Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Вербицької О.В. при секретарі судового засідання Лисюк І.О.

за участю представників сторін: позивача - Гук Т.В., Рижкова О.В.,

відповідача - Мацюк М.М., Пшеничного Ю.В.,

третьої особи-1 - не з'явився,

третьої особи-2 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014 р.

у справі № 810/3487/13-а

за позовом приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль"

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

треті особи: 1) приватне акціонерне товариство "Росава", 2) публічне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ"

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У липні 2013 року приватне акціонерне товариство "Білоцерківська теплоелектроцентраль" (далі - позивач, ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ") звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, Білоцерківська ОДПІ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: приватне акціонерне товариство "Росава" (далі - третя особа-1, ПрАТ "Росава"), публічне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ" (далі - третя особа-2, ПАТ "АвтоКрАЗ"), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.03.2013 р. № 0000/562203/636 та № 0000532203/637.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014 р. постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2013 р. скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ від 21.03.2013 р. № 0000/562203/636 та № 0000532203/637.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014 р. та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2013 р.

Позивач у письмових запереченнях та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в періоди з 09.11.2012 р. по 25.02.2013 р., на підставі направлень від 09.11.2012 р. № 486, № 487, № 488, № 489, № 690, від 19.11.2012 р. № 502, від 22.11.2012 р. № 504, від 11.12.2012 р. № 536, наказу від 23.10.2012 р. № 1530 та згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України посадовими особами Білоцерківської ОДПІ була проведена документальна планова виїзна перевірка ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт від 04.03.2013 р. № 971/22-3/30664834/32 та зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог: - пунктів 138.1, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 66 581 341 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 21.03.2013 р. були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000562203/636, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 93 604 553 грн., з яких 66 058 321 грн. - за основним платежем та 27 546 232 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000532203/637, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 93 019 961 грн., з яких 62 013 307 грн. - сума основного платежу та 31 006 654 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

За результатами оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень від 21.03.2013 р. № 0000/562203/636, № 0000532203/637 рішеннями ДПС України у Київській області від 24.05.2013 р. за № 1800/10/10-206245 та Міністерства доходів і зборів України від 20.06.2013 р. за № 5303/6/99-99-10-01-15 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ" - без задоволення.

Як вбачається з акту перевірки № 971/22-3/30664834/32 від 04.03.2013 р. підставою для нарахування позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючого про безпідставне формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських операцій по правочинам укладеним зі ПрАТ "Росава" та ПАТ "АвтоКрАЗ", оскільки, на переконання податкового органу, угоди були укладені без мети настання реальних наслідків, так як не є властивими для діяльності підприємства позивача.

Судом першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено з тих мотивів, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки є правомірними та обґрунтованими, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції постанову окружного адміністративного суду скасував та прийняв нову постанову про задоволення позову з тих мотивів, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїми контрагентами - ПрАТ "Росава" та ПАТ "АвтоКРАЗ" правочинів, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Що стосується зобов'язання визначеного позивачеві з податку на прибуток приватних підприємств, то відповідно до пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Отже, показник витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; - крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, у перевіреному податковим органом періоді позивачем, в межах своєї господарської діяльності, було укладено ряд правочинів із контрагентам: ПрАТ "Росава" та ПАТ "АвтоКрАЗ" щодо придбання товарно-матеріальних цінностей.

Так, ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ" (Покупець) уклало з ПрАТ "Росава" (Продавець) договір № 889/567 від 14.11.2011 р., відповідно до умов якого Покупець отримав від Продавця автошини на загальну суму 249 049 954 грн., в тому числі податок на додану вартість на загальну суму 41 508 326 грн., згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною вказаного договору.

14.11.2011 р. між ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ" та ПрАТ "Росава" укладено договір відповідального зберігання № 890/568, відповідно до умов якого ПрАТ "Росава" прийняло на відповідальне зберігання автошини, в асортименті та кількості згідно актів приймання-передачі. ПрАТ "Росава" надано послуги ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ" по відповідальному зберіганню на загальну суму 42 000 грн., в тому числі 20 % - податок на додану вартість.

Також 14.11.2011 р. між ПрАТ "Росава" та ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ" укладено договір комісії № 891/569, відповідно до умов якого ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ" (комітент) передало ПрАТ "Росава" (комісіонер) на реалізацію іноземним замовникам автошини, придбані на підставі договору № 889/567 від 14.11.2011 р. за комісійну винагороду.

Факт реалізації іноземним замовникам автошин, які є предметом договору комісії № 889/567 від 14.11.2011 р. підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі товарів згідно договору комісії, звітами комісіонера.

ПрАТ "Росава" по кожному факту продажу автошин, нарахувано податкове зобов'язання по податку на додану вартість, виписано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних та надано один примірник податкових накладних ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ", копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Оскільки податок на додану вартість включений у ціну товару, що являє собою частину приросту вартості, що створюється на всіх стадіях виробництва і надання послуг, або після митного оформлення, ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ" сплачено податок на додану вартість у складі ціни придбаного товару, а постачальник відповідно дану суму податку на додану вартість відобразив у складі податкових зобов'язань по Декларації з податку на додану вартість. Тобто, у відповідності до вимог чинного законодавства позивачем перераховано відповідну суму податку на додану вартість для сплати до державного бюджету.

