Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Євромедіаправо" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євромедіаправо" до Луганської митниці Міндоходів про визнання незаконними та скасування карток відмови, -

10 грудня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Євромедіаправо" (ТОВ "Євромедіаправо") пред'явило позов до Луганської митниці Міндоходів про

визнання незаконними дії відповідача щодо незаконної заборони позивачеві здійснити міжнародне переміщення його майна (газетного паперу) в пішому порядку за межі митної території України в комерційних цілях;

визнання незаконною та скасування картки відмови № 702150502/2013/00017 від 01 грудня 2013 року;

визнання незаконними дії відповідача щодо незаконної заборони позивачеві здійснити міжнародне перевезення його майна (газетного паперу), шляхом зворотного ввезення (реімпорту) цього товару на митну територію України в комерційних цілях на автомобілі Volvo S-40, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1;

визнання незаконною та скасування картки відмови № 702150502/2013/00018 від 01 грудня 2013 року;

зобов'язання відповідача пропустити на митну територію України транспортний засіб Volvo S-40 НОМЕР_1 на підставі наданих на кордоні 01 грудня 2013 року комплекту документів;

зобов'язання відповідача внести у відповідний реєстр ЄАІС ДМСУ дані про транспортний засіб Volvo S-40 НОМЕР_1, як транспортний засіб комерційного використання в митному режимі тимчасового ввезення, на підставі наданих позивачем на кордоні 01 грудня 2013 року комплекту документів.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі ТОВ "Євромедіаправо", посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що 01 грудня 2013 року керівник ТОВ "Євромедіаправо" ОСОБА_4 у пішому порядку перетинав кордон України в пункті пропуску "Ізварине".

До митного оформлення ОСОБА_4 митному органу надано заяву від 01 грудня 2013 № 14 про намір оформити в митному режимі "тимчасове вивезення" товар - газетний папір в аркушах вагою 7 кг., вартістю 71,00 грн..

Разом із заявою подано такі документи:

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами UA10038681904;

- витяг зі статуту ТОВ "Євромедіаправо";

- заяву № 7/01/12 від 01 грудня 2013;

- попереднє повідомлення від 25 вересня 2013 року № 43;

- міжнародну товаротранспортну накладну (CMR) від 01 грудня 2013 року;

- виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 341261;

- наказ ТОВ "Євромедіаправо" № 28-UG від 25 вересня 2013 року;

- накладну від 02 серпня 2013 року № 17.

Митним постом "Ізварине" за результатами перевірки заяви та наданих до неї документів відмовлено у пропуску через митний кордон України товарів, про що складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 702150502/2013/00017 від 01 грудня 2013 року.

Підставою для відмови у пропуску через митний кордон України товару, газетного паперу, вагою 7 кг., вартістю 71,00 грн., було те, що директор ТОВ "Євромедіаправо", маючи намір здійснити митне оформлення вказаного товару в митному режимі "тимчасове вивезення", не підтвердив мети тимчасового вивезення та не надав зобов'язання про реімпорт товару.

Після складання картки відмови № 702150502/2013/00017 від 01 грудня 2013 року, представник позивача перемістив газетний папір через митний кордон України, як громадянин відповідно до статті 371 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі МК України (4495-17) ).

01 грудня 2013 року до зони митного контролю з боку Росії по червоному коридору прибув автомобіль Volvo S-40, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, який подав до митного контролю заяву від 01 грудня 2013 року № 16 на проведення оформлення товару - газетний папір в аркушах, вагою 7 кг., вартістю 71,00 грн. в режимі "зворотне ввезення".

Разом із заявою подано такі документи:

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами UA10038681904;

- витяг зі статуту ТОВ "Євромедіаправо";

- заяву № 7/01/12 від 01 грудня 2013 року;

- попереднє повідомлення від 25 вересня 2013 року № 43;

- міжнародну товаротранспортну накладну (CMR) від 01 грудня 2013 року;

- виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 341261;

- наказ ТОВ "Євромедіаправо" № 28-UG від 25 вересня 2013 року;

- накладну від 02 серпня 2013 року № 17;

- подорожній лист службового легкового автомобіля серії НОМЕР_2 (а.с.24);

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - автомобіль Volvo S-40, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1;

- контрольний талон серії НОМЕР_3.

