Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року

у справі № 2а-736/11

за позовом ОСОБА_4

до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В січні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва з вимогою визнати протиправними дії та зобов'язати здійснити перерахунок пенсії за віком.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 10 лютого 2011 року у справі № 2а-736/11, позов задоволено.

Київський апеляційний адміністративний суду від 15 листопада 2011 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове, яким відмовив в задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, відповідно до якої, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права та наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва та отримує пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) . Позивач звернувся до Управлінні Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва з заявою щодо здійснення перерахунку пенсії.

Відповідачем було здійснено перерахунок пенсії відповідно до частини 4 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року (530-2008-п) , що на думку позивача є порушенням норм чинного законодавства.

Частиною 4 статті 42 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що в разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що показник заробітної плати для перерахунку пенсії визначається за двома можливими методами за вибором пенсіонера.

За першим методом розрахунок пенсії здійснюється із тієї заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія.

При застосуванні другого методу змінюються лише ті показники розрахунку заробітної плати, на які здійснюється посилання в цій нормі (за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону).

За змістом частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року.

В частині 4 статті 42 Закону № 1058-IV зазначено, що при обчисленні заробітної плати для перерахунку пенсії можуть бути змінені показники заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення пенсії, але не зазначено, за який календарний рік береться середня заробітна плата.

Виходячи з буквального тлумачення частини 2 статті 40 Закону № 1058-IV цей показник повинен бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.03.2012 року, 21.03.2012 року, 09.04.2012 року, 10.04.2012 року, 17.04.2012 року, 24.04.2012 року, 08.05.2012 року.

У зв'язку з цим слід зазначити, що за приписами статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Згідно частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на наведене, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року у справі № 2а-736/11 - залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.