Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддів Островича С.Е. Степашка О.І. Федорова М.О. секретаря судового засідання Волошина В.М.,

представник позивача Штеннікова К. Б.

представник відповідача Корчинська М. В.

представник прокуратури Бараненко І. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" до Дніпропетровської митниці, за участі прокуратури Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "БаДМ" (далі - ТОВ "БаДМ") звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської митниці, за участі прокуратури Дніпропетровської області в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року позов ТОВ "БаДМ" задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці задоволено. Скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року та прийнято нову постанову, якою відмовлено ТОВ "БаДМ" у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ "БаДМ" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

На підставі наказу Дніпропетровської митниці від 25.11.2009 року № 611 проведено камеральну перевірку дотримання ТОВ "БаДМ" норм законодавства України при митному оформленні товару. За результатами перевірки складено акт № К39/9/110000001/0031816235 від 08.12.2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем Закону України "Про Митний тариф України" (584-18) , пп.5.1.7 п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість", Постанови КМУ від 17.12.2003 року № 1949 (1949-2003-п) "Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладання податком на додану вартість".

Перевіркою також встановлено, що ТОВ "БаДМ" було невірно класифіковано товар "реагенти діагностичні, вир. LaboratoireInnotechInternational, Франція: тест-системи для визначення вагітності BB-TEST", що призвело до безпідставного отримання пільг зі сплати податку на додану вартість відповідно до п.п 5.1.7 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" та зменшення розміру податкового зобов'язання.

Тобто ТОВ "БаДМ" було допущено методологічну помилку, яка полягає у неправильному визначенні бази оподаткування внаслідок невірної класифікації товару, що призвело до сплати обов'язкових платежів у неповному обсязі. Відшкодуванню до бюджету підлягає подачок на додану вартість у розмірі 707713, 95 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення форми "Р" від 24.12.2009 року № 95, у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності 743099, 65 грн.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив та вказав у своїй постанові, що застосування відповідачем санкцій до позивача є необґрунтованим та безпідставним, але суд апеляційної інстанції в своїй постанові не погодився з висновком суду першої інстанції та відмовив позивачу у задоволенні позову, оскільки митницею було встановлено невірну класифікацію товару згідно УКТЗЕД, що призвело до несплати суми податкового зобов'язання з ПДВ.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 312 Митного Кодексу України, ведення УКТЗЕД здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 313 Митного Кодексу України, митні органи класифікують товари,тобто відносять товари до класифікаційних угруповань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів обов'язкові для підприємств та громадян.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "БаДМ" декларувало товар медичного призначення "Тест-система для визначення вагітності ВВ-ТЕSТ" за кодом УКТЗЕД 3822000000, керуючись рішеннями органів митної служби, зокрема, Бюлетенем класифікаційних рішень, прийнятих відділом номенклатури КРМ у 3 кварталі 2001 року, де вказаний товар значиться під кодом 3822000000. При цьому, вказані дата та номер класифікаційного рішення КТ- 42-06-01\794 від 08.08.2001 року.

Судом першої інстанції зазначено, що твердження, що містяться в Акті, про те, що ТОВ "БаДМ" керувалось при визначенні коду УКТЗЕД виключно кодом, встановленим згідно Свідоцтва про державну реєстрацію, виданого Державною службою лікарських засобів і виробів медичного призначення, не відповідають дійсності.

Судом першої інстанції також зазначено, що код УКТЗЕД, який міститься в Свідоцтві про державну реєстрацію товару медичного призначення "Тест-система для визначення вагітності ВВ-ТЕSТ" та код УКТЗЕД, встановлений класифікаційним рішенням КТ- 42-06-01\794 від 08.08.2001 року, що було прийнято відділом номенклатури КРМ, співпадали.

Відповідно до п.п 5.1.7 п. 5.1 та п. 5.5 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР звільняються від оподаткування ПДВ операції з ввезення на митну територію України зареєстрованих та допущених до застосування в Україні виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України.

Наказом Держмитслужби від 22.06.2006 року, № 514 (z0816-06) затверджений Порядок подання документів, які підтверджують право суб'єктів підприємницької діяльності на користування встановленими законодавством податковими пільгами під час митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться з митної території України.

Відповідно до п.2.2 вказаного Порядку, документи, необхідні для здійснення митного оформлення товарів із застосуванням пільг в оподаткуванні, подаються митному органу особою, що здійснює декларування товарів.

Відповідно до п. 2.3. Порядку, перевірка та розгляд поданих документів здійснюються посадовою особою відділу митних платежів або посадовою особою відповідного підрозділу митного оформлення, до функціональних обов'язків якої входять функції контролю за нарахуванням і справлянням податків і зборів, із залученням за потреби співробітників інших підрозділів митного органу.

