Справа: № 2а-16426/11/2670 

Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівАліменка В.О., Земляної Г.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4, Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.

ОСОБА_4 пред'явив позов до Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною щодо забезпечення позивача та його сім'ї житлом, про зобов'язання відповідача надати позивачу та членам його сім'ї житлове приміщення не нижче норм, визначених ЖКУРСР.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2012 року позовні вимоги задоволено частково: визнано бездіяльність відповідачів щодо ненадання ОСОБА_4 житла -протиправною, в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач та відповідачі звернулися з апеляційними скаргами, в яких: ОСОБА_4 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю; Міністерство оборони України та Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційних скарг апелянти вказують, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в період з 25.02.83 р. по 16.04.85 р. проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан і брав участь у бойових діях, що підтверджується довідкою №674, виданою Військовою комендатурою м. Києва.

Під час проходження служби при обстрілі колони супротивником отримав поранення, про що свідчить довідка від 27.02.85 р. №171, видана командиром військової частини п.п. 82869 та виписка із історії хвороби №17567.

У зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні обов'язків військової служби позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК №004321 щодо повторного огляду від 11.12.06 р.

28.12.00 р. Київським міським військовим комісаріатом позивачу як інваліду ІІІ групи видано посвідчення серії НОМЕР_1 з терміном дії до 31.12.03 р., а 21.12.06 р. - посвідчення серії НОМЕР_1 з безстроковим терміном дії, що підтверджує право позивача на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Наказом начальника Генерального штабу Збройних сил України №145 від 21.08.00 р. позивача звільнено з військової служби в запас за п. 65 пп. «в»(за станом здоров'я) з правом носіння військової форми одягу, направлено на військовий облік до Дарницького районного в м. Києві військового комісаріату та залишено на квартирному обліку для позачергового отримання житлового приміщення за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України.

Позивач перебуває на квартирному обліку в житловій комісії гарнізону м. Києва разом з членами своєї родини - дружиною та двома синами з 29.11.93 р.

Після отримання позивачем статусу «інваліда війни»його перевели на облік для позачергового отримання житла, що підтверджується довідкою житлової комісії гарнізону м. Києва №3290 від 27.10.11 р.

З моменту постановлення позивача на облік для позачергового отримання квартири позивач неодноразово звертався із заявами та скаргами до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та інших структур, однак отримував лише відписки про відсутність фінансової можливості забезпечити його житлом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Згідно ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами державної виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих Рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а інваліди І групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.

Згідно ст. 46 Житлового кодексу УРСР поза чергою жиле приміщення надається: інвалідам Великої Вітчизняної війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, а з них інвалідам першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року з визначенням переважного права інвалідів Великої Вітчизняної війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків.

Згідно наказу начальника Генерального штабу Збройних сил України №145 від 21.08.00 р. позивача направлено на військовий облік до Дарницького районного в м. Києві військового комісаріату та залишено на квартирному обліку для позачергового отримання житлового приміщення за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України.

Таким чином, позивач користується спеціальною пільгою на отримання житла, передбаченою ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», і має бути поставлений на квартирний облік саме з врахуванням вимог вказаного Закону (3551-12) .

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.10.06р. №577 (z1171-06) , нею визначається організація забезпечення та надання житлових приміщень, в тому числі, особам, військовослужбовцям - звільненим в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, після звільнення та членів їх сімей.

Відповідачами не надано суду доказів того, що ними вживаються заходи щодо належної реалізації права позивача на пільгове отримання житла з врахуванням вказаної статті.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги в частині визнання бездіяльності щодо незабезпечення позивача житловим приміщенням у строк передбачений чинним законодавством України протиправною є обґрунтованими.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання надати позивачу та членам його родини житло слід зазначити наступне.

Згідно п. 4.1 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень (z1171-06) військовослужбовці забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов (включення до Списків осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень або Списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень.

У квартирно-експлуатаційному органі на підставі Книг обліку складаються узагальнені списки осіб, які користуються правом першочергового та позачергового одержання житлових приміщень у межах гарнізону за датою зарахування на облік, а також за датою отримання пільг.

Як зазначено вище, позивач перебуває в черзі на отримання житла, в тому числі, з врахуванням пільг, передбачених для інвалідів 2-3 групи.

Законодавством не передбачено критеріїв для визначення порядку черговості забезпечення житлом, крім дати отримання відповідної пільги та постановки на чергу.

Таким чином, підстави для зобов'язання надати позивачу житло без врахування існуючої у ЖК (5464-10) гарнізону м. Києва черги - відсутні, оскільки у черзі перебувають і інші особи, які користуються такою самою пільгою на отримання житла, як і позивач.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання надати позивачу та членам його родини житла в позачерговому порядку, оскільки такі дії спричинять порушення прав громадян які знаходяться на квартирному обліку попереду позивача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

А, оскільки, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

Апеляційні скарги ОСОБА_4, Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.