Митним постом "Ізварине" за результатами перевірки заяви та доданих до неї документів відмовлено у пропуску через митний кордон України товарів, про що складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 702150502/2013/00018 від 01 грудня 2013 року.

Підставою для відмови у пропуску через митний кордон України товару, газетного паперу, вагою 7 кг., вартістю 71,00 грн., було те, що директор ТОВ "Євромедіаправо", маючи намір здійснити митне оформлення вказаного товару в митному режимі "реімпорт", не надав митному органу документів, які свідчили б про вивезення даного товару в митному режимі "тимчасове вивезення". Крім того у директора ТОВ "Євромедіаправо" були відсутні документи з відмітками митного органу Росії про знаходження товару на території Росії в митному режимі переробки або знаходилися на території Росії у інших митних режимах.

Після складання картки відмови № 702150502/2013/00018 від 01 грудня 2013 року представник позивача в'їхав на митну територію України на автомобілі Volvo S-40, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, в режимі транзит для особистого користування та перемістив газетний папір через митний кордон України, як громадянин відповідно до статті 371 МК України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивач маючи намір здійснити митне оформлення вказаного товару газетного паперу, вагою 7 кг., вартістю 71,00 грн. в митному режимі "тимчасове вивезення" в порушення 114 МК України (4495-17) не надав митному органу документів, що підтверджували б мету тимчасового вивезення та не надав зобов'язання про реімпорт товару митним постом "Ізварино" правомірно винесено картку відмови в пропуску товарів через митний кордон України № 702150502/2013/00017 від 01 грудня 2013 року.

Також суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки позивач газетний папір вагою 7 кг., вартістю 71,00 грн., із України вивіз, як громадянин відповідно до статті 371 МК України, а не в митному режимі "тимчасове вивезення", ввезення назад цього товару на митну територію України в митному режимі "реімпорт" неможливе, а тому митний пост "Ізварино" правомірно виніс картку відмови в пропуску товарів через митний кордон України № 702150502/2013/00018 від 01 грудня 2013 року.

З огляду на те, що позивачем жодних документів, які б підтверджували комерційне використання автомобіля Volvo S-40, р.н.НОМЕР_1 при перетині кордону України, митному органу пред'явлено не було, суд першої інстанції зазначив, що даний транспортний засіб правомірно не було визнано посадовими особами митного посту "Ізварине" в якості транспортного засобу комерційного призначення.

Транспортний засіб Volvo S-40, р.н. НОМЕР_1, належить ЗАТ "Білевро" (Литва) та переміщувався 01 грудня 2013 року через митний кордон України представником ТОВ "Євромедіаправо" в митному режимі транзит для особистого користування.

Оскільки транспортним засобом Volvo S-40, р.н.НОМЕР_1 01 грудня 2013 року не здійснено комерційного перевезення товарів, суд першої інстанції прийшов до висновку, що його обґрунтовано віднесено відповідачем до транспортного засобу особистого користування, який перебуває у тимчасовому користуванні ТОВ "Євромедіаправо".

Також суд першої інстанції зазначив, що решта позовних вимог є похідними від вимог позивача щодо визнання незаконними та скасування карток відмови № 702150502/2013/00017 та № 702150502/2013/00018 від 01 грудня 2013 року, а відтак у їх задоволенні слід також відмовити.

Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції погодився та залишив постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанції погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 113 МК України тимчасове вивезення - це митний режим, відповідно до якого українські товари або транспортні засоби комерційного призначення вивозяться за межі митної території України з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реімпорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Частиною 3 статті 114 МК України передбачено, що орган доходів і зборів, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митному режимі тимчасового вивезення, повинен пересвідчитися у можливості ідентифікації цих товарів, транспортних засобів при їх реімпорті.

