826/14164/13-а Про скасування рішення митних органів про коригування митної вартості товарів, та стягнення з Державного бюджету України надлишково сплачених сум митного тарифу - 02.10.2014 Прийняття

У вересні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Сабріз" звернулось до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів, Державної казначейської служби України просило визнати недійсним та скасування рішення Митниці від 12 липня 2013 року № 100260000/2013/230435/2 про коригування митної вартості товарів; стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Сабріз" надлишкового сплачені суми митного тарифу 7 643,70 грн. та суми податку на додану вартість в сумі 24 762,40 грн. на загальну суму 32 406,10 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 грудня 2013 року у справі № 826/14164/13-а, в задоволенні позову відмовлено.

Київський апеляційний адміністративний суду від 18 березня 2014 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове, яким позов задовольнив частково, визнав протиправним та скасував рішення Митниці від 12 липня 2013 року № 100260000/2013/230435/2. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що окружний адміністративний суд при ухваленні постанови неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального права щодо правомірності прийнятого Митницею рішення про коригування митної вартості товару.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, Київська міжрегіональна митниця Міністерства доходів і зборів звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, відповідно до якої, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права та наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з контрактом поставки від 01.07.2011 року № 32/3, укладеного між підприємством SHANGHAI HANYAN INTERNATIONAL TRADING CO. LTD. - Постачальник (Китай) та ТОВ "Сабріз" - Покупець (Україна), Постачальник на базисних умовах FOB-Шанхай (Інкотермс 2010) і в порядку, визначеному Контрактом, зобов'язується доставити та передати у власність Покупця, а Покупець прийняти товар і сплатити до нього обумовлено Контрактом ціну.

Позивачем до Митниці подано вантажну митну декларацію від 02.07.2013 року № 100000000/2013/139473 (далі - ВМД) для митного оформлення імпортованого позивачем за вказаним вище контрактом товару - засоби для догляду за взуттям.

Митна вартість товару Позивачем визначена за ціною договору.

На підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору декларант подав до митного оформлення наступні документи:

-зовнішньоекономічний контракт від 01.07.2011 року № 32/3;

-інвойси від 15.05.2013 року № HY-130511 на суму 40 187,71 доларів США та № HY-130511 на суму 2 700,00 доларів США;

-інвойс від 21.12.2013 року № HY-121210 за попередньою поставкою товару;

-лист Постачальника від 11.07.2013 року, що останнім жодних інших послуг окрім купівлі-продажу, позивачу не надавалися.

За результатами розгляду поданих документів 11.07.2013 року Київська міжрегіональна митниця направила декларанту електронні повідомлення, в яких декларанту запропоновано надати наступні додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені експертними організаціями; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту). Крім того, було зобов'язано надати переклад українською мовою копії митної декларації країни відправлення відповідно до статті 254 МК України.

Позивачем подано додаткові документи: платіжні доручення, що підтверджують оплату за попередні поставки, лист ТОВ "Сабріз" від 11.07.2013 №б/н, лист компанії SHANGHAI HANYAN INTERNATIONAL TRADING CO. LTD. від 11.07.2013 року № б/н, договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 25.08.2011 року № 106/1/11.

Рішенням про коригування митної вартості товарів від 12.07.2013 року № 100260000/2013/230435/2 з застосуванням шостого (резервного) методу митну вартість товару "засоби для догляду за взуттям" скориговано з 3,9167 долари США/шт. до 5,1453 доларів США/шт., а товару "інструменти ручні побутові" з 3,2938 долари США/шт. до 3,4949 долари США/шт.

В рішенні зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв'язку з тим, що документи, подані декларантом, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

У зв'язку з прийняттям вищевказаного рішення Митницею відмовлено у митному оформленні ВМД, а також прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України 12.07.2013 року № 100260000/3/10099.

Згідно статті 49 Митного кодексу встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 52 МК України встановлено, що заявлена митна вартість товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, визначені цією ж статтею.

Частиною 4 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно із частиною 1 статті 54 Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1)основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2)другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Отже, застосуванню другорядних методів повинна обов'язково передувати процедура консультації між митним органом та декларантом.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, такої процедури між сторонами проведено не було, що, у свою чергу, свідчить про відсутність у відповідача права на застосування другорядних методів визначення митної вартості товару.

Митним органом не вказано які саме розбіжності та в яких документах були допущені.

Позивачем, подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Однак, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні.

Такою умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Враховуючи той факт, що для митного оформлення товару позивач надав митниці належні та допустимі докази в підтвердження ціни договору, а документи не містять розбіжності та вказують, що їх данні піддаються обчисленню, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо протиправності прийняття Митницею рішення від 12 липня 2013 року № 100260000/2013/230435/2.