07.12.2011 р. між ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ" (Покупець) та ПАТ "АвтоКрАЗ" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 1353/11, відповідно до умов якого Продавець самостійно поставляє товар (автомобілі) покупцю - нерезиденту на умовах DAP (м. Москва).

09.04.2012 р. між ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ" та ПАТ "АвтоКрАЗ" укладено договір № 261/12 відповідно до умов якого ПАТ "АвтоКрАЗ" зобов'язується передати, а ПрАТ"Білоцерківська ТЕЦ" прийняти та оплатити автомобілі КРАЗ в номенклатурі, кількості та в строки вказані в договорі. Сума договору складає 88 464 000 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 20 %.

Факт придбання автомобілів та їх передача Покупцю підтверджується актами приймання-передачі.

ПАТ "АвтоКрАЗ" по кожному факту постачання автомобілів, нарахувало податкове зобов'язання по податку на додану вартість, виписало, зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних та надало один примірник податкових накладних ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ".

Таким чином, ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ" правомірно сплатило даний податок на додану вартість у складі ціни придбаного товару, а постачальник, відповідно, дану суму податку на додану вартість відобразив у складі податкових зобов'язань по Декларації з податку на додану вартість.

Також 31.01.2012 р. укладено договір про відповідальне зберігання № 76/12, відповідно до умов якого ПАТ "АвтоКрАЗ" (виконавець) приймає на тимчасове відповідальне зберігання автомобілі від ПрАТ"Білоцерківська ТЕЦ" (замовник). Місцем зберігання сторонами визначено: м. Кременчук, вул. Київська, 62.

Підтвердженням передачі автомобілів на зберігання є акти приймання-передачі, акти здачі-прийняття робіт і надання послуг.

В подальшому придбаний товар (автомобілі) реалізовувався нерезиденту - ООО "Мегатех Торг" (Росія) по договору поставки № 215 від 24.11.2011 р.

Крім цього, автомобілі були реалізовані нерезиденту - ООО "Мегатех Торг" (Росія) на підставі договору поставки № 123-р від 09.04.2012 р., згідно умов якого автомобілі були реалізовані на загальну суму 600 000 000 рублів РФ. Факт перетинання кордону товаром підтверджується наявними в матеріалах справи міжнародними товарно-транспортними накладними.

Декларування товару здійснювала ПАТ "АвтоКрАЗ" на підставі договору № 1379/11 від 15.12.2011 р. на надання послуг по декларуванню товарів, що підтверджується актами виконаних робіт. Митне оформлення товару здійснювала ФО-П ОСОБА_8 на підставі договору доручення № 12 на надання митно-брокерських послуг від 17.05.2011 р.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентами зобов'язань за спірними правочинами.

Первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, складені з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (z0168-95) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (z0168-95) ) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, позивачем дотримані вимоги законодавства щодо формування податкового кредиту і витрат при здійсненні ним господарської діяльності по взаємовідносинам з ПрАТ "Росава" та ПАТ "АвтоКрАЗ".

Правовідносини між позивачем та контрагентами не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для сторін.

Також, як вбачається з акту перевірки, в якості доказу порушення позивачем податкового законодавства, слугували висновки податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції, про те, що підприємство позивача за період, який перевірявся здійснювало операції з придбання та експорту товарів, які є невластивими (нетиповими) в контексті діяльності платника податку ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ", а відповідно не є господарськими операціями.

В даному випадку нетиповість господарських операцій не є свідченням їх нереальності. Ні податковим органом підчас проведення перевірки, ні судами попередніх інстанцій підчас розгляду справи не встановлено факту узгодження дій позивача та контрагентів з метою зменшення обсягу податкового обов'язку.

Крім того, підпунктом 2.2 Статуту ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ", визначено предмет діяльності товариства, який включає: виробництво, постачання та передачу електричної та теплової енергії, здійснення торгівельної, торгівельно-посередницької, торгівельно-закупівельної діяльності, постачання природного газу, медична практика, юридична практика, туроператорська та турагентська діяльність, виробництво, оптова та роздрібна торгівля тютюновими виробами, тощо, тобто вказані ті види діяльності, при проведенні, яких акціонери планують отримувати прибуток, і не зазначено, який саме вид діяльності є основним.

Тобто, визначення видів господарської діяльності - це виключна компетенція засновників (акціонерів) товариства.

При вирішенні спору судом першої інстанції зазначене не було враховане.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення відповідних сум до складу валових витрат по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо скасування спірних податкових повідомлень-рішень від 21.03.2013 р. № 0000/562203/636 та № 0000532203/637, оскільки вказані податкові повідомлення-рішення були винесені податковим органом за відсутності доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Беручи до уваги вищезазначені правові норми, встановлені фактичні обставини справи та з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

З урахуванням викладеного, постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 223, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014 р. у справі № 810/3487/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.