Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Горбатюка С.А. Суддів Мороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Приватного товариства (далі - ПП) "СВ-Імпекс Ко" до Київської обласної митниці про визнання протиправним рішення про визначення митної вартості товарів за касаційною скаргою ПП "СВ-Імпекс Ко" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2012 року

У березні 2012 року ПП "СВ-Імпекс Ко" у Київському окружному адміністративному суді пред'явило позов до Київської обласної митниці про визнання протиправним рішення про визначення митної вартості товарів.

Просило визнати протиправним рішення відповідача про визначення митної вартості товарів від 30 травня 2011 року № 125000006/2011/111942/1.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2012 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2012 року апеляційну скаргу Київської обласної митниці задоволено.

Скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції ПП "СВ-Імпекс Ко" подало касаційну скаргу, в якій вказало на те, що оскаржуване рішення суду у справі прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ПП "СВ-Імпекс Ко", виходив з того, що рішення відповідачем про визначення митної вартості товарів від 30 травня 2011 року № 125000006/2011/111942/1 винесено правомірно, оскільки подані позивачем для митного оформлення документи не підтверджували заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів.

Така правова позиція суду апеляційної інстанції є правильною, оскільки вона ґрунтується на повно та всебічно встановлених обставинах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно із статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Статтею 40 Митного кодексу України встановлено правило, що усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" від 09 квітня 2008 року № 339 (339-2008-п) передбачено, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного Кодексу України шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено або наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

Статтею 45 Митного кодексу України встановлений обов'язок осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України, подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Перелік документів, що використовуються для визначення митної вартості товарів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 лютого 2006 року № 80 "Про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України" (80-2006-п) .

Згідно зі статтею 81 цього ж Кодексу декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень Митного кодексу України (4495-17) , вона та метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до статей 264, 265 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.

Митний орган має право упевнитися у достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження визначені Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (1766-2006-п) (далі - Порядок декларування митної вартості товарів).

Пунктом 6 вказаного Порядку передбачено, що декларант самостійно заповнює декларацію митної вартості, за винятком граф, призначених для відміток митниці, а пунктом 7 цього ж Порядку визначений перелік обов'язкових документів, що додаються декларантом на підтвердження заявлених ним відомостей про визначення митної вартості, зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

За змістом пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом.

Відповідно до пунктів 13, 14 Порядку декларування митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Статтею 266 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Пунктом 15 Порядку декларування митної вартості товарів передбачено, що для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів у разі потреби на вимогу митного органу можуть додатково подаватися такі документи: установчі документи підприємства, що переміщує товари; угода з третіми особами, що пов'язана з угодою (контрактом) поставки товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських послуг, пов'язаних з виконанням умов угоди щодо товарів, митна вартість яких визначається; відповідна бухгалтерська документація; ліцензійні чи авторські угоди; замовлення на поставку товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника; калькуляція фірми-виробника на товари, митна вартість яких визначається; інші документи, що можуть бути використані для підтвердження відомостей, заявлених у декларації митної вартості.

Згідно з матеріалами справи на підставі зовнішньоекономічного контракту від 02 грудня 2010 року № 02/12, укладеного між позивачем (покупець) та компанією "Noelle+von Campe Glashutte GmbH", Німеччина (продавець), позивач імпортував в Україну товари: скляні банки для харчових продуктів, з них: місткістю 255 мл - 12800 шт., місткістю 225 мл - 70928 шт.; місткістю 125 мл 33376 шт.

Позивачем надано Київській обласній митниці вантажну митну декларацію від 30 травня 2011 року № 12500000/2011/519577 та декларацію митної вартості від 30 травня 2011 року № 12500000/2011/519577, якою задекларував товар відповідно до договору від 02 грудня 2010 року № 02/12 та рахунку від 16 травня 2011 року № 3105 88-05-11 за ціною контракту: скляні банки місткістю менш як 0,25 л 11700,44 EUR (133123,22 грн.); скляні банки місткістю 0,25 л та більше 8505,19 EUR (96768,85 грн.).