Для поміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митний режим тимчасового вивезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового вивезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового вивезення; у випадках, передбачених законодавством, надати органу доходів і зборів зобов'язання про реімпорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово вивозяться, у строки, встановлені органом доходів і зборів; подати органу доходів і зборів дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове вивезення товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством.

Як вбачається із матеріалів справи підставою для відмови у пропуску через митний кордон України газетного паперу вагою 7 кг., вартістю 71,00 грн. та складання картки відмови № 702150502/2013/00017 було те, що директор ТОВ "Євромедіаправо", маючи намір здійснити митне оформлення вказаного товару в митному режимі "тимчасове вивезення", не надав посадовим особам митного посту "Ізварино" документів, які підтверджували б мету тимчасового вивезення товару, а також не надав зобов'язання про реімпорт товару.

Враховуючи зазначене колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає вірним висновок судів першої та апеляційної інстанції про правомірність дій відповідача щодо заборони пропуску позивача та законність складання картки відмови № 702150502/2013/00017.

Відповідно до частини 1 статті 77 МК України реімпорт - це митний режим, відповідно до якого товари, що були вивезені або оформлені для вивезення за межі митної території України, випускаються у вільний обіг на митній території України зі звільненням від сплати митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

У митний режим реімпорту можуть бути поміщені товари, які:

1) були вивезені за межі митної території України у митному режимі тимчасового вивезення та ввозяться на цю територію до завершення строку дії цього митного режиму у тому самому стані, в якому вони були вивезені, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання, а також змін, що допускаються у разі використання таких товарів у митному режимі тимчасового вивезення;

2) були вивезені за межі митної території України у митному режимі переробки за межами митної території та ввозяться на цю територію до завершення строку дії цього митного режиму у тому самому стані, в якому вони були вивезені, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання;

3) були поміщені у митний режим експорту (остаточного вивезення) і повертаються особі, яка їх експортувала, у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов зовнішньоекономічного договору, згідно з яким ці товари поміщувалися у митний режим експорту, або з інших обставин, що перешкоджають виконанню цього договору, якщо ці товари:

а) повертаються на митну територію України у строк, що не перевищує шести місяців з дати вивезення їх за межі цієї території у митному режимі експорту;

б) перебувають у такому самому стані, в якому вони оформлені у митний режим експорту, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якого були виявлені недоліки, що спричинили реімпорт товарів.

Оскільки позивач маючи намір здійснити митне оформлення вказаного товару в митному режимі "реімпорт", не надав посадовим особам митного посту "Ізварино" документів, що свідчили б про вивезення даного товару в митному режимі "тимчасове вивезення" або іншому митному режимі відповідно до статті 77 МК України, а також не надав документів з відмітками митного органу Росії про знаходження товару на території Росії в митному режимі переробки або знаходилися на території Росії у інших митних режимах, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає вірною правову позицію судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність дій відповідача щодо заборони пропуску позивача та законність складання картки відмови № 702150502/2013/00018.

Відповідно до частини 1 статті 103 МК України, тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна: подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення; у випадках, передбачених законодавством, надати органу доходів і зборів зобов'язання про реекспорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово ввозяться, у строки, встановлені органом доходів і зборів; подати органу доходів і зборів дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством; сплатити митні платежі відповідно до статті 106 цього Кодексу або забезпечити виконання зобов'язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 105 МК України у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках В.1-В.9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення (995_472) (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.

Згідно частини 1 статті 189 МК України транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для переміщення товарів та/або пасажирів через митний кордон України, можуть тимчасово ввозитися на митну територію України без справляння митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Частиною 3 статті 189 МК України передбачено, що тимчасове ввезення транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України допускається за умови, що такі транспортні засоби не використовуватимуться для внутрішніх перевезень на митній території України.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно пункту "b" статті 1 Додатка С до Конвенції про тимчасове ввезення (995_472) (далі - Конвенція), до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення" (1661-15) , комерційне використання означає платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.

Пунктом "f" статті 1 Конвенції термін "особа" означає як фізичну, так і юридичну особу, якщо інше не передбачене контекстом.

