Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів Маслія В. І., Черпіцької Л. Т.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року у справі за позовом Заступника прокурора м. Києва до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Каравай Надії Володимирівни, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_6 про скасування рішення, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

Заступник прокурора м. Києва звернувся з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Каравай Н. В. про визнання протиправними дій державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Каравай Н. В. щодо проведення державної реєстрації прав власності на незавершене будівництво будівлі АДРЕСА_1 за ОСОБА_4; скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 22 квітня 2013 року № 1857822 про проведення державної реєстрації права власності на незавершене будівництво АДРЕСА_1, - за ОСОБА_4, винесеного державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Каравай Н. В.; скасувати рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25 квітня 2013 року № 1948616 про проведення державної реєстрації права власності на незавершене будівництво АДРЕСА_1, - за ОСОБА_4, винесеного державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Каравай Н. В.; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 25 квітня 2013 року № 1980689 про проведення державної реєстрації права власності на незавершене будівництво АДРЕСА_1, - за ОСОБА_4, винесеного державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Каравай Н. В.; зобов'язати Державну реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві внести реєстраційний запис до Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності відомості про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22 квітня 2013 року № 1857822, від 25 квітня 2013 року № 1948616, від 25 квітня 2013 року № 1980689 про проведення державної реєстрації права власності на незавершене будівництво (АДРЕСА_1, - за ОСОБА_4.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року, позов задоволено частково: визнано протиправними дії державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Каравай Н. В. щодо проведення державної реєстрації права власності на незавершене будівництво будівлі АДРЕСА_1 за ОСОБА_4; скасовано Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22 квітня 2013 року № 1857822 про проведення державної реєстрації права власності на незавершене будівництво АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, винесеного державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Каравай Н. В.; скасовано Рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25 квітня 2013 року № 1948616 про проведення державної реєстрації права власності на незавершене будівництво АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, винесеного державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Каравай Н. В.; скасовано Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 квітня 2013 року № 1980689 про проведення державної реєстрації права власності на незавершене будівництво АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, винесеного державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Каравай Н. В.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів в частині задоволення позову, третя особа - ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог повністю.

Заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги в межах ст. 220 КАС України, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 18 квітня 2013 року та 25 квітня 2013 року ОСОБА_4 подав заяви до державного реєстратора про реєстрацію прав на об'єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1.

Рішенням № 1857822 від 22 квітня 2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Караван Н. В. Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві проведено державну реєстрацію права приватної власності на об'єкт незавершеного будівництва, будівля АДРЕСА_1, - за ОСОБА_4.

Рішенням № 1980689 від 25 квітня 2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Караван Н. В. Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві проведено державну реєстрацію права приватної власності на об'єкт незавершеного будівництва, будівля АДРЕСА_1, за ОСОБА_4.

Рішенням про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25 квітня 2013 року № 1948616 про проведення державної реєстрації права власності на незавершене будівництво АДРЕСА_1, за ОСОБА_4, винесеного державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Каравай Н. В.

Не погоджуючись з цим рішеннями, прокурор звернувся з позовом до суду.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 - заявник не підтвердив речове право на земельну ділянку у відповідності до приписів п. 74 Порядку, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" (703-2011-п) , а відтак відповідач не мав права приймати оскаржувані рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів.

Законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, є Закон України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) .

Частиною 13 ст. 15 Закону визначено, що порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

Відповідно до п.п. 72-74 Порядку, затвердженого постановою КМ України від 22 червня 2011 року № 703 "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" (703-2011-п) державна реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва проводиться у порядку, встановленому для державної реєстрації прав щодо нерухомого майна, право власності на яке заявлено вперше, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Державна реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва проводиться за наявності державної реєстрації речового права на земельну ділянку, на якій розташований такий об'єкт, за заінтересованою особою. У разі проведення державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва заінтересованою особою є особа, яка здійснює його будівництво. Для проведення державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва заявник подає: документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер); документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт; документи, що зазначені у пункті 28 цього Порядку.

Відтак, законодавство у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачає обов'язкове подання для державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення таких прав, та визначає приблизний (майже виключний) перелік таких документів.

Системний аналіз наведених приписів норм права дає підстави вважати, що підставою для проведення реєстрації прав власності на об'єкт незавершеного будівництва за заінтересованою особою, окрім декларації про початок виконання будівельних робіт, є: документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер).

Так, частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Підставами виникнення і припинення прав на земельні ділянки, як і прав на інші, об'єкти нерухомого майна, розташовані на них, є передбачені законом юридичні факти, що підтверджуються відповідними документами.

В той же час особлива цінність землі, як об'єкта прав на нерухомість, зумовлює специфіку документів, які підтверджують виникнення та існування права власності та інших речових прав на неї.

При цьому щодо окремих документів законодавство встановлювало презумпцію їх дійсності.

Слід зазначити, що загальні положення щодо документів, які підтверджують виникнення та існування того чи іншого речового права на землю, та їх перелік визначалися у відповідному кодифікованому законодавчому акті з питань земельних відносин, чинному у відповідний період, а вимоги щодо цих документів (оформлення, державна реєстрація, органи, уповноважені на видачу документа, тощо) встановлювалися актами законодавства, прийнятими на його виконання.

Документ, що посвідчує речове право, відмінне від права власності, на земельну ділянку, - право оренди земельної ділянки (глава 15 ЗК (2768-14) ).

Згідно із ч. 5 ст. 126 ЗК України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Спеціальним законодавчим актом у сфері орендних відносин, предметом яких виступає земельна ділянка, є Закон України "Про оренду землі" (161-14) .

Статтею 13 вказаного Закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 14 цього Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Водночас, право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда) (ст. 93 ЗК України) .

Між тим, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 18 квітня 2013 року та 25 квітня 2013 року ОСОБА_4 надав державному реєстратору копії документів, з поміж яких: договір оренди земельної ділянки від 25 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_9 та Київською міською радою; інвестиційний договір від 06 липня 2012 року, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_4; договір доручення від 06 липня 2012 року, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_4; витяг з державного реєстру правочинів з метою реєстрації прав на об'єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1, - які за своїм змістом не посвідчують за ним речове право на земельну ділянку, оскільки право користування зазначеною земельною ділянкою відповідно до договору оренди земельної ділянки від 25 квітня 2008 року належало ОСОБА_9.

Факт існування інвестиційного договору від 06 липня 2012 року, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_4, не може автоматично змінювати орендаря за договором оренди земельної ділянки від 25 квітня 2008 року, укладеним між ОСОБА_9 та Київською міською радою, без його переукладення, а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли цілком вірного висновку, що на час звернення до реєстратора ОСОБА_4 не надав першому належний документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 12 Порядку № 703 (703-2011-п) під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема, щодо відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що у державного реєстратора були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних рішень, а відтак законно прийняті рішення в частині вимог про скасування рішення, визнання протиправними дії підлягають залишенню без мін.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.