Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Локачинського районного суду Волинської області від 10 липня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2014 року у справі № 0307/477/2012 за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Локачинської районної державної адміністрації про стягнення виплат сім'ям з дітьми, -

У червні 2012 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління праці та соціального захисту населення Локачинської районної державної адміністрації, в якому просила визнати дії протиправними та стягнути недоотриману допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 1 листопада 2009 року по 31 грудня 2010 року в розмірі 8382,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані вона є матір'ю малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 09.11.2009 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьох років. Однак, за період з 01.11.2009 року по 31.12.2010 року вона не в повному обсязі отримала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Позивач 14.05.2012 року зверталася із заявою до відповідача про перерахунок та доплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до рівня прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленим ч.2 ст. 1 Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати", однак, відповідач відмовив у здійсненні такого перерахунку, а тому вважає, що саме 14.05.2012 року дізналася про порушення свого конституційного права на виплату спірної допомоги.

Постановою Локачинського районного суду Волинської області від 10 липня 2012 року відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2014 року скасоване рішення суду першої інстанції, позовна заява залишена без розгляду.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є матір'ю малолітньої дитини - малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. З 09.11.2009 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Згідно довідки управління праці та соціального захисту населення Локачинської РДА позивач за період з 01.11.2009 року по 31.12.2010 року отримала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 2 133 грн. 09 коп.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 23 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) внесені зміни до ч.1 ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та викладено у такій редакції: "допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень". Такі положення пункту 23 розділу ІІ згаданого Закону не були предметом розгляду Конституційного Суду України, не визнані неконституційними, відповідно є чинними та підлягають застосуванню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позовну заяву без розгляду суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем порушені строки звернення до суду відповідно до ст.ст. 99, 100 КАС України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідності до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Посилання позивача як на причину пропущення строку звернення до суду отримання 14.05.2012 р. відповіді УПСЗН Локачинської РДА про відмову в перерахунку та доплати спірної допомоги суд апеляційної інстанції вірно не взяв до уваги, оскільки позивач могла і зобов'язана була знати про порушення свого права при проведенні її спірних виплат.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом порушеного права лише 22 червня 2012 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, поважності причин пропуску такого строку не навела, а тому суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про необхідність залишення без розгляду позовної заяви.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.