826/18143/13-а Про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності - 03.09.2014 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року

у справі № 826/18143/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Регіон"

до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві

про визнання протиправною та скасування постанови

У листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-Регіон" (далі - ТОВ "Інвест-Регіон") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (далі - Інспекція ДАБК) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15.10.2013 № 451/13/1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014, позов задоволено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція ДАБК оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі касатор просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що побудовані паливні резервуари та 4 паливороздавальні колонки в експлуатацію у 2000 році не приймались, оскільки згідно з актом про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 04.04.2000 в експлуатацію прийнято основне приміщення (операторна), в т.ч. підвал. У той же час, акт приймання-передачі, на який у своїх рішеннях посилались суди попередніх інстанцій, не є документом про прийняття зазначених об'єктів в експлуатацію.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 01.10.2013 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві провела планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ТОВ "Інвест-Регіон", а саме проведено позапланову перевірку автозаправної станції "Shell", розташованої за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 22 (далі - автозаправна станція).

За результатами перевірки складено акт від 01.10.2013, у якому зафіксовано порушення ТОВ "Інвест-Регіон" вимог частини восьмої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме: самовільно здійснено реконструкцію, в результаті чого були побудовані паливні резервуари та 4 паливороздавальні колонки, проведено будівельні роботи з капітального ремонту фасадів основної будівлі (операторської) та технічне переоснащення паливнозаправочних колонок та після проведення зазначених робіт об'єкт АЗС експлуатується без прийняття в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

01.10.2013 відповідач склав протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким заборонено експлуатацію АЗС починаючи з 02.10.2013 і до усунення виявлених у ході перевірки порушень.

15.10.2013 на підставі акта перевірки, протоколу та припису Інспекція ДАБК прийняла постанову № 451/13/1 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, передбачене абзацом 6 пункту 6 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", у розмірі 1 032 300,00 грн.

Також судами попередніх інстанцій установлено, що нежила будівля автозаправної станції - комплекс будівель по вул. Велика Кільцева дорога № 22 у м. Києві належить ТОВ "Інвест-Регіон" на підставі свідоцтва про право власності САВ № 283378 від 02.08.2007, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва.

Зазначена будівля АЗС була збудована у 2000 році на замовлення ТОВ "Вейс" та введена в експлуатацію на підставі відповідного акта Державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію, затвердженого розпорядженням Ленінградської РДА від 04.04.2000 № 405. У подальшому право власності на АЗС перейшло до ТОВ "Інвест-Регіон" як внесок до статутного капіталу від учасника Товариства - ТОВ "Рентойл", про що був складений відповідний "Акт приймання-передачі майна (основних засобів), яке вноситься як додатковий вклад ТОВ "Рентойл" до статутного фонду ТОВ "Інвест-Регіон" від 08.06.2007.

Відповідно до акта приймання-передачі майна від 08.06.2007 у графах №№ 2422-2455 зазначено "резервуари підземні 4 шт.V-50куб.м" №№ 1-4, у графах №№ 2408-2411 зазначено TRK SU 511-22 125/45 SAT, TRK SU 744-44 №№ 1-3. Під кодом TRK розуміється "Топливо-Роздавальна Колонка" відповідної моделі.

Крім того, судом першої інстанції установлено, що у ході судового розгляду справи з'ясовано, що на АЗС здійснено відновлювальні ремонтні роботи шляхом заміни фізично зношених паливозаправних колонок на нові, але з аналогічними технічними та експлуатаційними характеристиками.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зазначені в акті перевірки резервуари та побудовані паливороздавальні колонки не є побудованими TOB "Інвест-Регіон", а отримані ним вже збудовані у власність 08.06.2007 від учасника (засновника) Товариства - TOB "Рентойл".

Крім того, паливозаправні колонки не є об'єктом нерухомого майна, оскільки паливозаправна колонка - це самостійний технічний пристрій, який є заводським виробом та виготовлений відповідно до технічних умов. Паливозаправна колонка може бути від'єднана від місця встановлення без заподіяння будь-якої шкоди.

Також суд апеляційної інстанції у своєму рішенні зазначив, що враховує відсутність доказів, які б свідчили, що під час прийняття АЗС в експлуатацію, були відсутні резервуари та паливозаправні колонки, які фактично є невід'ємною частиною автозаправочної станції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

Механізм віднесення об'єктів будівництва різного функціонального призначення до IV і V категорій складності визначено Порядком віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 № 557 (557-2011-п) (далі - Порядок № 557).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 557 (557-2011-п) категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до будівельних норм та державних стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Підпунктом 1 пункту 6 Порядку № 557 (557-2011-п) визначено, що до V категорії складності відносяться об'єкти будівництва, які мають хоча б одну з таких ознак, зокрема, згідно із Законом України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" (2245-14) є об'єктами підвищеної небезпеки.

Статтею 1 Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" визначено, що об'єкт підвищеної небезпеки - це об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

Небезпечна речовина - хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров'я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров'ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що автозаправна станція у цьому випадку є об'єктом підвищеної небезпеки та належить до V категорії складності. Комплекс АЗС є об'єктом підвищеної небезпеки саме через розміщення на ньому резервуарів з великими об'ємами небезпечної речовини, а не операторної, мийки, чи паливорозподільних колонок.

Крім того, відповідно до пункту 3.12 ДБН А.2.2-3-2012 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" технічне переоснащення - комплекс заходів щодо підвищення експлуатаційних можливостей об'єктів невиробничого призначення, техніко-економічного рівня виробництв, цехів та дільниць на основі впровадження передової техніки та технології, механізації та автоматизації виробництва, модернізації та заміни застарілого і фізично зношеного устаткування новим, більш продуктивним.

Абзац 6 пункту 6 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" передбачає, що експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації об'єктів V категорії складності тягне за собою накладення штрафу у розмірі дев'ятисот мінімальних заробітних плат.

Виходячи з аналізу вказаних положень статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", суб'єктом відповідальності за порушення містобудівельних норм у цьому випадку є саме особа, яка експлуатує або використовує не введений в експлуатацію об'єкт будівництва, яка не обов'язково повинна бути саме замовником будівництва цього об'єкта.

Згідно з частиною першою статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувані судові акти названим вимогам процесуального закону відповідають не в повній мірі з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною четвертою статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Ураховуючи вказані положення правових норм адміністративного судочинства стосовно принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі та належності доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що під час розгляду цієї справи та прийняття рішення по суті спору суду першої інстанції необхідно встановити, чи були прийняті в експлуатацію саме паливні резервуари та 4 паливороздавальні колонки в установленому чинним на той час законодавством порядку.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги відповідають фактичним обставинам, у зв'язку з чим наявні підстави для її часткового задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

Частиною першою статті 220 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною другою статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій під час прийняття рішень по суті спору у цій справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року в цій справі скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.