Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Леонтович К.Г. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2014 року у справі № 824/2786/13-а за позовом ОСОБА_5 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області про скасування постанови,-

У грудні 2013 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області про визнання незаконною та скасування постанови № 68/13 від 02.12.2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесеної заступником начальника інспекції держархбудконтролю у Чернівецькій області Майсюком В.Г.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки постанова ухвалена з порушенням вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) та Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (208/94-ВР) , вона є протиправною та підлягає скасуванню.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року позов задоволено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4, дружина ОСОБА_5 - позивача у цій справі (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1) звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що оскільки оскаржувана постанова прийнята відповідачем з порушенням норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) та Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (208/94-ВР) , вона є незаконною та підлягає скасуванню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідач при винесенні постанови № 68/13 від 02.12.2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України, оскаржувана постанова є правомірною.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

За змістом частини 1 статті 211 КАС України право на касаційне оскарження мають сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки.

Як убачається з приписів чинного законодавства, судове рішення, яке оскаржується особою, не залученою до розгляду справи, повинно безпосередньо стосуватися прав, свобод, інтересів та обов'язків цієї особи.

В даному випадку предметом касаційного оскарження є рішення суду апеляційної інстанції щодо правомірності ведення будівельних робіт по реконструкції торгово-розважального комплексу.

Оскільки, письмовими доказами, які містяться в матеріалах адміністративної справи (торгові патенти, ліцензії), підтверджено ведення заявником касаційної скарги ОСОБА_4 з позивачем у справі спільної підприємницької діяльності та проведення спільної реконструкції приміщення, перевірка якого проводилась відповідачем, то колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції стосується прав та інтересів скаржника, оскільки створює відповідні наслідки для позивача у справі.

Згідно зі статтею 13 КАС України особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали в ній участі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках і в порядку, встановлених КАС (2747-15) .

Відповідно до вимог частини 2 статті 53 КАС України вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області проведено позапланову перевірку дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, за результатами якої складено акт, яким виявлено порушення забудовником вимог пункту 8 статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" - розпочато виконання будівельних робіт з реконструкції торгово-розважального комплексу на АДРЕСА_1 до реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, зокрема: наведено недостовірні дані у вказаній декларації щодо початку виконання будівельних робіт.

В подальшому, відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а 02.12.2013 року відповідачем прийнято постанову № 68/13, якою позивача за вчинення правопорушення, передбаченого пунктом 8 статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" притягнуто до відповідальності згідно пункту 4 частини 2 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Підставою для прийняття оскаржуваної постанови стало те, що позивач як фізична особа - підприємець розпочав на АДРЕСА_1 реконструкцію торгово-розважального комплексу до подачі декларації про початок виконання будівельних робіт.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Пунктом 2 частини 1 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності.

Згідно з частиною 1 статті 36 цього Закону право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Відповідно до частини 2 статті 36 Закону реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводять відповідні інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації.

Виконувати будівельні роботи, підключати об'єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації, забороняється.

Таким чином, зазначеним Законом встановлено заборону щодо виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, реконструкція торгово-розважального комплексу по зазначеній вище адресі віднесена до III категорії складності.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації: на об'єктах III категорії складності несуть відповідальність у вигляді штрафу у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.

Отже, підставою для накладення стягнення у сфері містобудівної діяльності відповідно до зазначеної правової норми є встановлення факту виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Як вбачається із змісту протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 21.11.2013 року та акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 21.11.2013 року відповідачем вказано про те, що початок виконання будівельних робіт здійснено до реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Однак, декларація про початок виконання будівельних робіт (реконструкція торгово-розважального комплексу) зареєстрована відповідачем 15.11.2013 року (а.с.9-11), тобто висновок відповідача про передчасний початок будівельних робіт без реєстрації декларації є помилковим та таким, що не ґрунтується на будь-яких об'єктивних доказах.

Отже, оскільки на час здійснення перевірки будівельні роботи виконувались при наявності декларації про початок виконання будівельних робіт від 15.11.2013 року, у інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області були відсутні підстави для накладення стягнення, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Положеннями частини 8 статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.

Згідно з частиною 3 статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" форма декларації про початок виконання будівельних робіт, порядку її подання та реєстрації, форма повідомлення про зміну даних у зареєстрованій декларації визначаються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 (466-2011-п) "Про деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт" затверджено порядок виконання будівельних робіт (далі - Порядок № 466). Форма декларації про початок виконання будівельних робіт є Додатком 2 до вказаного Порядку.

Згідно листа Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 01.11.2011 року № 40-17-3856 (v3856816-11) "Щодо оформлення декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації" декларація - це документ, яким суб'єкт господарювання повідомляє держаного адміністратора або представника відповідного дозвільного органу про відповідність своєї матеріально - технічної бази вимогам законодавства. У такий спосіб суб'єкт господарювання набуває права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання документів дозвільного характеру.

Таким чином, декларація про початок виконання будівельних робіт за своєю правовою природою є документом встановленої форми та змісту, який після реєстрації відповідачем надає право на початок будівництва об'єктів, віднесених до I - III категорій складності. Функція інспекції державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення такої реєстрації, як вбачається з вищенаведених норм, полягає у перевірці повноти даних, зазначених у декларації та, як наслідок, прийняття рішення або проведення реєстрації декларації у встановлений для цього строк якщо заявник виконав усі вимоги належним чином, або ж про повернення, якщо така декларація оформлена з порушенням встановлених вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем заповнено декларацію про початок виконання будівельних робіт відповідно форми, яка затверджена Порядком № 466 (466-2011-п) , а відповідачем зазначена декларація зареєстрована в установленому законом порядку із зазначенням посадової особи, дати реєстрації, номера реєстрації та проставленням печатки установи.

Отже, судами попередніх інстанцій встановлено, що декларація про початок виконання будівельних робіт зареєстрована правомірно, згідно вимогам чинного законодавства на момент її реєстрації.

Відповідно до статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що позивачем при поданні декларації про початок виконання будівельних робіт не дотримано вимоги щодо повноти її заповнення та недотримання вимог форми декларації.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що оскаржувану постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності ухвалено з дотриманням положень чинного законодавства, є помилковими.

За правилами частини 1 статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року скасувати.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

з оригіналом згідно: помічник судді А.О. Кулеша