Умови здійснення міжнародних перевезень вантажів та пасажирів (багажу) регламентовано Конвенцію про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (995_234) (м. Женева, 1956 рік) та Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів та багажу (995_845) (м. Женева 1973 рік), до яких Україна приєдналась 01 серпня 2006 року та 05 грудня 2004 року відповідно.

Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (995_234) (м. Женева, 1956 рік) застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду з використанням автомобілів, коли вказані в договорі місце прийняття до перевезення вантажу і місце, передбачене для здачі вантажу, знаходяться на території двох різних країн, з яких принаймні одна являється учасником Конвенції. Статтями 4 та 5 цієї Конвенції, передбачено, що договір перевезення встановлюється накладною, другий примірник якої супроводжує вантаж.

Крім того, питання міжнародних перевезень пасажирів і вантажів врегульовано розділом IV Закону України "Про автомобільний транспорт" (2344-14) .

Відповідно до статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт":

організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень;

до міжнародних перевезень пасажирів та небезпечних вантажів допускаються резиденти України, які мають досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не менше ніж три роки;

при виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; ліцензійну картку в разі здійснення перевезення небезпечних вантажів; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж;

у транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи.

Відповідно статті 9 до Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" (1955-15) перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Таким документом при автомобільних перевезеннях може бути міжнародна автомобільна накладна (СМR).

Пунктом 1 частини 1 статті 335 МК України визначено перелік документів та відомостей, які перевізник (декларант, уповноважена ним особа) надають митному органу при перевезені товарів автомобільним транспортом: документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність); транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні); визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності); комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів; відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки; найменування товарів; вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів.

Особа, яка возить транспортний засіб комерційного призначення на митну територію України, повинна мати:

- документи, що підтверджують здійснення цією особою діяльності на користь юридичної особи - власника (користувача) транспортного засобу;

- належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення транспортного засобу;

- документи на транспортний засіб, що підтверджують його реєстрацію в іншій державі на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами України;

- документи на транспортний засіб, що підтверджують мету його тимчасового ввезення;

- документи, що підтверджують комерційне використання транспортного засобу.

Оскільки позивачем не було надано митному органу документів, які б підтверджували комерційне використання автомобіля при перетині кордону України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність дій відповідача щодо невизнання в якості транспортного засобу комерційного призначення автомобіля Volvo S-40, р.н.НОМЕР_1.

Згідно з пункту "а" статті 5 Додатка С до Конвенції для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, що надаються цим Додатком, транспортні засоби комерційного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які здійснюють свою діяльність з такої території.

Пунктом "а" статті 7 Додатка С до Конвенції визначено, що незважаючи на положення статті 5 цього Додатка, транспортні засоби комерційного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення і які здійснюють свою діяльність на користь останнього, навіть якщо вони зареєстровані або постійно проживають на території тимчасового ввезення.

Вищевказані норми статті МК України (4495-17) та Конвенції стосовно надання пільг в оподаткуванні митними платежами при тимчасовому ввезенні транспортних засобів можуть застосовуватись виключно для транспортних засобів комерційного призначення (використання).

Як вбачається із матеріалів справи транспортний засіб Volvo S-40, р.н. НОМЕР_1, належить ЗАТ "Білевро" (Литва) та переміщувався 01 грудня 2013 року через митний кордон України представником ТОВ "Євромедіаправо" в митному режимі транзит для особистого користування.

Оскільки транспортним засобом Volvo S-40, р.н.НОМЕР_1 01 грудня 2013 року не здійснено комерційного перевезення товарів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до вірного висновку про правомірність дій відповідача щодо віднесення даного транспортного засобу до транспортних засобів особистого користування, який перебуває у тимчасовому користуванні ТОВ "Євромедіаправо".

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає вірним висновок судів першої та апеляційної інстанції про те, що решта позовних вимог, є похідними від вимог позивача щодо визнання незаконними та скасування карток відмови № 702150502/2013/00017 та № 702150502/2013/00018 від 01 грудня 2013 року, а тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права та прийшли до вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Євромедіаправо" залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.