Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Єрьоміна А.В.; Кравцова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області про визнання дій протиправними та скасування припису, що переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року,

У лютому 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області (Інспекція) про визнання протиправним та скасування припису, а також протиправними дій щодо його винесення.

Зазначала, що оскаржуваним приписом її зобов'язано привести фасад багатоквартирного будинку у попередній стан (до будівництва позивачем консольного балкону).

Посилаючись на те, що Інспекція не повноважна зобов'язувати позивача знести балкон, просила визнати протиправними дії Інспекції щодо винесення припису від 6 квітня 2009 року № 1/47ф, а сам припис - визнати протиправним та скасувати.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку матеріалів справи та доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що за результатами проведеної Інспекцією перевірки квартири АДРЕСА_1 складено акт від 6 квітня 2009 року. У акті зафіксовано виконання позивачем будівельних робіт з влаштування консольного балкону без належного дозволу на виконання будівельних робіт.

Приписом Інспекції від 6 квітня 2009 року № 1/47ф позивача зобов'язано зупинити будівельні роботи та привести фасад будинку до попереднього стану.

Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що Інспекції надано право видавати приписи про усунення виявлених порушень законодавства. Оскільки факт вчинення порушення сторонами не заперечується, спірний припис є законним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, остаточних висновків судів не спростовують.

Зокрема, такі доводи зводяться до тверджень про неможливість застосування до спірних відносин Закону України "Про планування і забудову територій" (1699-14) , а також посилання на те, що Інспекція не повноважна здійснювати перевірку законності виконання робіт з ремонту житлових будинків.

Викладені твердження спростовуються наступним. Законом України від 20 травня 1999 року № 687-XIV "Про архітектурну діяльність" (687-14) (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного припису) встановлено, що об'єкти архітектури - це будинки і споруди житлово-цивільного, комунального, промислового та іншого призначення, їх комплекси, об'єкти благоустрою, садово-паркової та ландшафтної архітектури, монументального і монументально-декоративного мистецтва, території (частини територій) адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів.

Відповідно до третього абзацу статті 28 цього ж Закону власники та користувачі об'єктів архітектури зобов'язані отримувати в установленому законодавством порядку дозвіл на виконання робіт, пов'язаних із реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об'єкта архітектури.

Додатком Б до ДБН А.2.2-3-2004 "Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва" визначено, що реконструкція - це перебудова існуючих об'єктів виробничого та цивільного призначення, пов'язана з удосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня та якості вироблюваної продукції, поліпшенням умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміною основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри).

Колегія суддів зазначає, що влаштування консольного балкону є реконструкцією квартири. Тому доводи позивача щодо відсутності обов'язку отримувати відповідний дозвіл є необґрунтованими.

Статтею 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" передбачено, що для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю).

Відповідно до статті 15 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-ХІІ "Про основи містобудування" (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного припису) компетенція центрального спеціально уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури визначається положенням, яке затверджується відповідно до закону.

Компетенція спеціально уповноважених органів з питань містобудування та архітектури місцевих державних адміністрацій визначається місцевими державними адміністраціями на основі типових положень, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Компетенція спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури виконавчих органів міських рад міст обласного значення визначається відповідними виконавчими органами рад.

Окремі функції органів з питань містобудування та архітектури визначаються законодавством.

Підпунктом 5 пункту 5 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2006 року № 1434 (1434-2006-п) (чинного на момент виникнення спірних відносин), Держархбудінспекція має право давати у межах своїх повноважень замовникам, проектним і будівельним організаціям, підприємствам, що виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, обов'язкові для виконання приписи щодо усунення фактів порушення вимог законодавства, державних стандартів, будівельних норм і правил, технічних умов, затверджених проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів; вносити замовникам пропозиції щодо припинення фінансування об'єктів будівництва на період до усунення виявлених у результаті здійснення архітектурно-будівельного контролю недоліків.

Посилання позивача на те, що вона не є замовником будівництва, внаслідок його здійснення господарським способом, не приймаються до уваги та спростовуються матеріалами справи. З огляду на беззаперечність факту вчинення будівельних робіт без дозволу, не можуть вважатись обґрунтованими посилання позивача на те, що у приписі не вказано які саме будівельні норми вона порушила.

Тому висновок судів про відмову в задоволенні позову вбачається правильним.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.