Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Лосєва А.М., Степашка О.І.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010 по справі № 2-а-12397/08/0470 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Союз-Інвест" до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Союз-Інвест" (далі - ТОВ "ВКФ "Союз-Інвест", позивач) до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі - Дніпропетровська МДПІ Дніпропетровської області, відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2007 № 0000112342/0, від 30.01.2007 № 0000112342/1, від 06.04.2007 № 0000112342/2, від 01.06.2007 № 0000112342/3 та покладення судових витрат на відповідача.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2009, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області від 10.01.2007 № 0000012342/0, від 30.01.2007 № 0000012342/1, від 06.04.2007 0000012342/2, від 01.06.2007 № 0000012342/3. Присуджено Державного бюджету України на користь ТОВ "ВКФ "Союз-Інвест" суму сплачених судових витрат у розмірі 3,40 грн. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

В частині задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. При цьому, Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не обмежує термін "попередній період" лише тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду. А тому будь-який період, який передує звітному, є попереднім по відношенню до звітного періоду.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Дніпропетровська МДПІ Дніпропетровської області 05.07.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 23.08.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.12.2006 посадовими особами Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області було проведено позапланову документальну перевірку ТОВ "ВКФ "Союз-Інвест" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2006 року, за результатами якої податковим органом було складено акт № 272/ДСК/235/32729856.

На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.01.2007 № 0000012342/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2006 року на 42000,00 грн.

За наслідками адміністративного узгодження відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.01.2007 № 0000112342/1, від 06.04.2007 № 0000112342/2, від 01.06.2007 № 0000112342/3.

Фактичною підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування став висновок податкового органу про порушення ТОВ "ВКФ "Союз-Інвест" вимог підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок чого останній завищив заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2006 року на 42000,00грн. Висновок податкового органу ґрунтується на тому, що товар, за який відбувся розрахунок в вересні 2006 року, в цей період позивачем не придбавався.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. А у підпункті 7.7.2. вказано, що у строки, передбачені для сплати податку, платник податку подає податковому органу за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої відповідно до підпункту 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 того ж Закону передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи зі змісту вказаного підпункту статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми податку на додану вартітсь, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

При цьому, слід зазначити, що право на податковий кредит позивач не втрачає, якщо на дату виникнення цього права він ним не скористався, тобто платник податку має право самостійно приймати рішення щодо реалізації свого права на податковий кредит у майбутніх податкових періодах.

За результатом розгляду справи судами встановлено, що позивачем було дотримано порядок формування податкових зобов'язань та податкового кредиту, а саме: відповідно до платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи, позивачем у вересні 2006 року було здійснено платежі за поставлений товар у квітні 2006 року на загальну суму 252000,00грн., у тому числі податок на додану вартість 42000,00 грн. Зазначена сума податку на додану вартість віднесена позивачем до складу податкового кредиту квітня 2006 року і відображена в податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2006 року, що відповідає приписам підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та спростовує висновок податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованістю висновків судів попередніх інстанцій щодо неправомірності прийняття спірних податкових повідомлень рішень.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статей 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частини п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.