Суддя Вищого адміністративного суду України Голубєва Г.К., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

16 вересня 2014 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції із позовною заявою до Президента України у якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність Президента України, яка виявилась у ненаданні відповіді на звернення від 25 липня 2014 року;

- зобов'язати Президента України надати відповідь на звернення від 25 липня 2014 року;

- зобов'язати Президента України скасувати Указ від 6 квітня 2010 року № 545/2010 (545/2010) у частині призначення членами Ради Національного банку ОСОБА_2, та ОСОБА_3;

- зобов'язати Президента України прийняти Указ стосовно призначення членів Ради Національного банку України.

Пунктом четвертим частини першої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зазначає зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно з частиною четвертою статті 105, статтею 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.

Повноваження Президента України визначаються виключно Конституцією України (254к/96-ВР) , зокрема, статтею 106.

Законодавчі акти не можуть покладати додаткових прав чи обов'язків на Президента України, крім тих, що прямо передбачені нормами Конституції України (254к/96-ВР) , про що неодноразово наголошувалось у рішеннях Конституційного суду України (від 10 квітня 2003 року № 7-рп/2003, від 7 квітня 2004 року № 9-рп/2004, від 16 травня 2007 року № 1-рп/2007, від 2 жовтня 2008 року № 19-рп/2008, від 08 жовтня 20008 року № 21-рп/2008).

Статтею 106 Конституції України встановлені повноваження Президента України. При цьому Конституцією України (254к/96-ВР) не передбачено повноважень Президента України щодо надання роз'яснень положень Законів України, як і не передбачено обов'язку Глави держави особисто надавати відповіді на звернення громадян, що адресовані йому.

Позивачем у позовній не зазначено, в чому полягає порушення особистого права позивача, його свобод та законних інтересів з боку Президента України та яким чином наведена бездіяльність впливає на права та обов'язки позивача, як безпосереднього суб'єкта правовідносин

Отже, ОСОБА_1 слід зазначити з посиланням на норми Конституції України (254к/96-ВР) , що дії, які він просить зобов'язати Президента України вчинити та бездіяльність Президента України, яку просить визнати протиправною, відносяться до компетенції саме Президента України, та яким чином наведена бездіяльність впливає на права та обов'язки позивача, як безпосереднього суб'єкта правовідносин.

У частині другій статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Всупереч зазначеного положення позивач до позовної заяви не надав та не зазначив усіх доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються його позовні вимоги.

Так, з матеріалів позовної заяви не вбачається що скарга від 25 липня 2014 року була надіслана Президенту України та докази, що останній її отримав.

Крім того, із заявлених позовних вимог, вбачається, що ОСОБА_1 не погоджується з Указом Президента України від 6 квітня 2010 року № 545/2010 (545/2010) у частині призначення Ради Національного банку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та просить зобов'язати Президента України скасувати цей Указ.

З даним адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України 16 вересня 2014 року.

За приписами частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Так, частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, з урахуванням наведеного ОСОБА_1 слід обґрунтувати обставини та надати докази щодо дотримання процесуальних строків звернення до суду з адміністративним позовом в цій частині.

Крім того, в порушення вимог пункту 4 частини першої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем у позовній заяві не зазначені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги в частині зобов'язання Президента України скасувати Указ Президента України від 6 квітня 2010 року № 545/2010 (545/2010) та не надано доказів . якими обґрунтовуються ці позовні вимоги.

Частиною 3 статті 106 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається, зокрема, документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Згідно з частиною 2 статті 87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Законом України "Про судовий збір" (3674-17) визначені правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру становить 0,06 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 73,08 гривень.

До даного адміністративного позову позивачем не додано будь-яких доказів про сплату судового збору чи про звільнення від сплати.

За правилами частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, вказану позовну заяву слід залишити без руху з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 105, 106, 108, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Залишити без руху адміністративний позов ОСОБА_1 до Президента України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Надати позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - п'ять днів з моменту її отримання.

Попередити позивача що в разі не усунення недоліків позовна заява буде йому повернута.

Ухвала є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.