826/748/14 Про визнання протиправними дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю щодо проведення позапланової перевірки додержання містобудівного законодавства та складання акту позапланової перевірки, припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та наказу, визнання протиправними та скасування припису та наказу - 02.10.2014 Прийняття

- визнати дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві щодо проведення позапланової перевірки додержання містобудівного законодавства по АДРЕСА_1, та складання акту позапланової перевірки від 09 грудня 2013 року, припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та наказу № С-7/26-1112/1 від 11 грудня 2013 року;

- визнати протиправним та скасувати припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 09 грудня 2013, виданий позивачу;

- визнати протиправним та скасувати наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві № С-7/26-1112/1 від 13 грудня 2013 року про скасування сертифікату № КВ 165133050018 від 01.11.2013, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта "Житловий будинок під літерою "К", що розташований по АДРЕСА_1" проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року, позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 09 грудня 2013 року, виданий ОСОБА_3, в частині визнання порушення - "житловий будинок побудовано з порушенням державних будівельних норм, а саме під час будівництва (будинок збудовано у 2004 році) не було витримано передбачених норм для технічного обслуговування будинку, які передбачені п. 3.25* ДБН 360-92** "Планування і забудова міських і сільських поселень", чим порушено ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність".

- визнано протиправним та скасовано наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві № С-7/26-1112/1 від 13 грудня 2013 року про скасування сертифікату № КВ 165133050018 від 01.11.2013, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта "Житловий будинок під літерою "К", що розташований по АДРЕСА_1" проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації. В решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення першої та апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

В запереченнях, що надійшли на адресу суду від представника позивача, він зазначає, що в касаційній скарзі не наведено порушення судами норм матеріального чи процесуального права, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суддів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини. Відповідачем на підставі звернення Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 29 жовтня 2013 року та відповідно до направлення для проведення позапланової перевірки від 06 грудня 2013 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за адресою: АДРЕСА_1.

В ході перевірки з'ясовано, що позивачу видано сертифікат, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта на АДРЕСА_1 № 165133050018 серія КВ. Зазначений сертифікат видано на виконання рішення суду.

Перевіркою встановлено:

- житловий будинок побудовано з порушенням державних будівельних норм, а саме під час будівництва (будинок збудовано у 2004 році) не було витримано встановлених норм для технічного обслуговування будинку, які передбачені п. 3.25* ДБН 360-92** "Планування і забудова міських і сільських поселень", чим порушено ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність";

- на земельній ділянці виконанні будівельні роботи із будівництва споруди невизначеного призначення (залізобетонна конструкція із сходами) без документа, який надавав би право на виконання будівельних робіт, що є порушенням ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності";

- власник земельної ділянки під час здійснення заходів з державного архітектурно-будівельного контролю відмовився надати документи, що підтверджують право користування земельною ділянкою, та технічний паспорт БТІ, чим фактично вчинено перешкоджання в проведені перевірки.

Відповідно до п. 16 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. № 553 (553-2011-п) посадовою особою ІДАБК у м. Києві складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 09 грудня 2013 року, на підставі висновків якого видано припис з вимогою усунути виявлені порушення відповідно до вимог чинного законодавства до 20 січня 2014 року.

Крім того, 09 грудня 2013 року посадовою особою відповідача відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому викладено виявлені правопорушення.

За результатами вказаної перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на АДРЕСА_1 та за результатами розгляду службової записки начальника Інспекційного відділу № 3 Управління контролю будівництва об'єктів Інспекції № С-7/26-1112/1 від 11.12.2013 Інспекцією видано Наказ № 69 "д" від 13.12.2013 року, яким скасовано сертифікат № 165133050018 серія КВ від 01.11.2013 року, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта "Житловий будинок під літерою "К", який розташований на АДРЕСА_1" проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації.

Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, приписом та наказом звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржувані припис та наказ відповідача прийняті з порушенням норм законодавства України, тому вимоги в частині їх скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та зазначає наступне.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а скаржник в касаційній скарзі не ставить питання про законність та обґрунтованість рішення судів в цій частині, суд касаційної інстанції розглядає касаційну скаргу в межах її доводів, керуючись статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто переглядаються рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абз. 3 п. 3.25* наказу Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 р. № 44 (v0044481-92) "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. ДБН 360-92**" для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Як зазначено, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог наведеного пункту 3.25* ДБН 360-92** щодо відстані будівництва конструкції стіни до межі сусідньої ділянки. В судах відповідач не надав судам належних та допустимих доказів, в який спосіб він визначив межу земельної ділянки, а відтак і відстань від вказаної межі до конструкції стіни.

Інструкція про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затверджена Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 № 376 (z0391-10) (далі Інструкція № 376) визначає механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

П. 1.2 Інструкції № 376 визначено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (п. 2.2 Інструкції № 376 (z0391-10) ).

Комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками (п. 2.3 Інструкції № 376 (z0391-10) ).

Наведений перелік робіт здійснюється виконавцем, яким відповідно до абз. 2 п. 1.3 Інструкції № 376 (z0391-10) , є юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа - підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником.

З наведених норм вбачається, що визначити межу земельних ділянок (в разі відсутності межових знаків) може спеціальний суб'єкт, що відповідає вимогам абз. 2 п. 1.3 Інструкції № 376 (z0391-10) .

Крім того, серед повноважень посадових осіб інспекцій при здійсненні ними державного архітектурно-будівельного контролю не передбачено встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) чи виконання інших землевпорядних робіт (п. 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. № 553 (553-2011-п) ).

Натомість, посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій, які пройшли професійну атестацію (п.п. 7 п. 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. № 553 (553-2011-п) ).

Тому доводи відповідача щодо правомірності встановлення межі земельної ділянки на основі технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовлений КП БТІ, за відсутності меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), тобто за відсутності межових знаків, спростовуються наведеними нормами.

Щодо видання відповідачем оскаржуваного наказу від 13 грудня 2013 року № 69 "д" про скасування сертифікату, окремо необхідно зазначити наступне.

Як зазначено, оскаржуваним наказом скасовано сертифікат № КВ 165133050018 від 01.11.2013, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта "Житловий будинок під літерою "К", що розташований по АДРЕСА_1" проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації.

Відповідно до ч. ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Сертифікат № КВ 165133050018 від 01.11.2013 виданий позивачу Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на підставі рішення суду.

Відповідно до п.п. 15 п. 5 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 439/2011 (439/2011) Держархбудінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку скасовувати рішення, прийняті її територіальними органами з порушенням норм законодавства.

При цьому, законодавством не визначено право інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю скасовувати власні накази, сертифікати відповідності збудованого об'єкта проектній документації .

Отже, з наведеного слідує висновок, що повноваження на скасування наказу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю має Державна архітектурно-будівельна інспекція, а її територіальні органи такими повноваженнями не наділені.

Враховуючи встановлені судами обставини справи та наведені норми, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, скасувавши припис відповідача від 09 грудня 2013 року в частині визнання порушення - "житловий будинок побудовано з порушенням державних будівельних норм, а саме під час будівництва (будинок збудовано у 2004 році) не було витримано передбачених норм для технічного обслуговування будинку, які передбачені п. 3.25* ДБН 360-92** "Планування і забудова міських і сільських поселень" та наказ відповідача від 13 грудня 2013 року про скасування сертифікату № КВ 165133050018 від 01.11.2013, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації.

За таких обставин, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні. Доводи касаційної скарги, не спростовують висновків судів першої і апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.