Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Кравцова О.В.; Єрьоміна А.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчукм'ясо" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області про скасування постанови, що переглядається за касаційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2014 року,

У лютому 2013 року ПАТ "Кременчукм'ясо" звернулося до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області (Інспекція) про визнання нечинною та скасування постанови.

Зазначали, що оскаржуваним рішенням до позивача застосовано штраф, передбачений третім абзацом пункту 4 частини другої статті 2 Закону України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" ( Закон № 208/94-ВР (208/94-ВР) ), за виконання будівельних робіт на об'єкті III категорії складності без реєстрації декларації про початок їх виконання.

Посилаючись на те, що факт вчинення порушення саме позивачем не підтверджується належними доказами, а перевірка здійснена з численними процедурними порушеннями, просили визнати нечинною та скасувати постанову Інспекції від 15 січня 2013 року № 3.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, а позов задоволено.

У касаційній скарзі Інспекція, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що 3 грудня 2012 року за результатами проведеної Інспекцією перевірки складено акт, яким зафіксовано факт експлуатації позивачем цеху по переробці м'ясних продуктів після реконструкції без прийняття в експлуатацію.

3 січня 2013 року Інспекцією складено протокол про правопорушення в сфері містобудування, у якому встановлено, що позивачем виконані будівельні роботи без реєстрації декларації про їх початок.

Висновок про вчинення цих порушень здійснено за результатами зовнішнього візуального огляду приміщення та фотографування його фасаду. При проведенні перевірки посадові особи ПАТ "Кременчукм'ясо" не залучались.

Також встановлено та не заперечується сторонами, що будівельні роботи, про які йдеться у справі, здійснені у 2010 році.

15 січня 2013 року Інспекцією винесено постанову № 3, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 103 230 грн за виконання будівельних робіт на об'єкті III категорії складності без реєстрації декларації про їх початок.

Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не спростував факту вчинення будівельних робіт без дозволу, а формальні порушення процедури проведення перевірки не впливають на законність застосування санкцій.

Скасувавши це рішення та задовольнивши позов, апеляційний суд послався на принцип індивідуалізації юридичної відповідальності та недоведеність вчинення порушення саме позивачем.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з остаточними висновками апеляційного суду.

Зі змісту акту перевірки та постанови про накладення штрафу вбачається відмінність у виявленому порушенні та застосованій санкції. Зокрема, а акті йдеться про експлуатацію об'єкта будівництва без введення його в експлуатацію, а у протоколі про правопорушення та оскаржуваній постанові - про вчинення будівельних робіт без реєстрації декларації про їх початок.

Здійснюючи оцінку правильності висновків апеляційного суду, колегія суддів звертає увагу на вимоги статті 71 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України, за правилами частини другої якої в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово стверджував про те, що роботи, за проведення яких застосовано штраф, є поточним ремонтом, а не реконструкцією (як встановлено Інспекцією), крім того зазначав про безпідставність віднесення об'єкта будівництва до ІІІ категорії складності.

При цьому, у запереченнях на позов Інспекція не спростувала наведених доводів, обмежившись переліченням обставин справи та положень нормативних актів, які встановлюють відповідальність за порушення у сфері містобудування. Аналогічною за змістом є і касаційна скарга.

Перелік будівельних робіт на об'єктах виробничого призначення, на виконання яких не вимагається дозвіл, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2009 року № 1104 (1104-2009-п) . За правилами пункту 1 цього Переліку такими роботами є технічне переоснащення одиниць та вузлів технологічного устатковання, систем управління та автоматизації, які морально застаріли та у яких вичерпано технічний ресурс, що розташовані в існуючих цехах, приміщеннях, без перепрофілювання, капітального ремонту, реконструкції об'єктів та підприємств у цілому.

Державний комітет України з будівництва та архітектури у своєму листі від 30 квітня 2003 року № 7/7-401 (v-401509-03) зазначив, що капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних, робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель в зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращання планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності).

Поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі). Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об'єкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт (реконструкцію).

Примірний перелік робіт з поточного ремонту будівель і споруд міститься у Положенні про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затверженому наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України і Держнаглядохоронпраці України від 27 листопада 1997 року № 32/288 (Положення № 32/288), який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 6 липня 1998 року за № 424/2864 (z0424-98) .

Колегія суддів звертає увагу, що повний перелік виконаних позивачем робіт міститься у акті прийому-передачі робіт, який підписаний ПАТ "Кременчукм`ясо" та ЗАТ "Моноліт" (орендодавець приміщення цеху).

Системний аналіз Положення № 32/288 (z0424-98) , роз'яснень, наданих Державним комітетом України з будівництва та архітектури, а також змісту згаданого акту прийому-передачі будівельних робіт (заміна вікон, влаштування підвісної стелі, штукатурка стін, монтаж освітлення, зміна лінолеуму на підлозі, розбирання трубопроводів опалення), не дає підстав однозначно стверджувати, що виконані позивачем роботи можна класифікувати як реконструкцію.

Відповідно пункту 1 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 (466-2011-п) будівельні роботи - це роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.

Оскільки Інспекцією не доведено, що виконані роботи є капітальним ремонтом (реконструкцією) та за відсутності будь-яких доказів щодо віднесення приміщення цеху до об'єктів ІІІ категорії складності, застосування у спірному випадку штрафу, передбаченого за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт на об'єктах III категорії складності - є передчасним.

З викладеного вбачається правильність остаточного висновку апеляційного суду про задоволення позову. Доводи, викладені в касаційній скарзі, повторюють зміст заперечень на позов та вказаного висновку не спростовують.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.