Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів Гончар Л.Я., Кравцова О.В.

за участю:

секретаря Левіної А.А.

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача неприбуття

представника третьої особи ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року

у справі № 826/11164/13-а

за позовом ОСОБА_2

до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Сипчу Крістіни Миколаївни, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві

треті особи ОСОБА_7, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8

про визнання дій неправомірними, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

У липні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Сипчу К.М., Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання неправомірними (незаконними) дій щодо відмови у державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1; визнання неправомірним (незаконним) та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Сипчу К.М. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 25.05.2013 № 2584019; зобов'язання Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві зареєструвати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06.03.2013 у справі № 2610/25995/2012.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.10.2013 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Сипчу К.М. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 25.05.2013 № 2584019. У задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 рішення суду першої інстанції в частині задоволеного позову скасовано та прийнято в цій частині нове - про відмову у задоволенні позову. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.10.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 оскаржила його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказаний судовий акт суду апеляційної інстанції з мотивів порушення названим судом норм матеріального та процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_7 просила залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06.03.2013 у справі № 2610/25995/2012 задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, а саме визнано за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира); витребувано спірну квартиру із незаконного володіння ОСОБА_13

Вказане судове рішення мотивоване незаконним вибуттям майна особи, спадкоємицею якої є ОСОБА_2, на підставі підроблених документів. З рішення вбачається, що в результаті протиправних дій відповідачів, спадкове майно, яким є спірна квартира, на підставі договору від 30.11.2005 було придбано ОСОБА_13, а в подальшому - реалізовано на прилюдних торгах, де придбано ОСОБА_14 Оскільки ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30.01.2013 визнано недійсними прилюдні торги з реалізації квартири та скасовано свідоцтво про право власності ОСОБА_14 на спірну квартиру, суд визнав право власності на квартиру за ОСОБА_2 та витребував її у останнього набувача - ОСОБА_13

07.05.2013 ОСОБА_2 подала до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві заяву про реєстрацію прав і обтяжень (щодо права власності), до якої були додані: копія паспорту позивача та довідки про присвоєння ідентифікаційного коду; копія посвідки, виданої Київським міським БТІ 28.06.1994; копія договору купівлі-продажу від 24.05.1995 № 1/2409-2465; технічний паспорт від 25.06.1987; рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06.03.2013 у справі № 2610/25995/2012. Зазначену заяву зареєстровано за № 1080966.

25.05.2013 державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Сипчу К.М. за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 прийнято рішення № 2584019 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на підставі пунктів 16, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 (703-2011-п) (далі - Порядок № 703), статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Судами попередніх інстанцій також установлено, що 31.01.2013 ОСОБА_14 звернулась до РС ГУЮ у м. Києві з заявою про реєстрацію за нею права власності на спірну квартиру на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого приватним нотаріусом 25.06.2007. До заяви було додано довіреність на представництво інтересів, видану на ОСОБА_15, ОСОБА_16

Оскільки поданий пакет документів, формально, відповідав вимогам законодавства, обтяження нерухомого майна в Державному реєстрі відсутні, державним реєстратором РС ГУЮ у м. Києві Шпак Ю.В. було проведено реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_14 (рішення про державну реєстрацію від 01.02.2013 № 211280).

При цьому ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30.01.2013 визнано недійсними торги та скасовано свідоцтво про право власності ОСОБА_14 Вказана ухвала набрала законної сили з дня її винесення. За таких підстав, ОСОБА_14 не мала законних підстав для звернення за реєстрацією права власності на підставі скасованого свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Здійснена за ОСОБА_14 державна реєстрація в установленому законодавством порядку не була скасована, доказів звернення позивача з таким позовом не надано.

25.02.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 посвідчено договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений між ОСОБА_14 та ОСОБА_7

На час звернення ОСОБА_2 з заявою від 07.05.2013 про державну реєстрацію її права власності на підставі судового рішення від 06.03.2013 у Державному реєстрі право власності на спірну квартиру було зареєстроване за іншою особою, спір про право між якою та позивачем в установленому порядку не вирішений.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 19.09.2013 заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06.03.2013 у справі № 2610/25995/2012, на підставі якого позивач зверталась до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві з заявою про реєстрацію прав і обтяжень (щодо права власності) права власності на спірну квартиру, скасовано та ухвалено нове - про відмову в позові.

Проте, ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.12.2013 заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06.03.2013 та рішення Апеляційного суду м. Києва від 19.09.2013 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Задовольняючи позов у частині визнання протиправним рішення відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що законодавство визначає конкретні підстави, за яких у державній реєстрації прав може бути відмовлено. Проте, в оспорюваному рішенні про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 25.05.2013 № 2584019 не зазначено конкретної підстави, з якої позивачу було відмовлено у реєстрації права, а міститься лише формальне посилання на пункти 16, 23 Порядку № 703 (703-2011-п) та статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яка передбачає кілька підстав для відмови. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відмова відповідача у проведенні такої реєстрації була необґрунтованою та неправомірною.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Сипчу К.М. від 25.05.2013 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 2584019, яким позивачу на підставі статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відмовлено у державній реєстрації права власності на спірну квартиру у зв'язку з тим, що заявлене право не підлягає державній реєстрації, є правомірним, прийнятим відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується зі вказаним висновком суду апеляційної інстанції та вважає його помилковим з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно з пунктами 16, 23 Порядку № 703 (703-2011-п) за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову у такій реєстрації. Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) .

Відповідно до положень статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Згідно з частиною третьою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий суд.

З урахуванням того, що оспорюване рішення відповідача від 25.05.2013 № 2584019 є необґрунтованим та прийнятим з підстав, які не передбачені статтею 24 Закону, а також фактичних обставин, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги заслуговують на увагу, підтверджуються викладеними нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року в цій справі скасувати частково, залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2013 року в частині визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 25 травня 2013 року № 2584019.

У решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.