до 01 березня 2014 року.

Згідно Виписного епікризу медичного центру Ramat Aviv Medical Center, ОСОБА_5 з 15.03.2014 року до 18.09.2014 року перебував на лікуванні у зазначеній медичній установі.

В свою чергу слід зазначити, що інтерв'ю ОСОБА_5, оприлюднені на відповідних веб-порталах, мають виключно інформаційний характер, не містять відомостей, які відповідно до абзацу 10 частини 1 статті 1 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 року № 2235-111 дають підстави для висновку про недотримання вимог щодо безперервного проживання.

Таким чином, на підставі встановлених обставин, які підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, вбачається, що відповідач Центральна виборча комісія за наявних на момент прийняття спірного рішення документів не мала передбачених законом підстав для відмови в реєстрації кандидатом в народні депутати ОСОБА_5, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Колегія суду погоджується з доводами представників третіх осіб, що задоволення позовної вимоги про скасування рішення Центральної виборчої комісії про реєстрацію кандидатом в народні депутата особи має наслідком суттєве обмеження конституційних прав такої особи, зокрема, права бути обраним до органів влади. Таке обмеження не може грунтуватися на припущеннях та сумнівах в достовірності поданих документів. Разом з тим, в разі підтвердження в подальшому допустимими доказами недостовірності поданих кандидатом в народні депутати відомостей, настають правові наслідки, передбачені Законом України "Про вибори народних депутатів України" (4061-17) , зокрема, статтею 61 "Попередження та скасування реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати".

Відповідно до частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятого ним рішення.