Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В., Бухтіярової І.О., Блажівської Н.Є.

при секретарі судового засідання Лисюк І.О.,

за участю представників: позивача - Ємчик Р.І.,

відповідача - Гордійчук О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08.05.2012 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2012 р.

у справі № 2а/0370/1041/12 (№ 100989/12/9104)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Євродім"

до 1) Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби, 2) Головного управління державної казначейської служби України у Волинській області

про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити дії -

У квітні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Євродім" (далі - позивач, ТОВ "НВЦ "Євродім") звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - відповідач-1, Луцька ОДПІ) та Головного управління державної казначейської служби України у Волинській області (далі - відповідач-2, ГУ ДКС України у Волинській області), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.12.2011 р. № 0002612302 та стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "НВЦ "Євродім" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за вересень 2011 року в сумі 331 690 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 08.05.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2012 р., адміністративний позов задоволено повністю: скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ № 0002612302 від 30.12.2011 р.; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "НВЦ "Євродім" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 331 690 грн.; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08.05.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення прийнятими у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 22.12.2011 р. по 26.12.2011 р. посадовою особою Луцької ОДПІ, на підставі пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1238 (1238-2010-п) та відповідно до пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "НВЦ "Євродім" у зв'язку з поданням заперечення на акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "НВЦ "Євродім" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2011 року від 08.12.2011 р. № 9709/23-3/30220130, за результатами якої складено акт від 30.12.2011 р. № 10320/23-3/30220130 та встановлено порушення позивачем, вимог абзацу "а" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у вересні 2011 року на 331 690 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем-1 30.12.2011 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0002612302, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 331 690 грн. та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 165 845 грн.

За результатами оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення № 0002612302 від 30.12.2011 р., ДПС у Волинській області було прийнято рішення від 16.01.2012 р. за № 216/10/25-006, відповідно до якого оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишене без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Як вбачається з акту перевірки № 8791/23-309/35713283 від 28.12.2011 р., підставами для зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, слугували твердження перевіряючих про завишення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту в липні 2011 року на суму 353 234 грн., а саме по господарським операціям з ТОВ "Атрибуд Бізнес Констракшинз" на суму податку на додану вартість у розмірі 51 918 грн. та ТОВ "Укрспецсервіс-Нова" на суму податку на додану вартість у розмірі 301 316 грн., що були включені до складу бюджетного відшкодування відповідно у серпні та у вересні 2011 року.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивачем виконано вимоги податкового законодавства для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та виникнення права на бюджетне відшкодування по податку на додану вартість заявленого у вересні 2011 року.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: - неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; - відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; - облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; - здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; - відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача, податковий орган вказував на сумнівність виконання договірних зобов'язань контрагентів з позивачем, на нереальність самих оподаткованих господарських операцій.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Атрибуд Бізнес Констракшинз", ТОВ "Укрспецсервіс-Нова".

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Касаційна ж інстанція згідно з частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга Луцька ОДПІ підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08.05.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2012 р. у справі № 2а/0370/1041/12 (№ 100989/12/9104) - скасувати.

Справу № 2а/0370/1041/12 (№ 100989/12/9104) направити на новий судовий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.