Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів Маслія В. І., Черпіцької Л. Т.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про визнання протиправними дій та скасування наказу,

ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" звернулося з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу № 35 "д" від 18 липня 2013 року про скасування реєстрації декларацій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В запереченнях позивач просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 06 квітня 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві зареєстровано декларацію про початок будівельних робіт № КВ 08312053130 - реконструкція виробничих корпусів, літ. LII та літ. LXXIV, під адміністративно-складську будівлю з лабораторними приміщеннями та котельною, за адресою м. Київ вул. Червоноткацька, 67 у Деснянському районі.

06 квітня 2012 року відповідачем зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації за № КВ 08312053130 - реконструкція виробничих корпусів, літ. LII та літ. LXXIV, під адміністративно-складську будівлю з лабораторними приміщеннями та котельною, за адресою м. Київ вул. Червоноткацька, 67 у Деснянському районі.

Наказом № 35 "д" від 18 липня 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві скасовано реєстрацію декларації про початок будівельних робіт № КВ 08312053130 від 06 квітня 2012 року та декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № КВ 14312085727 від 31 травня 2012 року.

Не погоджуючись з цим наказом, позивач заявив позов про його скасування.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач, скасовуючи реєстрацію декларацій про початок виконання будівельних робіт і про готовність об'єкта до експлуатації із реконструкції виробничих корпусів, не надав доказів правомірності своїх дій, а його висновок ґрунтується на припущеннях та не доведених обставинах.

Колегія суддів погоджується з висновками судів з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 19 Конституцією України Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані діяти лише на підстав, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Правовідносини у сфері містобудування врегульовані, зокрема Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) та прийнятими на його виконання підзаконними актами.

Вказаним законом та постановами Кабінету Міністрів України № 461 "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" (461-2011-п) та № 466 "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт" (466-2011-п) визначені завдання та повноваження відповідача.

Здійснивши системний аналіз вказаних норм права, колегія суддів дійшла висновку, що на час виникнення у позивача правовідносин у сфері містобудівної діяльності: 06 квітня 2012 року - реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт та 31 травня 2012 року - реєстрація декларації про готовність об'єкта до експлуатації із реконструкції виробничих корпусів, - відповідач не мав повноважень на скасування таких декларацій.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання містобудівної діяльності" від 20 листопада 2012 року № 5496-VI (5496-17) до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) внесено зміни, зокрема його доповнено ст. 39-1, яка визначає, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Частиною 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (v001p710-99) (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Таким чином, на думку колегії суддів, дія ст. 39-1, якою доповнено Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) , не може поширюватись на правовідносини, що існували або виникли до набрання ним чинності. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. На думку суду, принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативно-правових актів є загальним принципом права.

Між тим, як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу, відповідач всупереч положенням ст. 58 Конституції України посилається на ст. 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" як на правову підставу для винесення цього наказу.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, скасовуючи реєстрацію декларацій, вийшов за межі наданих йому чинним законодавством повноважень, а отже наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 18 липня 2013 року № 35 "д" є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.