Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.

розглянула у порядку письмового розгляду касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.09.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області до Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області про скасування припису № 05-009/0045-0043 від 20.06.2013 року,

Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області року звернулось з адміністративним позовом до Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області про скасування припису № 05-009/0045-0043 від 20.06.2013 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.09.2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.09.2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 19 по 20 червня 2013 року відповідачем здійснена перевірка додержання позивачем вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за наслідками якої складений акт № 05-19-009/0045. Згідно акта перевірки встановлено невиконання вимог ст. 19 Закону України № 875 в частині працевлаштування необхідної кількості інвалідів, оскільки замість 3-х осіб фактично працевлаштовано 2 особи-інваліда.

За результатами перевірки відповідачем прийнятий припис від 20.06.2013 року № 05-19-009/0045-0045, відповідно до якого позивача зобов'язано забезпечити виконання нормативу працевлаштування інвалідів відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та інформувати про виконання припису до 20 грудня 2013 року.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до п.2 "Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 (70-2007-п) , звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік форма № 10-ПІ, складеного позивачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 73 працівника, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" зазначена позивачем 3 особи, середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність - 2 осіб.

Відповідачем у липні-листопаді 2012 року надавалися звіти до міського центру зайнятості за формою № 3-ПН, відповідно до Інструкції про заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженою наказом Міністерства праці і соціальної політики України 19.12.2005 г. № 420 (z1534-05) . В поданих позивачем звітах (рядок 15) не міститься інформація про створення робочих місць для інвалідів.

Позивачем у 2012 році на виконання вимог Закону України "Про державну службу" (3723-12) оголошувались конкурси на заміщення вакантних посад. В зазначених оголошеннях відсутня інформація щодо наявності вакансій для інвалідів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем не надано доказів створення робочих місць в розумінні Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) саме для працевлаштування інвалідів і доказів вжиття всіх необхідних заходів для забезпечення їх працевлаштування шляхом інформування про наявність таких робочих місць.

Отже, відповідач при винесенні оскаржуваного припису № 05-009/0045-0043 від 20.06.2013 року діяв правомірно.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими.

Касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області залишити без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.09.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.