Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Малиніна В.В. (доповідач), Ситникова О.Ф., Швець В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області на постанову Козельщинського районного суду Полтавської області від 21 листопада 2012 року, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року та ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ОСОБА_4 ( далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд ухвалити рішення, яким визнати неправомірним рішення колегіального органу Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області (далі - відповідач) від 17 лютого 2012 року та 6 липня 2012 року про відмову йому у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, скасувати їх та зобов'язати здійснити перерахунок з 1 січня 2012 року по 1 квітня 2012 року та з 1 квітня 2012 року по 1 липня 2012 року до подальшої зміни суддівської винагороди працюючого на посаді судді з урахуванням 22 років 9 місяців 15 днів стажу роботи на посаді судді у розмірі 84 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із довідок Полтавського ТУ ДСА України № 128 від 19 січня 2012 року та від 23 травня 2012 року № 993 та стягнути з відповідача на його користь 40701,78 грн.

Постановою Козельщинського районного суду Полтавської області від 21 листопада 2012 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення комісії з призначення (перерахунку) пенсії Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області від 17 лютого 2012 року, 6 липня 2012 року, 7 серпня 2012 року і 12 вересня 2012 року про відмову в перерахунку ОСОБА_4 щомісячного довічного грошового утримання визнано протиправними та скасовано їх. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області здійснити перерахунок ОСОБА_4 його щомісячного довічного грошового утримання з 1 січня 2012 року до 1 жовтня 2012 року до подальшої зміни суддівської винагороди працюючого на такій же посаді судді з врахуванням стажу його роботи, що дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання 22 (двадцять два) роки 9 (дев'ять) місяців 15 (п'ятнадцять) днів в розмірі 84 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та з врахуванням довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, наданих Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області за вих. № 128 від 19 cічня 2012 року, № 993 від 23 травня 2012 року і № 1421 від 10 липня 2012 року з урахуванням проведених виплат.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області задовольнити частково. Постанову Козельщинського районного суду Полтавської області від 21 листопада 2012 року скасовано в частині, якою Рішення комісії з призначення (перерахунку) пенсії Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області від 17 лютого 2012 року, 6 липня 2012 року, 7 серпня 2012 року та 12 вересня 2012 року про відмову в перерахунку ОСОБА_4 щомісячного довічного грошового утримання визнано протиправними та скасовано. В цій частині прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області щодо відмови ОСОБА_4 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді, станом на 1 січня 2012 року. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області здійснити перерахунок ОСОБА_4 його щомісячного довічного грошового утримання з 1 січня 2012 року до 1 жовтня 2012 року до подальшої зміни суддівської винагороди працюючого на такій же посаді судді з врахуванням стажу його роботи, що дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання 22 (двадцять два) роки 09 (дев'ять) місяців 15 (п'ятнадцять) днів в розмірі 80 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та з врахуванням довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, наданих Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області за вих. № 128 від 19 січня 2012 року, № 993 від 23 травня 2012 року та № 1421 від 10 липня 2012 року з урахуванням проведених виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вказуючи, на допущені апеляційним судом, на думку позивача, порушення норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить його рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Також позивач надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача просить залишити її вимоги без задоволення.

У свою чергу, відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області, також звернувся із касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 223 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивач не втратив з прийняттям нового закону, оскільки вийшов у відставку відповідно до раніше діючого Закону і, згідно конституційних положень, його права не повинні звужуватися з прийняттям нового закону. Враховуючи, що щомісячне довічне грошове утримання позивачу було призначено до набуття чинності Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (3668-17) , яким внесено зміни в тому числі і до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , діє закон, який був чинним на час виходу позивача у відставку, а тому відповідач має виплачувати 84 %, а не 80 % із заробітної плати ( суддівської винагороди) на теперішній час.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо розміру щомісячного довічного грошового утримання суді у відставці, а саме - в розмірі 84 % грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, оскільки частиною третьою статті 138 Закону № 2453-VІ ( в редакції Закону станом на 01.01.2012 року) передбачено, що довічне грошове утримання судді у відставці виплачується в розмірі 80 відсотків із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. При цьому, суд першої інстанції помилково застосував ст. 43 Закону України "Про статус суддів" щодо виплати довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків грошового утримання працюючого судді, оскільки дана норма втратила чинність згідно з Законом від 07.07.2010 року № 2453-VІ (2453-17) .

