Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Борисенко І.В. суддів Бухтіярової І.О. Приходько І.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 у справі № 0870/3801/12 за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" до 1. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі 2. Управління державної казначейської служби України в м. Запоріжжі про визнання бездіяльності протиправною та стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість,-

Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників в м. Запоріжжі щодо ненадання до органу державного казначейства висновку про відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації за березень 2010 року;

- стягнути на користь позивача з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за березень 2010 року у розмірі 1 090 443,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2012 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2012 у даній справі скасовано та прийнято нову, якою адміністративний позов ПАТ "Запорізький завод феросплавів" задоволено; визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби, яка виразилась у ненаданні органу державного казначейства висновку про відшкодування ПАТ "Запорізький завод феросплавів" податку на додану вартість за березень 2010 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету по декларації з ПДВ за березень 2010 року у розмірі 1 090 443,00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач-1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, оскільки вважає, що оскаржуване судове рішення було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

- позивач подав до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 1 090 443 грн.;

- відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за березень 2010 року, за результатами якої складено акт № 211/08-08/00186542 від 16.06.2010;

- на підставі акту перевірки відповідачем-1 прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення № 0000480808/0 від 29.06.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ на 8 620 163,50 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення № 0000490808/0 від 29.06.2010, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за березень 2010 року на 1 090 443,00 грн.;

- постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011, вказані податкові повідомлення-рішення скасовані.

З огляду на те, що податковий орган не надав до Управління державної казначейської служби України в м. Запоріжжі висновок щодо суми податку, яка підлягає бюджетному відшкодування, позивач, вважаючи таку бездіяльність податкового органу протиправною, звернувся з даним позовом до адміністративного суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позову, виходив з того, що, оскільки у спірних правовідносинах процедура судового оскарження не закінчилась, тому перебіг строку на відшкодування позивачу ПДВ за березень 2010 року не розпочався, а заявлена в позові сума не набула статусу бюджетної заборгованості.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, дійшов висновку, що податковим органом не доведено належними доказами порушень позивачем норм податкового законодавства при розрахунку бюджетного відшкодування по податкові декларації за березень 2010 року, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків у спірних правовідносинах врегульовано положеннями як Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , так і Податкового кодексу України (2755-17) .

За змістом пп.пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Разом з тим, відповідно до пп.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За змістом п.200.15 ст. 200 Податкового Кодексу України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що податковим органом не доведено факт наявності порушень з боку позивача при здійсненні розрахунку суми заявленої до бюджетного відшкодування по податковій декларації з ПДВ за березень 2010 року, а дотримання платником податку вимог до формування податкового кредиту з ПДВ передбачених пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підтверджено первинними документами та судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Аналізуючи наведені норми, враховуючи наявність постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2011 у справі № 2а-0870/269/11, яка набрала законної сили, та беручи до уваги вимоги ч.1 ст. 72 КАС України, судова колегія касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивачем було дотримано всі законодавчо визначені умови для отримання бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову.

Колегія суддів касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Проте, на адресу Вищого адміністративного суду України надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" № 18-30 від 27.08.2014 про часткову відмову від позову, з посиланням на факт вирішення у позасудовому порядку спору в частині стягнення коштів шляхом зарахування суми бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за березень 2010 року у розмірі 1 090 443,00 грн. (спір з приводу якого є предметом судового розгляду у цій справі) в рахунок погашення поточних податкових зобов'язань, самостійно визначених позивачем у податковій декларації з ПДВ за червень 2014 року.

Відповідно до ст. 219 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду.

У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд касаційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог ст.112 і ст.113 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 2, 4 ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи. Про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.

Умовою прийняття судом відмови від позову, як встановлено статтею 113 цього Кодексу, є відсутність порушення такою відмовою прав, свобод чи законних інтересів інших осіб.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що заява позивача не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси, та факт вирішення спору в цій частині в позасудовому порядку, судова колегія дійшла висновку про можливість прийняття відмови позивача від позову в частині вимог про стягнення на користь позивача з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за березень 2010 року у розмірі 1 090 443,00 грн.

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право визнати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закрити провадження.

Частиною 1 ст. 228 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, установлених статтями 155 і 157 цього Кодексу. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані..

Таким чином, у зв'язку з частковою відмовою позивача від позовних вимог (про стягнення на користь позивача з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за березень 2010 року у розмірі 1 090 443,00 грн.) постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 в цій частині слід визнати такою, що втратила законну силу, а в решті - постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 залишити в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 112, п.2 ч.1 ст. 157, ст.ст. 219, 222, 223, 224, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

2. Прийняти відмову Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" від позову в частині вимог про стягнення на користь позивача з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за березень 2010 року у розмірі 1 090 443,00 грн.

3. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 в частині позовних вимог про стягнення на користь позивача з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за березень 2010 року у розмірі 1 090 443,00 грн. визнати такою, що втратила законну силу, та провадження у справі в цій частині закрити.

4. В іншій частині - постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 залишити без змін.

5. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.