Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Кравцова О.В.; Єрьоміна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Галицькому районі Івано-Франківської області до Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та скасування вимог, що переглядається за касаційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Галицькому районі Івано-Франківської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2014 року,

У січні 2012 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (Відділення) звернулося до суду з позовом до Котрольно-ревізійного відділу (КРВ) в Галицькому районі (відповідача замінено на його правонаступника у спірних відносинах - Державну фінансову інспекцію в Івано-Франківській області) про скасування вимог та визнання дій протиправними..

Зазначали, що проведеною ревізією виявлені порушення Відділеням правил фінансової дисципліни, у зв'язку з чим КРВ та Інспекцією направлені вимоги про їх усунення.

Посилаючись на те, що висновки акту ревізії не відповідають дійсним обставинам, а порушень допущено не було, просили, з урахуванням уточнення позовних вимог, скасувати вимогу КРВ від 11 січня 2012 року № 330-14/2, пункти 1-4 вимоги Інспекції від 14 лютого 2012 року № 09-04-14-14-1253 та визнати протиправними дії службових осіб КРВ щодо внесення до акту ревізії неправдивих відомостей.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2012 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії службових осіб КРВ в частині встановлення в акті ревізії порушень закону при укладанні договору оренди приміщення, які призвели до матеріальної шкоди (збитків) за друге півріччя 2010 року в розмірі 21 258,20 грн та за дев'ять місяців 2011 року на суму 32 025 грн. Визнано протиправною та скасовано вимогу КРВ від 11 січня 2012 року № 330-14/2 та пункти 1 та 2 вимоги Інспекції від 14 лютого 2012 року № 09-04-14-14/1253 в частині зобов'язання Відділення усунути порушення закону шляхом відображення по даних бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості в сумі 36 030 грн та обов'язку провести претензійно-позовну роботу з щодо відшкодування вказаних коштів, стягнути з винних осіб суму матеріальної шкоди. В задоволенні решти вимог - відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, а у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Відділення, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку оскаржуваного рішення суду та матеріалів справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що за результатами проведеної КРВ ревізії Відділення складено акт від 15 грудня 2011 року № 330-21/15.

В акті зафіксовано, що Відділенням в порушення пункту 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (1197-18) проведено закупівлю послуги в 2011 році, а саме оренди приміщення річною вартістю 116 760 грн без проведення тендерних процедур. Внаслідок оренди приміщення за завищеними цінами Відділенню завдано матеріальної шкоди (збитків) за II півріччя 2010 року в розмірі 21 258,20 грн та за 9 місяців 2011 року на суму 32 025 грн.

11 січня 2012 року КРВ направило позивачу вимогу про усунення порушень, встановлених ревізією № 330-14/2.

Пунктом 3 Вимоги позивача зобов'язано забезпечити повернення незаконно отриманих коштів до Державного бюджету.

14 лютого 2012 року Інспекцією направлено позивачу нову вимогу № 09-04-14-14/1253, якою зобов'язано відобразити в даних бухгалтерського обліку дебіторську заборгованість в сумі 36 030 грн та провести претензійно-позовну роботу щодо їх відшкодування, а в іншому випадку - стягнути суму збитків з винних осіб.

Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що порушення, зафіксовані в акті, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Скасувавши це рішення та відмовивши у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що виявлені під час ревізії порушення мали місце, тому вимога про їх усунення є законною.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги остаточних висновків апеляційного суду не спростовують.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 № 499/2011 (499/2011) (Положення) Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, КРВ та Інспекція пред'явили вимоги про усунення порушень, виявлених під час ревізії.

При цьому оскаржувані вимоги вказують на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряється судом, який розглядає цей позов, а не шляхом заяви підконтрольною установою позову про скасування вимоги.

З аналогічних міркувань не може бути предметом адміністративного позову зміст акту перевірки, оскільки він не породжує для позивача прав чи обов'язків.

За таких обставин правильними вбачаються остаточні висновки апеляційного суду про відмову в задоволенні позову.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Галицькому районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.