Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної реєстраційної служби України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року

справа № 818/513/14

за позовом Приватно-виробничого комерційного підприємства "СТС"

до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби Мощонської Ірини Володимирівни, Державної реєстраційної служби України

про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії

У лютому 2014 року Приватно-виробниче комерційне підприємство "СТС" (далі - ПВКП "СТС") звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби Мощонської Ірини Володимирівни (далі - державний реєстратор Мощонська І.В.), Державної реєстраційної служби України (далі - Держреєстрслужба) про скасування рішення державного реєстратора Мощонської І.В. та зобов'язання Держреєстрслужби вчинити певні дії.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.03.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014, позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Мощонської І.В. від 18.11.2013 N 8068215 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на нежитлові приміщення майнового комплексу хімічного складу: будівля складу з естакадою та підпорними стінками (літ. т/п - А1) загальною площею 1 134,2 кв. м.; будівля пожежної (літ. т/п - Б1) загальною площею 11,4 кв. м.; будівля трансформаторної (літ. т/п- В1) загальною площею 5,7 кв. м.; адмінбудівля, (літ. т/п - Г) загальною площею 287,7 кв. м.; пожежного резервуару (літ. т/п - Д) загальною площею 70.4 кв. м.; асфальтового замощення (літ. т/п - Г) загальною площею 595,2 кв. м.; естакади системи пожежогасіння (літ. т/п - 11-IX) загальною площею 9.1 кв. м., розташованих за адресою: Сумська область, Конотопський район, с. В'язове, вул. Фрунзе, 16.

Зобов'язано Державну реєстраційну службу України зареєструвати за Приватно-виробничим комерційним підприємством "СТС" речові права на нерухоме майно: нежитлові приміщення майнового комплексу хімічного складу: будівля складу з естакадою та підпорними стінками (літ. т/п - А1) загальною площею 1 134,2 кв. м.; будівля пожежної (літ. т/п - Б1) загальною площею 11,4 кв. м.; будівля трансформаторної (літ. т/п- В1) загальною площею 5,7 кв. м.; адмінбудівля, (літ. т/п - Г) загальною площею 287,7 кв. м.; пожежного резервуару (літ. т/п - Д) загальною площею 70.4 кв. м.; асфальтового замощення (літ. т/п - Г) загальною площею 595,2 кв. м.; естакади системи пожежогасіння (літ. т/п - 11-IX) загальною площею 9.1 кв. м., розташованих за адресою: Сумська область, Конотопський район, с. В'язове, вул. Фрунзе, 16.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Держреєстрслужба оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення судами норм матеріального права та процесуального права, прийняти нове рішення у справі - про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована серед іншого тим, що суди попередніх інстанцій не врахували відсутності предмету спору стосовно Держреєстрслужби. У той же час, касатор наголошує на тому, що за відсутності звернення в установленому законодавством порядку до відповідної реєстраційної служби за місцезнаходженням нерухомого майна, державний реєстратор позбавлений можливості прийняти будь-яке рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 02.03.2002 між Приватно-виробничим комерційним підприємством "СТС" та Відкритим акціонерним товариством "Конотопський Агрохім" укладено договір купівлі-продажу майна N 02/03-02, відповідно до умов якого ВАТ "Конотопський Агрохім" зобов'язувався передати у власність позивачу майновий комплекс хімічного складу, що складається з нежитлових приміщень: будівля складу з естакадою та підпорними стінками (літ. т/п - А1) загальною площею 1 134,2 кв.м.; будівля пожежної (літ. т/п - Б1) загальною площею 11,4 кв. м.; будівля трансформаторної (літ. т/п- В1) загальною площею 5,7 кв. м.; адмінбудівля (літ. т/п - Г) загальною площею 287,7 кв. м.; пожежного резервуару (літ. т/п - Д) загальною площею 70,4 кв. м.; асфальтового замощення (літ. т/п - І) загальною площею 595,2 кв. м.; естакади системи пожежогасіння (літ. т/п - II-IX) загальною площею 9,1 кв. м., розташованого за адресою: Сумська обл., Конотопський район, с. В'язове, вул. Фрунзе, 16.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 29.07.2013 у справі N 920/1249/13 за Приватно-виробничим комерційним підприємством "СТС" визнано право власності на вказані вище групу споруд, розташованих за адресою: Сумська область, Конотопський район, с. В'язове, вул. Фрунзе, 16.

Сторонами договору був складений і підписаний Акт приймання-передачі майна.

24.10.2013 представником ПВКП "СТС" була подана заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень N 3577645.

