Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року

у справі № 805/15617/13-а

за позовом комунального підприємства зеленого будівництва Калінінського району м.Донецька

до Державної фінансової інспекції в Донецькій області

про визнання протиправним та скасування вимоги, -

В жовтні 2013 року комунальне підприємство зеленого будівництва Калінінського району м.Донецька (далі по тексту Комунальне підприємство) звернулось до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Донецькій області (далі по тексту ДФІ), яким просило скасувати пункт 14 вимоги ДФІ № 21-06-10/3247 від 28.08.2013 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013року у справі № 805/15617/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року, позовні вимоги задоволено.

При ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанцій виходили з доведеності позивачем своїх вимог, оскільки висновки акту ревізії в частини, що стосується спірних правовідносин, є необґрунтованими, а отже є підстави для скасування пункту 14 вимоги ДФІ.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДФІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати вказані вище судові рішення, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Комунальне підприємство подало до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу, в якому наголошувало на відповідності судових рішень обставинам справи та вимогам законодавства України. Позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДФІ проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства за період з 01.05.2009 року по 30.04.2013 року.

За результатами проведеної ревізії встановлені порушення та складено акт № 21 від 28.08.2013 року.

Для усунення порушені ДФІ прийнято вимогу № 21-06-10/3247 від 28.08.2013 року, пунктом 14 якої від директора Комунального підприємства вимагається вжити заходи щодо оформлення належним чином у відповідності до вимог діючого законодавства та нормативних актів первинних документів, що є підставою для списання в бухгалтерському обліку аварійних та сухостійних дерев; в іншому випадку стягнути з осіб, відповідальних за списання з порушенням встановленого порядку матеріальних цінностей на суму 317480,81 гривень, шкоду у порядку та розміру встановленому ст.ст.130, 133, 136, КЗпПУ (322-08) .

В обґрунтування висновків акту ревізії, щодо відсутності у об'єкта контролю первинних документів, що є підставою для списання в бухгалтерському обліку аварійних та сухостійних дерев, відповідачем покладено обставини не надання під час перевірки рішень компетентного органу (міської ради) про видалення зелених насаджень, а також списання зелених насаджень обстежених виключно комісією утвореною Комунальним підприємством та не обстежених комісією, утвореною міською радою, і не погоджених органами Держекоінспекції.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно пункту 7 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1045 від 01.08.2006 року (1045-2006-п) , видалення аварійних, сухостійних і фаутних дерев на об'єкті благоустрою здійснює балансоутримувач на підставі акта, що складається відповідно до пункту 4 цього Порядку.

У відповідності з пунктом 4 вказаного вище Порядку, підставою для прийняття рішення компетентним органом є заява юридичної чи фізичної особи про видалення зелених насаджень. Компетентний орган протягом трьох днів після надходження заяви затверджує склад відповідної комісії. До складу комісії включаються представники заявника, власника земельної ділянки (користувача), компетентного органу, територіального органу Держекоінспекції, а також інших заінтересованих організацій. Комісія у п'ятиденний строк після її затвердження визначає стан зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, і складає акт обстеження тих насаджень, що підлягають видаленню (далі - акт), за зразком, затвердженим Мінрегіоном. У разі знесення аварійних, сухостійних і фаутних дерев комісія протягом п'яти робочих днів з'ясовує причину набуття деревами такого стану, про яку зазначається в складеному комісією акті. Кількість примірників акта повинна відповідати кількості членів комісії. Кожному з членів комісії передається по одному примірнику акта. Голова комісії готує в триденний строк проект рішення компетентного органу про видалення зелених насаджень, в якому зазначаються дані про кількість зелених насаджень, що підлягають видаленню і що залишаються на земельній ділянці. Компетентний орган у місячний строк після надходження зазначеного проекту приймає рішення про видалення зелених насаджень і наступного дня видає заявнику його копію для оплати відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню.

За нормою пункту 8 Порядку, у процесі ліквідації наслідків стихійного лиха, аварійної та надзвичайної ситуації, а також у разі, коли стан зелених насаджень загрожує життю, здоров'ю громадян чи майну громадян та/або юридичних осіб, видалення зелених насаджень здійснюється негайно з подальшим оформленням акта обстеження відповідно до пункту 4 цього Порядку.

Згідно пункту 3 Порядку, видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу міської, селищної, сільської ради (далі - компетентний орган) на підставі ордера (крім випадків, передбачених пунктами 7 - 10 цього Порядку).

В процесі розгляду справи судами встановлено, що видалення позивачем зелених насаджень здійснювалось у відповідності до п. 7 Порядку.

З огляду на викладене судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає законом висновок судів попередніх інстанцій, що у Комунального підприємства відсутній обов'язок по отриманню рішення виконавчого органу про видалення зелених насаджень.

В касаційній скарзі ДФІ звертає увагу суду на відсутність у позивача первинних документів, які є підставою для списання в бухгалтерському обліку аварійних та сухостійних дерев.

Колегія суддів касаційної інстанції наголошує, що надані позивачем первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) та містять необхідну інформацію, що стосується предмету спору.

В обґрунтування касаційної скарги ДФІ фактично покладені доводи апеляційної скарги, які зводяться до переоцінки доказів у справі та не свідчать про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що адміністративними судами правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням обставин справи.

Задоволення позовних вимог в дані справі є законним та обґрунтованим.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року у справі № 805/15617/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.