Згідно до п. 2.4. Порядку, рішення про здійснення митного оформлення товарів із застосуванням пільг в оподаткуванні приймається посадовою особою відділу митних платежів або посадовою особою відповідного підрозділу митного оформлення, до функціональних обов'язків якої входять функції контролю за нарахуванням і справлянням податків і зборів,або в разі, коли подані до митного оформлення документи не викликають сумнівів, посадовими особами підрозділу митного органу, які здійснюють контроль за справлянням митних платежів за вантажною митною декларацією (далі - ВМД), у строки, визначені законодавством.

Згідно пункту 10.4 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" контроль за правильністю нарахування сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом, а при імпорті товарів із сплатою податку при його митному оформленні - відповідним митним органом за правилами, встановленими спільним рішенням центрального податкового та митного органів.

Відповідно до абз. 2 п.п 2.2.1 п. 2.2 ст. 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ, порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податку на додану вартість та акцизного збору встановлюється спільними рішенням центрального податкового органу та центрального митного органу.

Спільним рішенням є Порядок здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків ПДВ та акцизного збору, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів та інших предметів на митну територію України, затверджений спільним наказом ДПА України та Державної митної служби України за № 109/188 від 16.03.2001 року та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.03.2001 року за № 261/5452 (z0261-01) .

Відповідно до п.п 2.1 п. 2 Порядку контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою визначення податкових зобов'язань та за сплатою платниками податків, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, здійснюється митними органами.

Відповідно до пп. "в" п.п 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податку у разі, коли контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Судом першої інстанції зазначено, що вказаним Порядком встановлено, що контроль за правильністю застосування пільг при декларуванні товару покладається на посадову особу митного органу, до обов'язків якої входять функції контролю за нарахуванням та справлянням податків та зборів.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку подання документів, які підтверджують право суб'єктів підприємницької діяльності на користування встановленими законодавством податковими пільгами під час митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться з митної території України, затвердженого наказом Державної митної служби України № 514 від 22.06.2006 року (z0816-06) , митне оформлення товарів, щодо яких відповідно до законодавства України встановлено пільги в обкладенні ввізним/вивізним митом, податком на додану вартість або акцизним збором, здійснюється після подання всіх документів, необхідних для застосування пільг, або за умови сплати всіх належних податків і зборів, установлених законодавством України.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку, переліки документів, подання яких необхідне для здійснення митного оформлення товарів із застосуванням пільг в оподаткуванні відповідно до положень нормативно-правових актів, визначені в Додатках 1 - 2 вищезазначеного Порядку.

Пунктом 3 переліку документів, подання яких потрібне для застосування пільгового режиму оподаткування при митному оформленні товарів, що ввозяться на митну територію України, який є Додатком №1 до Порядку, передбачено, що для звільнення від оподаткування ПДВ операцій із ввезення на митну територію України виробів медичного призначення (крім підакцизних товарів), зареєстрованих та допущених до застосування в Україні, подається оригінал реєстраційного посвідчення або його копія, або підтвердження державної реєстрації виробів медичного призначення, видане Міністерством охорони здоров'я України, згідно з Переліком.

Судом першої інстанції встановлено, що у період, за який проводилося донарахування відповідачем податкових зобов'язань з ПДВ, позивачем було надано всі необхідні документи,на підстав яких митне оформлення Товару повинне було здійснюватися без сплати податку на додану вартість.

Згідно з п.10.3 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, що імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, в питанні сплати податку на додану вартість відповідають лише за дотримання правил надання митному органу інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати).

Підпунктом 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми,проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Судом першої інстанції також встановлено, що на момент декларування Товару (тобто в період 2007-2009 років) митні органи не нараховували ТОВ "БаДМ" ніяких сум по сплаті ПДВ за імпортований товар "ВВ-ТЕSТ", тому відповідно до пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ТОВ "БаДМ" не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми.

Судом першої інстанції зазначено, що ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська в актах № 2221\23-6\31816235 від 26.10.2007 року та № 5958\23-3\31816235 від 28.11.2008 року, складеним за результатами виїзних планових перевірок ТОВ "БаДМ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2008 року, не встановлено порушень при перевірці правильності застосування позивачем пільги по податку на додану вартість згідно з пп. 5.1.7 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість". ТОВ "БаДМ" на момент декларування Товару здійснювало його класифікацію відповідно до класифікаційних вимог митних органів за кодом, який був встановлений органами митної служби. На момент декларування Товару органами митної служби, які здійснюють контроль за відповідністю коду, заявленого Декларантом коду за УКТЗЕД та правильністю справляння ПДВ, ніяких претензій до позивача заявлено не було, податкових зобов'язань не нараховано, тому вимоги відповідача щодо донарахування ПДВ є неправомірними.

Відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість,затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (z0250-97) , податкова декларація подається до податкового органу, то саме він наділений повноваженнями на проведення камеральної перевірки на підставі підпункту "в" п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що в разі якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України погоджувалися з відомостями щодо коду товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно до пункту 10.3 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п 4.2.1 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та положення п.п."в" п.4.2.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", дія якого не поширюється на митні органи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ "БаДМ".

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року та залишення в силі постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року у даній справі.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року - скасувати.

Залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.