Позивачем разом із заявою про реєстрацію були подані документи, визначені Порядком № 703 як обов'язкові для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, зокрема:

- рішення Господарського суду Сумської області від 29.07.2013 у справі N 920/1249/13

- свідоцтво про державну реєстрацію Приватно-виробничого комерційного підприємства "СТС";

- довідка з ЄДРПОУ (форма затв. Наказом Держкомстату України від 12.06.2007 N 164 (z0674-07) ).

Подача заяви про державну реєстрацію та вказаних документів підтверджується карткою прийому заяви N 5052120.

Рішенням від 18.11.2013 N 8068215 державний реєстратор Мощонська І.В. відмовила в державній реєстрації права власності.

Відмовляючи у здійсненні реєстрації, державний реєстратор Мощонська І.В. посилалась на те, що заяву подано щодо державної реєстрації права власності на будівлі та споруди, технічний паспорт на які було подано разом із заявою, однак згідно з рішенням суду право власності було визнано на нежитлові приміщення: будівлі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до змісту рішення Господарського суду Сумської області від 29.07.2013 всі складові набутого у власність майнового комплексу хімічного складу визначаються в ньому як окремі будівлі.

У той же час, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність рішення про відмову в державній реєстрації прав та обтяжень, оскільки оскаржуване рішення є невмотивованим, не містить нормативної підстави для відмови в державній реєстрації, відповідачем не обґрунтовано, які саме фактичні порушення призвели до прийняття оскаржуваного рішення, що унеможливлює усунення позивачем встановлених порушень та реалізації права повторного звернення для реєстрації об'єктів нерухомості.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується зі вказаним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 703 (чинного на час виникнення спору) у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, квартиру, житлове та нежитлове приміщення.

Пунктом 7 цього Порядку було передбачено, зокрема, що заява про державну реєстрацію подається щодо кожного об'єкта нерухомого майна окремо.

Ураховуючи, що, як установлено судами попередніх інстанцій, позивач звертався до державного реєстратора із заявою про реєстрацію придбаного у 2002 році майнового комплексу хімічного складу, який складається з ряду будівель (нежитлових приміщень), а в оспорюваному рішенні від 18.11.2013 N 8068215 не міститься посилання на порушення вимог пункту 7 Порядку № 703, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо невідповідності цього рішення вимогам частини третьої статті 2 КАС України та наявності підстав для його скасування у зв'язку з необгрунтованістю.

У той же час, суд касаційної інстанції звертає увагу на таке.

Згідно з пунктом 2 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 02.04.2013 N 607/5 (z0534-13) (далі - Порядок №607/5), який був чинним на час вирішення цього спору по суті, державна реєстрація, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у пункті 1 наказу, проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 N 868 (868-2013-п) .

Відповідно до змісту пункту 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 N 868 (868-2013-п) , орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна.

Пунктом 29 цього Порядку № 868 (868-2013-п) передбачено, що орган державної реєстрації прав, нотаріус не пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав видає особисто заявникові або надсилає поштою з описом вкладення таке рішення разом з документами, що подавалися заявником для проведення державної реєстрації прав.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.

Частиною другою статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державний реєстратор, зокрема, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації (ч.4 ст. 9 цього Закону).

Таким чином, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно здійснює відповідний державний реєстратор, а не Державна реєстраційна служба України.

Згідно з частиною першою статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувані судові акти названим вимогам процесуального закону відповідають не в повній мірі у зв'язку з наступним.

Згідно з частиною першою статті 52 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Відповідно до частини першої статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною четвертою статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Ураховуючи вказані положення правових норм адміністративного судочинства стосовно принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі та належності доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що суду першої інстанції під час розгляду справи та вирішення спору по суті в частині позовних вимог про зобов'язання вчинити певні дії потрібно встановити належного відповідача.

Частиною першою статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" установлено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 868 (868-2013-п) документи, що подаються для проведення державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, повинні відповідати вимогам, що встановлені законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами.

Ураховуючи викладені норми матеріального права, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та реєстрація цих прав передбачає чітко установлену законодавством процедуру та є дискреційними функціями органів державної реєстраційної служби.

На вказані обставини суди попередніх інстанцій не звернули уваги та не надали їм належної правової оцінки.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги частково заслуговують на увагу, у зв'язку з чим наявні підстави для її часткового задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень в частині зобов'язання Держреєстрслужби вчинити певні дії.

Частиною першою статті 220 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною другою статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій під час прийняття рішень по суті спору у цій справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Державної реєстраційної служби України задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року в частині зобов'язання Державної реєстраційної служби України зареєструвати за Приватно-виробничим комерційним підприємством "СТС" речові права на нерухоме майно в цій справі скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

У решті постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239-1 КАС України.