На підтвердження обґрунтованості заявленої позивачем у декларації форми ДМВ-1 митної вартості товарів ПП "СВ-Імпекс Ко" подано митному органу зовнішньоекономічний контракт від 02 грудня 2010 року №02/12, транспортну накладну (CMR), інвойс від 16 травня 2011 року № 88-05-11, пакувальний лист, довідку підприємства перевізника про вартість перевезення від 25 травня 2011 року № 25/05-01, платіжне доручення від 04 квітня 2011 року № 1 та копію експортної декларації постачальника.

30 травня 2011 року з метою належного та об`єктивного визначення митної вартості задекларованих ПП "СВ-Імпекс Ко" товарів Київською обласною митницею витребувано у позивача додаткові документи, а саме: прайс-листи, калькуляцію фірми виробника товару та висновок спеціалізованої експертної організації.

Про необхідність подання позивачем вказаних вище документів посадовою особою відповідача у відповідності до приписів пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (1766-2006-п) , проставлено відповідну відмітку на декларації митної вартості товару форми ДМВ-1.

Із записом митного органу про необхідність подання додаткових документів декларант був ознайомлений 30 травня 2011 року. Також в декларації митної вартості головним інспектором зазначено про проведення консультації та декларантом про згоду з митною вартістю.

Витребувані відповідачем документи ПП "СВ-Імпекс Ко" не надала, пославшись на відсутність можливості.

Рішенням про визначення митної вартості від 30 травня 2011 року № 125000006/2011/111942/1 на підставі вимог статті 273 Митного кодексу України відповідачем здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості товарів у сторону збільшення, а саме митну вартість скляних банок для харчових продуктів місткістю 125 мл та 225 мл визначено до 22008,14 EUR, скляних банок для харчових продуктів місткістю 255 мл до 8505,19 EUR.

Позивач із визначеною відповідачем митною вартістю товару не погодився та скористався наданим статтею 264 Митного кодексу України правом на звернення до митного органу із заявою про випуск товарів, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку.

Листом від 01 червня 2011 року № 16-45/12-4123 Київська обласна митниця повідомила позивача про можливість випуску заявлених у вантажній митній декларації № 1252000009/2011/519577 товарів у вільний обіг під обрані декларантом гарантійні зобов`язання. Крім того, митний орган поінформував позивача про необхідність подання відомостей для підтвердження заявленої ним митної вартості товару та забезпечення можливості їх перевірки.

У зв`язку з неподанням ПП "СВ-Імпекс Ко" додаткових документів на підтвердження обґрунтованості заявленої ним митної вартості товарів листом від 19 серпня 2011 року № 16-45/12-6527 Київська обласна митниця повідомила позивача про неможливість застосування митної вартості, визначеної позивачем у декларації форми ДМВ-1.

На підставі частини четвертої статті 57 та частини п'ятої статті 55 Митного кодексу України між митним органом та декларантом проведена процедура консультації з метою визначення основи вартості відповідно до статей 59, 60 Митного кодексу України.

Разом з тим, відповідач відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак, позивач відмовився використати надані митницею можливості щодо підтвердження заявленої митної вартості чи узгодження з митницею митної вартості спірного товару, не надав обґрунтувань та підстав щодо неможливості надання додаткових документів, не здійснив заходи щодо надання документів, які витребовувалися.

Враховуючи неможливість застосування попередніх методів Митницею на підставі статті 57 Митного кодексу України здійснено коригування митної вартості оцінюваних товарів за 6 резервним методом відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України .

Відповідно до статті 64 Митного кодексу України резервний метод застосовується у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, то митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Визначивши, що позивачем не було надано відповідачеві всі передбачені вказаними правовими нормами підтверджуючі документи, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про правомірність проведення відповідачем коригування митної вартості товару за шостим резервним методом.

При цьому суд апеляційної інстанції повно та всебічно встановив обставини справи та наданим сторонами доказам дав правильну правову оцінку. Його рішення є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування немає.

Доводи касаційної скарги ПП "СВ-Імпекс Ко" не спростовують висновки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Приватного товариства "СВ-Імпекс Ко" залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2012 року у справі за позовом Приватного товариства "СВ-Імпекс Ко" до Київської обласної митниці про визнання протиправним рішення про визначення митної вартості товарів - без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.