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції і вважає необхідним зауважити на наступне.

Як досліджено судами попередніх інстанцій, що постановою Верховної Ради України від 23 грудня 2010 року № 2864 (2864-17) позивача було звільнено у відставку з посади судді Кобеляцького районного суду Полтавської області. Стаж роботи, що дав йому право на відставку склав 22 років 9 місяців 15 днів.

17 лютого 2012 року позивач отримав в Управлінні Пенсійного фонду України у Кобеляцькому районі рішення колегіального органу з призначення пенсії, яким йому було відмовлено в призначенні щомісячного довічного грошового утримання.

За захистом своїх порушених прав він звернувся до Кобеляцького районного суду до управління Пенсійного фонду України про визнання рішень неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії і стягнути недонараховані суми щомісячного довічного утримання. Після зміни підсудності постановою Козельщинського районного суду від 18 квітня 2011 року його позов задоволено, рішення Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі про відмову в призначенні щомісячного довічного грошового утримання визнано протиправним та скасовано; зобов'язано управління призначити позивачу щомісячне довічне грошове утримання з врахуванням стажу його роботи, що дає право на його відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання -22 років 9 місяців 15 днів в розмірі 84 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Постанова була допущена до негайного виконання в частині стягнення всієї суми заборгованості довічного щомісячного грошового утримання з 2 лютого 2011 року. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року зазначену постанову залишено без змін.

Протоколом від 26 квітня 2011 року відповідачем позивачу було призначене довічне щомісячне грошове утримання у розмірі 4138,05 (чотири тисячі сто тридцять вісім) гривень 5 копійок.

З 1 січня 2012 року змінилась суддівська винагорода, про що свідчить довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці надана Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області за вих. № 128 від 19 січня 2012 року, та з 1 січня 2012 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання суддям у відставці, складає: 12876 гривен, в тому числі: оклад -8584 (вісім тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок, щомісячна доплата за вислугу років 50% -4292 грн.

На підставі цієї довідки позивач 10 лютого 2012 року звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Рішенням колегіального органу з призначення пенсії Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі від 17 лютого 2012 року було відмовлено в перерахунку у зв'язку з тим, що Порядком подання документів для призначення та виплати щомісячного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженим постановою правління ПФУ від 25 січня 2008 року № 3-1 (z0200-08) , зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 200/1489 (z0200-08) на органи Пенсійного фонду покладено лише функції призначення та виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, а проведення перерахунків через зміну грошового забезпечення не передбачено.

З 1 квітня 2012 року ще раз змінився розмір суддівської винагороди, про що свідчить довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці надана позивачу Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області за вих. № 993 від 23 травня 2012 року, та з 1 квітня 2012 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 13128 грн, в тому числі: оклад - 8752 (вісім тисяч сімсот п'ятдесят дві) гривні 00 копійок, щомісячна доплата за вислугу років 50% - 4376 грн.

На підставі цієї довідки позивач у червні 2012 року знову звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці з заявою про проведення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Рішенням колегіального органу з призначення пенсії районного управління від 6 липня 2012 року йому було відмовлено в перерахунку за тих же підстав.

7 серпня 2012 року рішенням комісії із призначення пенсій змінено підставу відмови у проведенні перерахунку на відсутність права на перерахунок.

На звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок у вересні 2012 року було отримано відмову і довідка про підвищення суддівської винагороди до 13224 грн. не прийнята до уваги.

Згідно частин 2 та 3 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Стаття 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якою визначені розміри посадового окладу та доплати за вислугу років відповідного судді набрала чинності з 1 січня 2012 року.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України

Згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або при внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків відповідно до пункту 31 ч. 1 ст. 85 Конституції України, пункту 19 ч. 1 ст. 92 Конституції України (правовий режим воєнного і надзвичайного стану), (Стаття 64 Конституції України).

