Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Лосєва А.М., Степашка О.І.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.09.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011 по справі № 2а-3822/10/1470 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва про визнання частково незаконним та часткове скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.09.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011, адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва про визнання частково незаконним та часткове скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення про застосування штрафних ( фінансових) санкцій від 09.06.2010 № 0000872303 в частині застосування санкцій у розмірі 2854,10 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Миколаєва 29.06.2011 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 23.08.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.09.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог .

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Миколаєва посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, Порядку ведення книги обліку доходів витрат, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 26.09.2001 № 1269 (1269-2001-п) , статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 згідно свідоцтва про сплату єдиного податку серії НОМЕР_2 від 18.12.2009 з 01.01.2010 перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Державною податковою адміністрацією в Миколаївській області проведено планову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій торгового об'єкту, про що складено акт від 21.05.2010 № 0217/14/00/23/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (зберігання) на суму 1427,05 грн. у встановленому законом порядку, за що передбачена відповідальність на підставі статті 21 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування, послуг" у розмірі подвійної вартості облікованих товарі за цінами реалізації, що складає 1427,05 х 2= 2854,10 грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Миколаєва прийнято рішення про застосування штрафних від 09.06.2010 № 0000872303 на суму 3194,10 грн., з яких позивачем оскаржено рішення на суму 2854,10 грн.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно зі статтею 21 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Статтею 6 зазначеного Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Відповідно до пункту 6 статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого проводити державну регуляторну політику.

Згідно з пунктами 1 та 5 Порядку ведення книги обліку доходів витрат, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 26.09.2001 № 1269 (1269-2001-п) , книга обліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку). При цьому до Книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведенням витрат і/або отриманим доходом; суми витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.

Відповідно до пункту 8 Наказу Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999 № 599 "Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі" (z0752-99) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 752/4045 (z0752-99) , для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно з додатком № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 № 12 (z0064-93) та зареєстрованої в Мін'юсті України 09.06.1993 за № 64. При цьому, обов'язковому заповненню підлягають лише графи "період обліку", "витрати на виробництво продукції", "сума виручки (доходу)", "чистий дохід".

З аналізу наведених норм вбачається, що ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання товарів від фізичних осіб - платників єдиного податку не вимагається, як і не вимагається обов'язкова наявність первинних документів на придбаний підприємцем товар. Книги за формою № 10 призначені виключно для обліку доходів та видатків підприємця, а не для обліку товарів.

Враховуючи вищезазначене, висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 2854,10 грн. є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.09.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011 по справі № 2а-3822/10/1470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.