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції (254к/96-ВР) та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 (v018p710-11) , вказав, що щомісячне довічне грошове утримання судді є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці цю виплату сплачує Пенсійний фонд України за рахунок коштів Державного бюджету України, діючому судді виплачується виключно з Державного бюджету України".

У цьому ж рішенні Конституційний суд України вказує про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 3 червня 2013 року (v003p710-13) у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) окремих положень статті другої, абзацу другого пункту 2 розділу другого "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (3668-17) , статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" права щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) було встановлено, що частина третя статті 138 Закону України № 2453 до внесених Законом № 3668 (3668-17) змін передбачала: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання". Таким чином, визначений Законом № 2453 (2453-17) порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання змінено Законом № 3668 (3668-17) , внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон № 3668 (3668-17) звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів. Отже, частина третя статті 138 Закону України № 2453 не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, а тому суперечить статті 126 Основного Закону України. Цим же рішенням Конституційного Суду України встановлено порядок його виконання, а саме: підлягають застосуванню частини перша, друга статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668 (3668-17) як такі, що не суперечать Конституції України (254к/96-ВР) ; частина третя статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону України № 3668 (3668-17) , яка суперечить Конституції України (254к/96-ВР) не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону України № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668 (3668-17) а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Перше, друге, трете речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668 (3668-17) , що суперечать Конституції України (254к/96-ВР) , не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Проте підлягають застосуванню перше речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668 (3668-17) , а саме: "Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку"‚ та четверте речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453 зі змінами, внесеними Законом № 3668 (3668-17) , а саме: "Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Дія статті 2 Закону № 3668 не поширюється на Закон № 2453 (2453-17) . Дія абзацу другого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668 (3668-17) не поширюється на правовідносини щодо виплати суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання).

Виходячи з вищенаведених положень закону, колегія суддів приходить до висновку, що обчислення щомісячного довічного утримання суддів у відставці повинно здійснюватися у відсотковому відношення до розміру грошового утримання працюючих суддів, а тому, у разі зміни розміру грошового утримання суддів, що працюють на відповідній посаді, органи Пенсійного фонду здійснюють відповідний перерахунок раніше призначеного грошового утримання судді у відставці.

Суддівська винагорода, з якої підлягає обчислення пенсії, визначена на законодавчому рівні та встановлена Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Право на виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді врегульовано пунктом 8 Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року (v003p710-13) у справі № 1-2/2013, і виникає з 3 червня 2013 року.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях від 24 червня 1999 року № 6-рп/99 (v006p710-99) , від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (v005p710-02) (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (v019p710-04) (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (v008p710-05) (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (v004p710-07) (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року (v010p710-08) .

Рішення Конституційного суду України, що стосуються правових понять інституту судді у відставці, закріплюють поняття щомісячного довічного грошового утримання, принципів незалежності суддів, також конституційним судом вказано про неможливість відміни та звуження змісту та об'єму статусу суддів; про неможливість звуження досягнутого рівня незалежності суддів; про неможливість диспропорції у матеріальному забезпеченні судів та суддів різних рівнів; про неможливість суттєвої диспропорції у грошовому забезпеченні працюючих суддів та суддів у відставці; про неможливість відміни принципу, як перегляд щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни заробітної плати працюючим суддям, виходячи з її нового розміру.

Колегія суддів вважає, що суддя у відставці має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку з чим, відповідач, виплачуючи таке утримання в меншому розмірі, діє всупереч вимогам чинного законодавства, тобто протиправно, обчислення щомісячного довічного утримання суддів у відставці повинно здійснюватися у відсотковому відношенні до розміру грошового утримання працюючих суддів, тому, у разі зміни розміру грошового утримання суддів, що працюють на відповідній посаді, органи Пенсійного фонду здійснюють відповідний перерахунок раніше призначеного грошового утримання судді у відставці.

Необхідно зазначити, що скасовуючи рішення суду першої інстанції, та, частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції фактично не прийнято до уваги докази, на підставі яких повинен був встановити наявність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги, зокрема право позивача на перерахунок щомісячного грошового утримання з 1 січня 2012 року.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області - залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року скасувати та залишити в силі постанову Козельщинського районного суду Полтавської області від 21 листопада 2012 року

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.